Справа № 639/4086/20
Провадження № 2/639/1380/20
26 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Безбородько І.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/4086/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
03 липня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 20 000 грн., неустойку у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 04.07.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поозики грошових коштів, згідно умов якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 грн. на вирішення особистих питань зі строком повернення не пізніше 04.09.2019 року.
Вищезазначене підтверджується розпискою, що складена та підписана власноруч відповідачем.
Станом на теперішній час відповідач грошові кошти не повернув.
Крім того, договором позики встановлена неустойка за невиконання зобов'язання, яка складає 10 000 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав зобов'язання, позивач вимушений звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
09 липня 2020 року на виконання вищезазначеної ухвали суду позивачем подано уточнена позовна заява, відповідно до якої не змінюючи підстави та предмет позову він просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором позики від 04.07.2019 року в сумі 20 000 грн., неустойку в розміру 10 000 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 498,56 грн., судовий збір в сумі 840,80 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 1850 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлений позов підтримав, просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені вище.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволені, посилаючись на те, що грошові кошти від ОСОБА_1 не отримував, при цьому не заперечував факт складання ним власноручно розписки про отримання в борг грошових коштів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами і долучені до матеріалів справи письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами,
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В судовому засіданні було встановлено, що 04 липня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав у борг 20 000 грн., зобов'язується повернути до 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 , у разі прострочення зобов'язується виплатити неустойку в розмірі 10 000 грн. ( а.с. 6)
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що здійснений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю, розписка про отримання в борг коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми.
Діюче законодавство України не містить у собі обов'язкових умов, щодо змісту розписки, обов'язкових її реквізитів.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що вказана розписка була ним складена власноручно, однак будь-яких грошових коштів він від позивача не отримував.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всупереч вказаним вимогам закону відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження своєї позиції.
В свою чергу відповідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання. (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі № 6-24ц12).
26 жовтня 2020 року позивачем було надано суду оригінал розписки від 04.07.2019 року.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем по справі було надано оригінал розписки від 04.07.2019 року, яка знаходилась у нього, то дійсно 04.07.2019 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У строк, встановлений у розписці, відповідач грошові кошти не повернув.
Відповідно до розписки від 04.07.2019 року, сторони домовилися про те, що у разі прострочення зобов'язання боржник зобов'язується виплатити неустойку у розмірі 10 000 грн.
Неустойко. (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).
Отже, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за розпискою від 04.07.2019 року у розмірі 20 000 грн. та неустойки у розмірі 10 000 грн.
Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за невиконання зобов'язання.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Саме така позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.
Отже, за період з 04.09.2019 року по 03.07.2020 року (день звернення до суду з позовом) сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 498,56 грн. (20 000 х 3 : 100 : 365 = розмір відсотків за один день; 1,64 х 304 дня = 498,56 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати пов'язанні з наданням йому професійної правничої допомоги та надав суду передбачені законом документи ( угоду про надання правничої допомоги, оригінал квитанції про сплату гонорару та акт виконаних адвокатом робіт).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ від 01.10.1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, достовірно підтверджуються Договором № 87 від 23.06.2020 року про надання правової допомоги - адвокатських послуг, Актом виконаних адвокатом робіт від 09.07.2020 року та платіжним документом - квитанцією № 5 від 23.06.2020 року, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 850 гривень.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 137, 141, 247, 265, ЦПК України, ст. ст. 10, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 04.07.2019 року в сумі 20 000, 00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за договором позики від 04.07.2019 року у розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми за договором позики від 04.07.2019 року у розмірі 498, 56 грн. (чотириста дев'яносто вісім гривень 56 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 850, 00 грн. (одна тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ м. Харкова ГУ ДМС України в Харківській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текс рішення складено 27.10.2020 року.
Суддя В. В. Труханович