27 жовтня 2020 р.Справа № 480/4883/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 28.08.20 року по справі № 480/4883/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області , Головного державного ветеринарного інспектора Сумської області Лазоренка Євгена Анатолійовича
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з позовною заявою до головного державного ветеринарного інспектора Сумської області Лазоренка Євгена Анатолійовича, Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №61, винесену 22 липня 2020 року головним державним ветеринарним інспектором Сумської області Лазоренко Євгеном Анатолійовичем про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми, відповідно до якої позивача притягнуто до відповідальності, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - 23615 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного державного ветеринарного інспектора Сумської області Лазоренка Євгена Анатолійовича, Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення питання. Вважає, що має бути відкрито провадження по справі за його адміністративним позовом та забезпечено його право на доступ до правосуддя, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконано, недоліки усунуто.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунені у повному обсязі недоліків позовної заяви, а саме позивачем не приведено позовну заяву у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України в частині зазначення змісту позовних вимог до кожного з відповідачів.
Колегія суддів не погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції та зазначає, що вона підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду, з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 позовну заяву залишено без руху з наданням строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача зобов'язано надати суду позовну заяву відповідно до кількості учасників справи, приведену у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в частині змісту позовних вимог до кожного з відповідачів, із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача - головного державного ветеринарного інспектора Сумської області Лазоренка Євгена Анатолійовича.
На виконання вимог ухвали суду від 07.08.2020 в порядку усунення недоліків позовної заяви, позивач подала до суду позовну заяву (уточнену), в якій вимоги звернула до ОСОБА_2 та Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, та просила визнати протиправною та скасувати постанову №61, винесену 22 липня 2020 року головним державним ветеринарним інспектором Сумської області Лазоренко Євгеном Анатолійовичем про накладення на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми, відповідно до якої позивача притягнуто до відповідальності, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат - 23615 грн.
В уточненій позовній заяві апелянт вказав, що усунення недоліку щодо зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача є неможливим у зв'язку з тим, що у складеній відносно неї постанові від 22 липня 2020 року №61, ОСОБА_2 інформація щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків та номеру і серії його паспорту - не зазначені, так як паспортні дані та РНОКПП відносяться до персональних даних та згідно з нормами ч.2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних» за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Також, зазначив, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови є єдиними, оскільки головний державний ветеринарний інспектор Сумської області Лазоренко Євген Анатолійович діяв від імені компетентного органу, а саме - Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, а тому є співвідповідачем у справі про оскарження внесеної ним постанови.
Однак, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що позовну заяву, подану в порядку усунення недоліків, позивачем не було приведено у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в частині змісту позовних вимог до кожного з відповідачів.
Висновок суду першої інстанції щодо не виконання заявником у встановлений строк вимог ухвали про залишення її без руху, колегія суддів вважає передчасним, оскільки позивачем вживались заходи для усунення недоліків позовної заяви.
Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частини 1, 3 статті 77 КАС України).
За змістом же частин 2, 4 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
При цьому відповідно до частин 5 та 6 вказаної статті учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги наведені вище положення процесуального законодавства, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви передчасним, оскільки достовірність поданих позивачем доказів могла б бути перевірена та встановлена судом вже під час розгляду справи, а самі докази - оцінені судом у відповідності до статті 90 КАС України.
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному в постанові від 25.04.2019 у справі № 826/12627/18.
Таким чином, повертаючи позовну заяву оспорюваною ухвалою від 28.08.2020 року, судом першої інстанції було фактично обмежено законне право позивача на доступ до суду.
Частиною другою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей1та17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, залишеної без руху, а тому приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року по справі № 480/4883/20 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова