Іменем України
№ 610/2104/20
№ 2/610/718/2020
22.10.2020 року
Балаклійський районний суд Харківської області -
головуючий: Стригуненко В.М.
за участі
секретаря: Паточки А.М.,
розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області про відшкодування моральної шкоди,
Позов обґрунтований тим, що позивач звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації, однак відповідь не була надана. Рішенням суду визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом, зобов'язано розглянути запит.
Позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав їй значної моральної шкоди, яка полягає у стражданні та приниженні її честі та гідності. Оскільки з квітня 2020р. по серпень 2020р. відповідач не надав доступ до публічної інформації, розмір моральної шкоди за 5 місяців позивач оцінює у 23615грн., з розрахунку за кожен місяць порушеного права по 4723грн. (мінімальна заробітна плата).
Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Пояснив, що позивач подавала запит на отримання публічної інформації, за рішенням суду визнано їхню бездіяльність і зобов'язано виконавчий комітет розглянути вищевказаний запит. На виконання рішення суду відповідачем повторно було направлено на адресу позивача лист з відповіддю на вищевказаний інформаційний запит, який було зареєстровано в журналі обліку вихідної документації 30.06.2020р. Проте позивач зазначає у позові, що станом на момент звернення до суду нею не отримано відповіді. Вважає, що позивачем не доведено заподіяння їй моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача та її розмір. Також зазначив, що виконавчий комітет Балаклійської міської ради Харківської області є виконавчим органом місцевого самоврядування - Балаклійської міської ради Харківської області, внаслідок чого він не є юридичною особою, не має коду ЄДРПОУ та не має відкритих рахунків з коштами, за рахунок яких можливо здійснити будь-які виплати, у тому числі й щодо стягнення коштів (а.с. 34-37).
Позивач просила справу розглянути за її відсутності (а.с. 51).
Повідомлений 30.09.2020р. про дату, час і місце наступного судового засідання представник відповідача в судове засідання 22.10.2020р. о 10.30год. не з'явився, про причини неявки не повідомив, поважності причин неявки за матеріалами справи не убачається (а.с. 49).
За правилом п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З матеріалів справи суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та розглядає справу за відсутності відповідача.
Внаслідок того, що відповідачем подано відзив на позов, тому відсутні підстави для проведення заочного розгляду справи.
Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
06.04.2020р. ОСОБА_1 було подано до виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області запит на отримання публічної інформації, а саме про наявність на території м. Балаклія вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 39).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.04.2020. Зобов'язано виконавчий комітет Балаклійської міської ради Харківської області розглянути запит від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Балаклія вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 15-19).
Позивач вважає, що своїми діями відповідач завдав їй значної моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях та підвищеному психоемоційному стані, пов'язаному з неотриманням запитуваної нею інформації.
З відповіді на запит ОСОБА_1 від 30.06.2020р., наданої відповідачем на виконання рішення адміністративного суду, вбачається, що виконавчий комітет Балаклійської міської ради вказав, що він не володіє на цей час зазначеною у запиті інформацією (а.с. 41).
Вказана відповідь направлена 30.06.2020р. (а.с. 44).
Як вбачається з ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020р. було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області про визнання протиправною відповіді виконавчого комітету від 30.06.2020р. щодо ненадання публічної інформації на запит від 06.04.2020р. (а.с. 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов'язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону «Про звернення громадян», ст. 31 Закону України «Про інформацію», ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при порушенні передбачених вказаними законами прав громадянина останній має право на відшкодування моральної шкоди (моральних збитків).
Судом встановлено та не спростовано сторонами, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020р., визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Балаклійської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.04.2020р.
Отже, під час розгляду цієї справи ця обставина є встановленою і доведенню не підлягає.
Таким чином, доводи відповідача про надання позивачу відповіді на запит від 06.04.2020р. у визначеному законом порядку та строки, яку позивач з невідомих причин не отримувала, спростовуються судовим рішенням, яке набрало законної сили та не було оскаржено відповідачем, а тому наявні підстави для розгляду питання про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції, які не завжди досягають рівня страждання або приниження.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що її моральні страждання стали наслідком ненадання відповіді на запит, в порушення вимог законодавства. Порушення її прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало в неї негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій, довелося присвятити багато часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Їй притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та загострене почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду її запиту порушило її законні права, сприймалося нею як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання, спричинило негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Було порушено її нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй довелося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля. Моральні страждання підсилювались також тим, що вона являється інвалідом ІІ групи.
Як зазначила позивач, їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала здійснюючи захист свого порушеного права, тим самим витрачаючи значні зусилля та свій час для його відновлення.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння їй протиправною бездіяльністю виконавчого комітету Балаклійської міської ради моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування відповідачем на її запит, необхідності неодноразово звертатись до суду із заявами, внаслідок чого змінено плин життя позивача, яка змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів як перед відповідачем так і перед судом, протиправні дії відповідача в частині неналежного розгляду звернення позивача, викликали у неї психічне напруження у зв'язку з очікуванням відповіді, розчарування в діяльності народних обранців громади тощо.
Тому суд доходить висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок не розгляду її звернення від 06.04.2020р. про надання публічної інформації.
Така шкода підлягає стягненню саме з завдавача такої шкоди.
У своєму рішенні адміністративний суд дійшов висновку, що виконавчий комітет Балаклійської міської ради Харківської області є розпорядником запитуваної позивачем інформації, тому визнав протиправною бездіяльності саме виконавчого комітету щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.04.2020 та зобов'язати виконавчий комітет розглянути вказаний запит.
Таким чином, саме виконавчий комітет Балаклійської міської ради, який є виконавчим органом місцевого самоврядування, органом, який створюються міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, завдав шкоди, тому на нього поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України, оскільки саме його бездіяльність, яка полягала в ненаданні відповіді на запит позивача, встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду.
Тобто виконавчий комітет Балаклійської міської ради є винною особою та завдавачем шкоди внаслідок своєї бездіяльності.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про необхідність покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди безпосередньо на завдавача шкоди - виконавчий комітет Балаклійської міської ради, як виконавчий орган місцевого самоврядування, виходячи із правової позиції висловленої у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 459/274/17.
Верховний Суд зауважує, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач - це особа до якої пред'явлений позов для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно належним відповідачем є особа, яка порушила або не визнає права позивача.
Судом встановлено, що саме виконавчий комітет Балаклійської міської ради вчинив протиправні діяння (бездіяльність), яка призвела до моральних страждань позивача.
Водночас, відповідно до підпункту 2) пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, то слід зазначити, що моральну шкоду необхідно стягнути з виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області за рахунок місцевого бюджету цієї ради, виконавчим органом якої є відповідач - виконавчий комітет.
Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зазначає наступне.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААБ № 128750 та пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи з дитинства довічно (а.с. 21-23).
Згідно висновку лікарської комісії від 18.08.2020р. ОСОБА_1 за рівнем обмеження життєдіяльності обмежена в самообслуговуванні, обмежена в здатності до спілкування та контролювання своєї поведінки. Висновок дійсний до 18.02.20121р. (а.с. 20).
З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на оформлення позивачем запиту на інформацію у відповідності до положень чинного законодавства України, належного його розгляду із наданням відповіді із дотриманням положень Законів України «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації» у визначений законодавством строк ОСОБА_1 не отримала, а у відповіді від 30.06.2020р., наданої на виконання рішення суду, запитуваної інформації відповідач не надав, посилаючись на неволодіння такою інформацією, тобто до моменту звернення до суду запитувана нею інформація отримана не була.
Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 23615 гривень.
ОСОБА_1 при визначенні розміру моральної шкоди застосовувала, як величину, розмір однієї мінімальної заробітної плати в сумі 4723грн. за кожен місяць завданої шкоди та просила стягнути сумарний розмір виходячи із кількості місяців заподіяння шкоди помножену на розмір мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди. Позивачем не доведено короткочасний розлад здоров'я внаслідок бездіяльності відповідача.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши факт заподіяння позивачу моральної шкоди, підставою якої є встановлена рішенням адміністративного суду бездіяльність виконавчого комітету Балаклійської міської ради, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 23615 гривень, є завищеним.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду її звернення, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнала позивач, враховуючи ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 1000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.
Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, є не прийнятним, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, а також того, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в сумі 1000 гривень, що складає 4,2% від заявленої позивачем суми, що становить 23615 гривень, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов переконання, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 35,60 гривень, що відповідає 4,2% від суми судового збору, яку позивач мала сплатити під час звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди 840,80 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок місцевого бюджету Балаклійської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058628)1000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Стягнути з виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області на користь держави за рахунок місцевого бюджету Балаклійської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058628) 35,60 гривень судового збору.
5.Дата складання повного судового рішення 27 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: виконавчий комітет Балаклійської міської ради Харківської області, місце знаходження: 64207, Харківська область, м. Балаклія, вул. Центральна, б. 16.
Головуючий В.М. Стригуненко