Справа № 638/11318/17
Провадження № 6/638/588/20
27 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Штих Т.В.
при секретарі Дзюба Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Дуденко А. про примусове входження до житла боржника ОСОБА_1 ,-
встановив:
Виконавець звернулася до суду з поданням про примусове входження до житла боржника.
В обґрунтування подання зазначав, що на виконанні у виконавця перебуває виконавче провадження на виконання судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 27688,04 гривень, 5018,93 гривень інфляційних витрат, 903,61 гривень трьох відсотків річних. Виконавець зазначає, що він вчинив всі необхідні дії для належного виконання судового рішення, проте виникли складнощі у виконанні рішення суду, так як боржник не допускає виконавця для виконання виконавчих дій.
В судове засідання сторони не з'явились.
Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість виконання судових рішень прямо передбачена ст. 124 Конституції України.
Згідно п.п.4,10 ч.3ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; звертатися до суду з поданням про розшук боржника фізичної особи або дитини чи про постановлення за мотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Статтею 30 Конституції України, ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Відповідно дост. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, привиконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
У судовому засіданні встановлено, що на виконанні перебуває виконавче провадження на виконання судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання
21.09.2020 року виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про те, що подання про примусове входження до житла боржника ОСОБА_1 є необґрунтованим а також те, що воно є передчасним.
Так, суду не наведено правових підстав для проведення виконавчої дії, пов'язаної із проникненням до житла чи іншого володіння боржника та не надано належних і допустимих доказів щодо відмови у доступі до житла. Крім того, не додано доказів того, що боржник дійсно ухиляється від виконання рішення суду.
Так до подання надані копії судового наказу, постанови про відкриття виконавчого провадження, акти державного виконавця від 11 березня 2020 року та від 25 вересня 2020 року, інформаційну довідку про нерухомість. Суд звертає увагу, що виконавцем лише в поданні вказано, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду, проте жодних документів, які б свідчили про це суду не надано.
Крім того викликає сумніви акт від 11 березня 2020 року з огляду на те, що виконавче провадження відкрите 21 вересня 2020 року.
Суд критично ставиться до копій двох актів виконавця. Вказані документи частково надруковані, частково в них міститься рукописний текс, з яких не зрозуміло хто саме не допустив виконавця для проведення виконавчих дій в квартиру.
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає вказане клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 439 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Дуденко А. про примусове входження до житла боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.
Суддя: Т.В. Штих.