22 жовтня 2020 р.Справа № 520/1200/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Бартош Н.С. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Спірідонов М.О., м. Харків) від 02.06.2020 року (повний текст рішення складено 02.06.2020 р.) по справі № 520/1200/2020 за позовом ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Красноградської міської ради №2333 від 22.12.2014 року про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 149 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 , як незаконне.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії термін залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що після надання дозволу на складання проекту землеувстрою ОСОБА_2 до Красноградської міської ради про передачу в оренду спірної земельної ділянки не зверталася, що підтверджує правомірність позову та не порушує принцип визначеності та верховенства права. Вважає, що Красноградською міською радою цілеспрямовано не було в відмовах та відповідях на мої звернення приховано інформацію про формування спірної земельної ділянки для неможливості оскарження його в майбутньому. І лише в ході судового розгляду, коли суд зобов'язав відповідача надати докази обгрунтованості відмови, було надане оскаржуване рішення. Тому вважає строк на оскарження рішення Красноградської міської ради № 2333 від 22.12.2014 про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проеку землеустрою на земельну ділянку площею 149 м. кв. пропущений з поважних причин, а саме: ціленаправлено приховування відпвідачем оскаржуваного рішення та встановлення її порушеного права лише 10.09.2019.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 30.01.2020 звернулася до суду із вимогами про скасування рішення міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою № 2333 від 22.12.2014.
Ухвалою суду від 31.01.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 скасовано. Справу направлено на подальший розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 надано позивачу строк десять днів з моменту отримання ухвали для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
05.12.2020 від ОСОБА_3 надійшла заява про поновлення строків звернення до суду.
Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не була позбавлена можливості та обов'язку знати про стан своїх майнових прав станом на 2015 рік. В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася з зазначеним адміністративним позовом про оскарження рішення Красноградської міської ради №2333 від 22.12.2014 про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку до Харківського окружного адміністративного суду 30.01.2020, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з цим, ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За ч. 4 ст. 123 цього Кодексу, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник уважає поважністю пропуску строку звернення до окружного адміністративного суду щодо оскарження рішення Красноградської міської ради від 22.12.2014 року, факт того, що про дане рішення позивачу стало відомо лише 10.09.2019 з заперечення Красноградської міської ради на змінену позовну заяву, з якої стало відомо, що за одною адресою: АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно, яке на праві власності належить різним фізичним особам.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність цих доводів, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи ухвали апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року по справі №626/400/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10.11.2015 по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Красноградська міська рада Харківської області, про визнання права власності за набувною давністю ОСОБА_1 було відомо про обставини розгляду справи №626/400/15-ц ще у 2015 році, зокрема про факт того, що ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі відповідно до договору купівлі-продажу від 11.12.2008
Таким чином, колегія суддів вважає, що ще в 2015 році, враховуючи ініціювання позивачкою судового провадження, яке стосується спору щодо наявності права власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 мала можливість та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, оскільки вона знала про те, що ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 11.12.2008 придбала у Красноградській міській раді Харківської області нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці, на яку заявлено права користувача позивачкою, отже у останньої не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені за результатами реалізації цього нерухомого майна.
З огляду на матеріали справи вбачається, що між позивачкою, відповідачем та третьою особою вже понад 10 років триває спір (справи № 626/400/15-ц, № 2-10/10) щодо визначення того, хто має право користуватися спірною земельною ділянкою, тому твердження позивачки про те, що раніше вона не мала можливості дізнатися про прийнття оскаржуваного рішення міською радою суперечить її попередній поведінці.
Жодних доказів того, що відповідач цілеспрямовано приховував від позивачки інформацію про стан спірної земельної ділянки в межах розгляду цієї справи до суду не надано.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, отримання в ході судового розгляду справи № 626/400/15-ц заперечень Красноградської міської ради не може бути причиною для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, оскільки матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Колегія суддів ураховує, що з часу прийняття оскаржуваного рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустро минуло більше ніж п'ять років, що є досить значним проміжком часу.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог частини 3 статті 123 КАС України.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/1200/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.< Звіт >
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Н.С. Бартош Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 27.10.2020.