Справа № 569/4508/20
21 жовтня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі судових засідань Добровчан К.Ю.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Добродій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу № 569/4508/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені та додаткових витрат на дитину,-
До Рівненського міського суду звернулася ОСОБА_2 з позовом про стягнення пені та додаткових витрат на дитину до ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дочка проживає з матір'ю та перебуває на її повному утриманні. Рішенням Рівненського міського суду від 20.10.2014 року по справі №569/8310/14 з ОСОБА_3 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу. Зазначає, що відповідач сплачує аліменти не у повному розмірі чим допустив заборгованість в сумі 39325,27 грн. станом на 01.03.2020 року, посилається на розрахунок заборгованості №61982 від 04.03.2020 року. У зв'язку з простроченням сплати аліментів вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити пеню. Крім того зазначає, що несе додаткові витрати на дитину. Так, за 2018-2019 роки позивачкою було сплачено за послуги з нагляду за розвитком дитини та отримання нею додаткових освітніх послуг суму 108840,00 грн. Вказує, що додаткові витрати складаються з оплати послуг з нагляду за розвитком та утриманням дитини у ТзОВ «СМАРТ КІДС» та з оплати за надання освітніх послуг в Рівненській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів Центр Надії Рівненської міської ради.
Відповідач, у встановлені строки надіслав до суду відзив на позов. Відповідно до відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 визнає частково, а саме на суму 2779,45 грн. пені за прострочення сплати аліментів за період з 30.05.2014 року по 29.02.2020 року, в частині стягнення додаткових витрат на дитину у сумі 54420,00 грн. не визнає повністю. В частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів покликається на розрахунок державного виконавця від 15.07.2020 року №121090, а в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, зазначає, що мати дитини не узгоджувала з ним необхідність отримання дитиною дошкільної освіти у приватному дитячому садочку, а також навчання в платній школі, в той час коли держава гарантує безкоштовну дошкільну освіту та навчання у загальноосвітніх школах.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Курганська О.В. частково підтримала позовні вимоги в частині додаткових витрат на дитину на суму 54420,00 грн., а в частині пені за прострочення сплати аліментів на суму 11676,03 грн. за період з 30.05.2014 року по 01.09.2020 року та подала суду уточнений розрахунок заборгованості від 06.10.2020 року №157579.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Добродій О.М. частково визнала позовні вимоги, а саме у частині позовних вимог про стягнення пені на суму 1735,14 грн. Розмір пені обґрунтувала з огляду на розрахунок заборгованості від 06.10.2020 року №157579, відповідно до якого розмір заборгованості за період з 30.05.2014 року по 29.02.2020 року становить 1735,14 грн.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, надані позивачем та відповідачем, приходить до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, знаходиться виконавчий лист № 569/8310/14, який видано Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_3 користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, що стверджується копією виконавчого листа виданого Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/8310/14від 21.10.2014 року.
Згідно копії розрахунку заборгованості по аліментах за період з 30.05.2014 року по 01.02.2020 року складеного головним державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 04.04.2020 року №61982 у відповідача по справі - ОСОБА_3 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 39325,27 грн. Крім того державний виконавець зазначає, що нарахована сума заборгованості може бути перерахована державним виконавцем у разі одержання відомостей про розмір сплачених аліментів та прибутку боржника.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 15.07.2020 року №121090 заборгованість по аліментах відсутня станом на 01.10.2017 року згідно заяви стягувача від 21.10.2017 року, а за період з 01.10.2017 року по 01.06.2020 року у відповідача по справі - ОСОБА_3 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 4208,14 грн. Крім того державний виконавець зазначає, що нарахована сума заборгованості може бути перерахована державним виконавцем у разі одержання відомостей про розмір сплачених аліментів та прибутку боржника.
Представником позивача надана суду копія розрахунку заборгованості по аліментах складеного головним державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 06.10.2020 року №157579, який суд приймає за основу та вважає його узгодженим, оскільки на момент постановлення рішення у справі у суду відсутні відомості про його оскарження сторонами виконавчого провадження. Відповідно до вказаного розрахунку у відповідача по справі - ОСОБА_3 виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 2738,28 грн. за період з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язується сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у своїй Постанові від 25 квітня 2018 року по цивільній справі №572/1762/15-ц, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
В той час Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц зробила наступний висновок:
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13 та від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, і саме таким порядком обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення. При цьому суд застосував частину другу статті 196 СК України та зменшив розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У пізніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування частини першої статті 196 СК України та змінив порядок обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, зазначивши , що неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, тому й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо. З урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
При визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів Велика Палата Верховного Суду проаналізувала норми чинного законодавства у сфері сімейних правовідносин.
Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері грунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.
У статті 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилковонаведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.
У відповідності до ст.150 СК України, ст.12 Закону України „Про охорону дитинства”, та Конвенції ООН „Про права дитини”, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, загальна сума пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2018 року по 01 червня 2018 року складає 11676,03 грн.
Розрахунком заборгованості по аліментах за період з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року складеним старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 06.10.2020 року №157579, який не спростований (не скасований) відповідачем, у ОСОБА_3 в період з 01 жовтня 2019 року по 01 вересня 2020 року виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 2738,28 грн.
Суд приходить до висновку, що позивач просить стягнути пеню, яка перевищує розмір заборгованості по аліментах, що суперечить приписам статті 196 Сімейного кодексу України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 2738,28 грн., яка дорівнює сумі заборгованості за вказаний період.
Щодо доводів представника позивача про те, що розрахунок заборгованості по аліментах за період з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року складений старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 06.10.2020 року №157579 є неправильним, то суд зауважує, що сторона позивача не довела належними та достатніми доказами те, що на сьогодні вказаний розрахунок заборгованості ними оскаржувався та скасований. Розрахунок від 06.10.2020 року №157579 суд приймає як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ наявності заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 за виконавчим листом №569/8310\14-ц від 20.10.2014 року.
Суд вважає такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на дитину за період 2018-2019 роки у розмірі 54420,00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Тобто, аліменти, стягнення яких передбачене статтями 182-184 СК України, спрямовані на забезпечення нормальних матеріальних умов життя дитини. У тих випадках, якщо в силу особливих (виключних) обставин є потреба, окрім аліментів, у додаткових витратах, суд може стягнути такі витрати.
За змістом вказаної правової норми витрати є додатковими, якщо вони понесені понад витрат, що здійснюються у звичайному житті дитини, та викликані особливими обставинами.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справа № 127/16614/15-ц, приходить до висновку, що згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Згідно з частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Судом встановлено, на підставі досліджених судом довідок про доходи за період з січня 2016 року по грудень 2016 року; з січня 2017 року по грудень 2017 року; з січня 2018 року по грудень 2018 року; з січня 2019 року по грудень 2019 року з січня 2020 року по травень 2020 року, що з жовтня 2016 року ОСОБА_3 працює комерційним директором ТзОВ «КМ Транс» і отримує мінімальну заробітну плату.
З заробітної плати ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частки усіх видів доходів, що стверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2014 року ВП №45274834.
З дослідженої судом копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2020 року убачається, що у власності ОСОБА_3 не має нерухомого майна.
Суд зауважує, що додаткові витрати, які просить стягнути позивачка з відповідача не є такими витратами у розумінні ст. 185 СК України і така позиція суду узгоджується з правовими позиціями ВС, зокрема викладеними у постанові від 09.09.2019 року у справі № 344/5315/18.
Суд зазначає, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність отримання послуг від ТзОВ «Смарт Кідс» з нагляду за розвитком та утриманням дитини, а також платного навчання дитини у Рівненській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів Центр Надії Рівненської міської ради при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
В судовому засіданні представник позивача суду пояснила, що докази узгодження матір'ю дитини з її батьком навчання дитини як у приватному дошкільному навчальному закладі так і в спеціалізованій школі, у сторони позивача, відсутні.
Судом встановлено, що ТзОВ «Смарт Кідс» надавав ОСОБА_6 послуги з нагляду за розвитком та утриманням дитини, а відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» закладами дошкільної освіти є суб'єкти приватного або публічного права основним видом діяльності яких є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про дошкільну освіту» основними завданнями законодавства України про дошкільну освіту є: забезпечення права дитини, у тому числі дитини з особливими освітніми потребами, на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти.
Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 року у справі № 344/5315/18 висловив правову позицію, про те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо.
Суд зазначає, що визначальними питаннями у спорі щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини є погодження матері дитини з її батьком питань обрання навчального закладу для навчання дитини та необхідність навчання у приватних навчальних закладах в той час, коли державою гарантується безкоштовна дошкільна та середня освіта.
Згідно ст. 6 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для справи.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не довела необхідності здобуття дитиною середньої освіти у платному навчальному закладі та отримання послуг з нагляду за розвитком та утримання дитини, а також того, що дані питання були узгоджені з батьком дитини.
Крім того судом встановлено, що відповідач не має матеріальної можливості нести додаткові витрати на утримання дитини, оскільки має дохід у вигляді заробітної плати і сплата додаткових витрат, у заявленому розмірі, є неможливою.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст.ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині понесених додаткових витрат на дитину є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 4,10-13,76-81,133-137,258-265 ЦПК України, ст..196 СК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені та додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментівна утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 30.05.2014 року по 29.02.2020 року в розмірі 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 28 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина