Головуючий І інстанції: Чеснокова А.О.
26 жовтня 2020 р. Справа № 440/3094/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
19.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив суд: визнати дії відповідача - головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Житомирській області) які полягають у зменшенні розміру його пенсії з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019 року протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області: - перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року,
- здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати»,
- виконати рішення суду протягом тридцяти днів, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року та у зменшенні розміру пенсії з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року є протиправними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суперечить меті та спрямованості Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ, в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин), погіршує його становище в частині виплати належної йому пенсії, оскільки він мав «законні сподівання» на отримання пенсії у збільшеному розмірі, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Так, його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки він отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ. Отже, на думку позивача, він мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже обмеження строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані.
Щодо зменшення розміру пенсії з 90 % до 70 % грошового забезпечення позивачем відзначено, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 %, а потім 70 % грошового забезпечення не стосується перерахунку вже призначеної суми, отже при перерахунках пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
З посиланням на положення Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» заявляє про право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року. Відзначає, що оскільки законодавством не передбачено можливості виплати пенсії за минулий час з вини органу Пенсійного фонду України частинами, отже вважає, що належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії належної позивачу однією сумою.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що пенсія позивачу нарахована та виплачується відповідно до чинного законодавства в повному розмірі. З посиланням на положення Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 зазначає, що перерахунок пенсії здійснюється на підставі довідок про грошове забезпечення, які формуються і подаються до органів Пенсійного фонду уповноваженим структурними підрозділами силових структур. При цьому, у органів Пенсійного фонду відсутня компетенція щодо самостійного формування складових частин довідки про грошове забезпечення або здійснення перерахунку пенсії із врахуванням інших видів грошового забезпечення ніж зазначені у відповідній довідці. Довідка військового комісаріату про грошове забезпечення, на підставі якої здійснено перерахунок пенсії позивача, є законною, не відкликана у визначений спосіб органом, що її видав, а тому її показники, підлягають обов'язковому використанню при здійсненні перерахунку пенсії. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при заявлені позовних вимог безпідставно ототожнюються порядок формування грошового забезпечення для призначення пенсії з порядком формування грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Відзначено, що для перерахунку пенсії позивача використовувалося грошове забезпечення визначене у довідці ЖОВК виданої відповідно до Постанови № 103 за посадою позивача на час звільнення із військової служби (без включення спірних видів грошового забезпечення). Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково.
Так, судовим рішенням: - визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення з 90 відсотків до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2018 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до статті 63 Закону України № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року з 01 січня 2018 року та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Судове рішення вмотивовано тим, що під час перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає відсотковий розмір грошового забезпечення, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законами № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо обмеження граничного розміру пенсії за вислугу років граничним розміром 80%, а потім 70% грошового забезпечення не мають впливати на перерахунок вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії відрізняються за змістом і механізмом їх проведення. Таким чином, ГУ ПФУ в Житомирській області неправомірно обмежено право позивача на отримання пенсії в розмірі 90% відповідного грошового забезпечення. Отже, дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року виходячи з розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у не спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення позивача з 90% до 70% при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року. Суд вважав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивача з 01 січня 2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до вимог частини другої статті 13, 63 Закону № 2262-ХІІ (у ред. частини другої статті 13 чинній на час призначення пенсії), постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2018 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, судом враховано, що положення пунктів 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05 березня 2019 року, тобто з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, а отже підстави для перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відсутні. Відтак, суд визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 05.03.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
При вирішенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її за методикою, визначеною статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки станом на час розгляду справи перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, ще не проведено та жодних пенсійних виплат, виходячи з такого перерахунку не здійснено, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено право позивача у частині нарахування та виплати пенсії.
Стосовно зобов'язання відповідача виконати рішення суду протягом 30 днів з дня його набрання законної сили, суд враховуючи що встановлення строку виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та з урахуванням відсутності підстав вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилитиметься від виконання судового рішення у даній справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні даної вимоги.
Не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, порушення судом прав позивач як людини, передбаченої ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року в частині яка оскаржується та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в частині яка оскаржується.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 100% суми підвищення саме з 01.01.2018 року, а не 3 05.03.2019 року позивач, з посиланням на рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 по справі № 826/3858/18 яке набрало законної сили 05.03.2019 року, зазначає, що оскільки пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 (далі Постанова № 103) є протиправними, то пункти 1, 2 Постанови № 103 прийняті Урядом не в спосіб передбачений Конституції (ст. 19), прийняті Урядом за межами своїх повноважень встановлених ст. 113 Конституції України. Таким чином судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин підзаконний акт якій суперечить акту законодавству якій має вищу юридичну силу. Вважає посилання суду першої інстанції про те, що в силу ст. 265 КАСУ до 05.03.2019 року пункти 1,2 Постанови № 103 були чинними, а тому правомірна застосовувались відповідачем не ґрунтуються на верховенстві права. Скаржник вважає, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку пунктів 1,2 Постанови № 103 унеможливлює їх застосування при виплаті пенсії саме з моменту їх прийняття. Відзначає, що Верховний Суд в постанові від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19 зазначає, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним, але суд першої інстанції грубо проігнорував висновку Верховного Суду які викладені в постанові від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19 та від 12.11.2019 року по справі №826/3858/18, які в силу ч. 5 ст. 242 КАСУ мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В обґрунтування правомірності своїх вимог посилається на судове рішення по справі № 2040/7219/18 ухвалене при розгляді подібних правовідносин.
Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу позивач зазначає, що з огляду на ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) пенсійні виплати, не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Вказує , що при вирішенні спору судом має бути враховано правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 року по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 року по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 року по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 року по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 року по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 року по справі № 522/5664/17, суть якого полягає у тому, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.?Відзначає, що саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Оскільки факт отримання заявником виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб'єкта унаслідок протиправного діяння з приводу виплати пенсії не в повному розмірі у період з 01.01.2018 року - 31.12.2019 року підтверджується матеріалами справи, то суд у даному конкретному випадку не має правових підстав для звільнення регіонального органу ПФУ від виконання обов'язку за ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та на умовах Закону № 2262-XII, в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення /а.с. 9/.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивача у розмірі 70 % грошового забезпечення. Розмір пенсії визначено у розмірі 12.890,38 грн, з урахування попередньої суми пенсії у розмірі 7.154,70 та підвищення у розмірі 2.867,84 грн (50 % від 5.735,68 грн). Зазначено, що розмір підвищення складає 5.735,68 грн., з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 2.867,84 грн.; з 01 січня 2019 року по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 4.301,76 грн.; з 01 січня 2020 року - 100% щомісячно від підвищення 5.735,68 грн. /а.с. 11-12/.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 100% суми підвищення з 01.01.2008 року до 05.03.2019 року, колегія суддів зазначає про наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 63 Закону № 2262-XII унормовано, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Нормативним актом, що регулює питання проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ є Порядок № 45.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшені розміри грошового забезпечення означених осіб.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якою визначено: Перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.08.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50%;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75%;
з 01.01.2020 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Листом за № 6194/02-23 від 26.02.2018 року, скерованим на адресу Головних управлінь ПФУ та державних органів, Пенсійний фонд України повідомив останніх про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103. А також, про те, що згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 26.02.2018 року № 3590/0/2-18/21 зазначена постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Також, в листі зазначено, що на виконання п. 2 Порядку № 45 до 03.03.2018 року належить забезпечити подання уповноваженим структурним підрозділам силових міністерств та відомств (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) та поліцейських) списків осіб зазначеної категорії, яким необхідно провести перерахунок пенсії.
Після виконання алгоритму дій, передбачених Порядком № 45, та надходження до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, відповідачем з 01.01.2018 року проведений перерахунок пенсії останнього, виплата якої здійснювалася відповідно до положень Постанови № 103.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, що набрало законної сили 05.03.2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103, оскільки спірна постанова встановлює відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії військовослужбовцям.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб» втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Тобто, на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 року постанова № 103 була чинною та не скасованою, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року та 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року до 05 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05 березня 2019 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що до 05 березня 2019 року пункти 1, 2 Постанови № 103 були чинними, оскільки в постанові від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування до фізичнихюридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно яких нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Судовою колегією враховано висновок викладений в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №160/1088/19 (К/9901/36421/19) від 10.03.2020 року про те, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
Вказаний висновок був врахований колегією суддів в межах даної адміністративної справи та застосований до даних правовідносин.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що визнання протиправним та нечинним пунктів 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 унеможливлює їх застосування, як протиправних, з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а саме з 05 березня 2019 року.
Відтак, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Щодо посилань представника позивача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.04.2020 року по справі № 2040/7219/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до яких у суду наявні підстави для визнання дій пенсійного органу протиправними та зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року по справі № 2540/2873/18 зазначено, що із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року та постанові від 09.04.2020 року у справі № 640/19928/18.
Колегія суддів зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17.
Отже, судом враховуються висновки постанови Верховного Суду від 17.06.2020 року по справі № 2540/2873/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу за рахунок виплати 75 % суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 року згідно постанови № 103 та зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області перерахувати та виплачувати пенсію позивачу з 05.03.2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу сум компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону України №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону України №2050-III).
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону України №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року по справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року по справі №140/1547/19, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу.
Таким чином, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наразі відсутні підстави вважати, що після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 року.
Отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Стосовно посилання скаржника на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 по справі № 522/5664/17, то колегія суддів вважає, що застосування в межах спірних правовідносин, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, підлягають постанови Верховного Суду від 10.07.2018 року по справі № 404/6317/16-а, від 25.10.2018 року по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 року по справі № 134/87/16-а.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року - без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова складена і підписана 26 жовтня 2020 року.