Справа № 569/19506/19
26 жовтня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ТОВ «ВЕЛЛФІН» (далі - позивач), діючи через свого представника - Терно О.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2016 року сторони уклали Договір позики № 48654 в електронній формі, згідно умов якого ТОВ«ВЕЛЛФІН» надало відповідачу грошові кошти в сумі 2400,00 грн. строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
На виконання вимог п. 1.4. договору позивач перерахував на картковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 2400,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року. У зв'язку із невиконанням умов договору станом на 11.10.2019 року виникла заборгованість за договором позики у розмірі 110941,60 грн., яка складається з: 2400,00 грн. основний борг; 52185,60 грн. заборгованість по відсоткам; 56356,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.
Відповідач в судове засідання не з'явився жодного разу, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань. Проте, надав суду відзив, в якому позовні вимоги заперечив, вказав, що не погоджується з розрахунком заборгованості, оскільки стверджує, що платежів щодо погашення заборгованості не здійснював. Так як кредитний договір був укладений з 21.06.2016 року строком на 30 днів, тобто строк його дії закінчився 21.07.2016 року, він платежі за договором не здійснював, то саме з 22.07.2016 року повинен обчислюватися встановлений чинним законодавством трирічний строк позовної давності, який позивач пропустив, тому що звернувся до суду з позовом тільки 15.10.2020 року. Просив застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ТОВ "ВЕЛЛФІН" є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Основним видом діяльності ТОВ "ВЕЛЛФІН" є кредитування, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом директора ТОВ "ВЕЛЛФІН" № 2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua (далі - Правила).
Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформляє заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Відповідно до пунктів 6.3 Правил у разі прийняття товариством позитивного рішення про надання позики, товариство направляє заявнику для підписання договір про отримання позики. Договір направляється шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену заявником у заяві. Договір позики із заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими правилами.
У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, з розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики (пункт 6.3. Правил). У разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил). Для підписання електронної форми договору позики, заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету (пункт 6.7. Правил).
Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
Встановлено, що позивач ТОВ "ВЕЛЛФІН" свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, розміщених на сайті ТОВ "ВЕЛЛФІН", оформив заявку та отримав грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТОВ "ВЕЛЛФІН", які не повернув у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики ТОВ "ВЕЛЛФІН" надано копію договору № 48654 від 21.06.2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі, повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» підтверджується перерахування коштів на платіжну картку відповідача через платіжну систему "WAYFORPAY" 27.06.2016 року на суму 2400,00 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "ВЕЛЛФІН" перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору.
Судом встановлено, що 21.06.2016 року відповідач у порядку, встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил надання коштів у вигляді позики, оформив на сайті ТОВ "ВЕЛЛФІН" заявку для отримання позики у розмірі 2400,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти.
ТОВ «ВЕЛЛФІН», в порядку встановленому п. 1.4 договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 2400,00 грн., що підтверджується повідомленням від 27.06.2016 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року.
Між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до укладеного між сторонами договору позики № 48654 від 21.06.2016 року відповідач отримав кошти у розмірі 2400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів.
Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору.
Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 21.07.2016 року в сумі 3696,00 грн., з яких 1296,00 грн. - сплата процентів за користування позикою та 2400 грн. - сума наданої позики.
З наданої ТОВ «ВЕЛЛФІН» довідки щодо заборгованості вбачається, що станом на 11.10.2019 року за відповідачем обліковується заборгованість на суму 110941,60 грн., яка складається: 2400,00 грн. основного боргу; 52185,60 грн. заборгованість по відсоткам; 56356,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача проте, що ним не здійснювалося погашення кредитних коштів жодного разу та те, що позивач пропустив строк позовної давності, виходячи з такого.
Згідно із ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики було укладено 21 червня 2016 року строком на 30 днів, тобто строк кредитування визначено з 21.06.2016 р. до 21.07.2016 р. Саме в цей проміжок часу відповідач повинен був незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 28 липня 2016 року відповідач погасив 30 грн кредиту, 11 серпня 2016 року - 40 грн, 16 серпня 2016 року - 10 грн., 01 жовтня 2016 року - 10 грн., 02 жовтня 2016 року - 10 грн., 10 жовтня 2016 року - 20 грн., 13 жовтня 2016 року - 20 грн.
Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі.
Згідно ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Враховуючи, що відповідач здійснив останній платіж погашення заборгованості 13 жовтня 2016 року, а даний позов було направлено поштою 11 жовтня 2019 року, тобто з позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулося 11.10.2019 р. не пропустивши строку позовної давності.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2400,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період із 21.06.2016 року по 21.07.2016 року в сумі 1296,00 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2400,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період із 21.06.2016 року по 21.07.2016 року в сумі 1296,00 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.
Разом з тим, за розрахунком ТОВ «ВЕЛЛФІН» станом на 11.10.2019 року за відповідачем обліковується заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 2400,00 грн., 52185,60 грн. заборгованість по відсоткам, 56356,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Перевіряючи вимогу позивача, в частині стягнення додаткових процентів за користування позикою за період 22 липня 2016 року по 11 жовтня 2019 року в розмірі 108541,60 грн., суд виходить з такого.
За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 48654 від 21 червня 2016 року ТОВ "ВЕЛЛФІН", як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі до 21 липня 2016 року.
Таким чином, позикодавець ТОВ "ВЕЛЛФІН" відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 21 липня 2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 108541,60 грн. включає період із 22 липня 2016 року по 11 жовтня 2019 року, який виходить за межі строку кредитування.
Відповідно до умов договору визначений термін повернення позики і в тому числі процентів не пізніше 21 липня 2016 року включно.
Таким чином, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлена позикодавцем ТОВ "ВЕЛЛФІН" вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах у розмірі 108541,60 грн. за користування позикою за період 22 липня 2016 року по 11 жовтня 2019 року задоволенню не підлягає.
З урахуванням вищевикладеного, позов ТОВ "ВЕЛЛФІН" підлягає задоволенню частково з стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 3696,00 грн., з яких: 2400,00 грн. сума позики, 1296,00 грн. - проценти за користування позикою. В іншій частині вимог ТОВ "ВЕЛЛФІН" слід відмовити.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 64 грн. 00 коп. (1921,00 грн х 3696,00 грн./110941,60 грн.).
Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 628, 638, 641, 644, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р I Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики № 48654 від 21 червня 2016 року у розмірі 3696 (три тисячі шістсот дев'яносто шість) грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" судові витрати у розмірі 64 (шістдесят чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя, буд. 48, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 39952398.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Н.Г. Кучина