Справа № 755/12807/19
"13" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
представників позивача Таран В.А., Сербін А.О.,
представника відповідача Черемін Д.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд з метою погашення на користь АТ «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором № 014-2008-1387 від 29 квітня 2008 року у розмірі 68 998,99 доларів США звернути стягнення на майно - квартиру загальною площею 46,3 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сень-Силкою І.В. 29 квітня 2008 року за реєстровим № 3234 зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом № 5868335 від 29 квітня 2008 року шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій. А також стягнути судовий збір у розмірі 26 922,36 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 29.04.2008 року з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014-2008-1387, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000,00 доларів США, строком до 10 квітня 2038 року, зі сплатою 12,45 % річних за користування кредитом. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору відповідно до договору іпотеки від 29 квітня 2008 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , прийнято в іпотеку нерухоме майно: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сень-Силкою І.В. 29 квітня 2008 року за реєстровим № 3234 зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом № 5868335 від 29 квітня 2008 року. Станом на 03 липня 2019 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 68 998,99 доларів США. На підставі вище викладеного, з метою погашення заборгованості, що виникла за вказаним кредитним договором позивач має право захисту своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 46,3 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
16 жовтня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Позивачем на адресу відповідача, була адресована вимога від 31 липня 2015 року згідно якої банк вимагав негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитом та штрафні санкції. У випадку невиконання вимоги термін повернення кредиту визначався банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги. Після цього, 12 серпня 2019 року позивач звернувся з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва. Таким чином, позивач скористався своїм правом вимоги наданим законом та договором по стягненню з відповідача боргу. Таким чином, позивач пред'являючи 12 жовтня 2019 року позов до відповідача порушив строки позовної давності, які сам визначив правом пред'явлення вимоги, як це передбачено п.п. 5.2.5 Договору. Як зазначає представник відповідача, строк виконання зобов'язання за кредитним договором у ОСОБА_1 настав 01 жовтня 2015 року (60 днів з моменту отримання ним вимоги).
01 листопада 2019 року представник позивача подав відповідь на відзив відповідно до якого просив задовольнити позов в повному обсязі та пояснив наступне. Як зазначає представник відповідача у своєму відзиві, що звернення з таким позовом неможливе, оскільки АТ «Універсал Банк» скористався своїм правом вимоги при зверненні до суду із позовом про стягнення заборгованості. Однак, як зазначає представник позивача, звернення стягнення у порядку передбаченому ЗУ «Про іпотеку» спрямоване на задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням та має похідний характер, а не альтернативний основному. Таким чином, задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності рішення про стягнення заборгованості кредитним договором не є подвійним стягненням. Що стосується строків в межах звернення до суду з даним позовом представник позивача по суті не пояснила, а лиш послалася на ряд процесуальних рішень касаційної інстанції та Великої Палати Верховного суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував в повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі відмовлено.
Суд, заслухавши пояснення представник позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 29.04.2008 року з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014-2008-1387, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000,00 доларів США, строком до 10 квітня 2038 року, зі сплатою 12,45 % річних за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» було підписано договір іпотеки (нерухомого майна-квартири) від 29.04.2008р. Предметом іпотеки, згідно п.1.1. передано нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 46,30 кв.м, житловою площею 26,30 кв.м.. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивальник належним чином не виконує умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 03.07.2019 року становить 68998, 99 доларів США.
В судовому засіданні представник відповідача своїх заперечень щодо суми заборгованості не висловив, але просить суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Закон.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Пунктом 2.1. договору іпотеки від 29.04.2008 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за будь-яким з вище вказаних основного договору що обумовлюють основне зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема, у разі порушення будь-якого основного зобов'язання , що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов'язання Іпотекодавця за цим договором.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про іпотеку» та п.1.4. договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне з метою погашення заборгованості, що виникла за вказаним кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 46,3 кв.м., житловою площею 26,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу предмету іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. 29 квітня 2008 року за реєстровим номером 3234 зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом №5868335 від 29 квітня 2008 року шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Але, в судовому засіданні представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, АТ «Унівесал банк» пред'явив вимогу позичальнику про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним 31.07.2015 року, яку ОСОБА_1 ще в 2015 року, що не оспорює представник відповідача в судовому засіданні, внаслідок чого відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.
При цьому таке право згідно з умовами укладеного договору виникає через шістдесят днів з моменту отримання вимоги та за умови її невиконання.
Таким чином, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (шістдесят перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-311цс16.
Звернувшись до суду із зазначеним позовом 12.08.2019 року банк звернувся зі спливом трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, у разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову.
Одночасно із цим, суд звертає увагу, що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. ( ст. 89 ЦПК України)
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 261, 267, 590 ЦК України, ст. 1, 7, 33, 41 Закону України, «Про іпотеку», ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В позові Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23 жовтня 2020 року.
Дані сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Автозаводська, 54/19;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.О.Яровенко