Справа №639/6792/20
Провадження №2/639/153/20
27 жовтня 2020 року Жовтневий районний суду м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали подання Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», Приватне підприємство «Секрет-Сервіс», АТ «Сбербанк», ТОВ «Коксовий завод «Новомет»,
26 жовтня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ПАТ «Харківський коксовий завод», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Карачівське шосе, буд. 44.
Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як регламентовано ч.1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника, чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Вказана норма встановлює особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи. Саме такого висновку дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 545/3611/17-ц (провадження № 14-287цс18).
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території країни, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому законі органів й осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та в передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пункт 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють принцип (засади) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду, примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника, чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Також пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи.
Зазначені положення закону прийняті з метою реалізації Конституційного принципу недоторканності житла та іншого володіння фізичної особи.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.
Отже, в останньому випадку вимогами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена така умова, як наявність вмотивованого рішення суду, для реалізації права державного виконавця безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх. Тому відсутня в ЦПК України і відповідна норма, яка передбачає порядок прийняття вмотивованого рішення суду з цього приводу.
В даному випадку Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича звернувся з поданням про примусове проникнення до володіння боржника ПАТ «Харківський коксовий завод», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Карачівське шосе, буд. 44, тобто щодо примусового проникнення до володіння саме боржника - юридичної особи.
Отже, таке подання, з огляду на зміст положень Закону України «Про виконавче провадження» та зміст ст. 439 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у прийнятті подання Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», Приватне підприємство «Секрет-Сервіс», АТ «Сбербанк», ТОВ «Коксовий завод «Новомет» слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 19, 186, 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У прийнятті подання Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника, заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод», Приватне підприємство «Секрет-Сервіс», АТ «Сбербанк», ТОВ «Коксовий завод «Новомет»- відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 27.10.2020 року.
Суддя В.В. Труханович