Справа №-613/945/20 Провадження №-3/613/407/20
27 жовтня 2020 року м. Богодухів
Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Сеник О.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Богодухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
До Богодухівського районного суду Харківської області надійшов для розгляду адміністративний протокол від 19.08.2020 серії ДПР18 № 445083. Як зазначено у протоколі, 19.08.2020 о 20 год. 50 хв. на вул. Харківській, 79 у м. Богодухові ОСОБА_2 керував автомобілем «NISSAN ALMERA» державний номерний знак НОМЕР_1 , належним ОСОБА_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та медичного огляду в Богодухівській ЦРЛ водій ОСОБА_2 , відмовився в присутності двох свідків, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився втретє, про дату, час та місце розгляду справи, призначеного на 10.09.2020, 29.09.2020 та 27.10.2020, повідомлявся своєчасно та належним чином (судовими повістками), які направлено за адресою його місця проживання, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення та в паспорті ОСОБА_1 , копія якого наявна в матеріалах справи - АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року (заява №3236/03, п. 41) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_2 тричі повідомлявся судом про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання судових повісток за належною адресою, достовірно обізнаний про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується наданим до матеріалів справи відеозаписом, беручи до уваги, що згідно з вимогами ст. 268 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи обов'язковою, суддя вважає, що ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відносно нього, а розгляд справи слід провести за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП (в редакції, що згідно з роз'ясненням Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України застосовується з 03.07.2020 з урахуванням Закону України № 720-ІХ від 17.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2167-VІІІ”) передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч. 2 ст. 130 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
За приписами ч. 1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 3 ст. 256 КУпАП).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч. 5 ст. 256 КУпАП).
За приписами ч. 6 ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Вимогами статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 (далі по тексту - Порядок № 1103), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Слід відмітити, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП згідно з протоколом від 19.08.2020 серії ДПР18 № 445083 ініційоване у зв'язку з відмовою останнього від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та порушенням п.2.5 ПДР.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вчинення ОСОБА_4 порушення п.2.5 ПДР Богодухівським ВП ГУНП в Харківській області надано диск із відеозаписом, а також пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З наданого та дослідженого судом відеозапису вбачається, що на пропозицію працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» ОСОБА_2 відмовився, проте, заперечував те, що він був за кермом транспортного засобу.
Самого моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відеозаписом не зафіксовано.
Як вбачається з відеозапису, працівниками поліції переслідувався транспортний засіб без номерного знаку (водія автомобіля цим відеозаписом не зафіксовано, марки та моделі автомобіля розпізнати неможливо), однак, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_2 керував автомобілем «NISSAN ALMERA» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Такий же номерний знак автомобіля, зупиненого працівниками поліції, вказано у протоколі огляду та затримання транспортного засобу від 19.08.2020 та у письмових поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
При цьому, з письмових пояснень свідків не вбачається, що вказані свідки були присутні під час зупинки транспортного засобу, у поясненнях свідками безпосередньо не зазначено, що ОСОБА_2 керував вказаним вище автомобілем.
Як вбачається зі змісту протоколу від 19.08.2020 серії ДПР18 № 445083, ОСОБА_2 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, жодних пояснень, які б свідчили про факт його керування автомобілем, не надав.
Згідно з доданою до протоколу копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «NISSAN ALMERA», власником останнього є не ОСОБА_2 , а інша особа - ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, з наданих суду матеріалів неможливо зробити однозначний висновок, що ОСОБА_2 19.08.2020 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, сама по собі відмова особи, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, однак, не керувала транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, не тягне за собою відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП.
З метою усунення вказаних розбіжностей та з'ясування обставини, чи був ОСОБА_2 за кермом автомобіля, зупиненого працівниками поліції, судом неодноразово викликались в судове засідання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак, на виклик суду останні не прибули.
При цьому, чинним КУпАП не передбачено можливості ухвалення рішення про доставку свідків до суду приводом.
З огляду на викладене вище, неточності, допущені при складанні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 , не усунуті показаннями свідків, а письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є беззаперечним доказом порушення ОСОБА_4 п.2.5 ПДР - відмови ОСОБА_1 як водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом 19.08.2020, зафіксовані наданим суду відеозаписом, наявними матеріалами не спростовані.
Суд зауважує, що законодавець покладає обов'язок щодо збирання доказів на посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ч. 2 ст.251, п. 1 ч. 1 ст.255 КУпАП).
Відповідно, поліцейський, як суб'єкт уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП зобов'язаний збирати докази.
Однак, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт відмови водія, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння, від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23 липня 2002 року).
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова водія транспортного засобу від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, не доведено.
Відповідно до ст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,-
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя О.С. Сеник