27 жовтня 2020 року справа №200/939/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т. Г., Ястребової Л.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 р. у справі № 200/939/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2019 року №Ю-74-52-У,-
Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - позивач, ПАТ «ПГТГ «Донецькоблгаз») звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив: скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2019 року №Ю-74-52-У.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2019 року №Ю-74-52-У у розмірі 393481,30 грн; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5902 гривні 22 копійки.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підставою для звільнення від сплати єдиного внеску є подання до податкового органу заяви. Законом України від 28.12.2015 № 911, який набрав чинність 01.01.2016, виключено пп.8 п.4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669), яким вносились зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині доповнення пунктом 9-3 (у подальшому 9-4), яким надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 03361075, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Південна, будинок, 1, місто Краматорськ, Донецька область, 84313, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 176-178).
Краматорське управління по газопостачанню та газифікації є відокремленим підрозділом позивача, місцезнаходження ВП: вулиця Південна, будинок, 1, місто Краматорськ, Донецька область, 84313.
Краматорське управління по газопостачанню та газифікації публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” перебуває на обліку в Краматорському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області.
10 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, у відношенні позивача складена вимога № Ю-74-52-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 393481,30 грн., в тому числі: 393481,30 грн. - недоїмка (т. 1 а.с. 19).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що в силу діючого законодавства позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону № 2464-VI, Законом № 1669 та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; - філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ.
Частиною 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Статтею 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405.
Станом на момент прийняття спірної вимоги, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не закінчилась.
Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.
Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Пункт 9-4 розділу VIII виключено на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020.
Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні.
Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Краматорськ Донецької області.
Також, місто Краматорськ Донецької області, входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
Отже, позивач зареєстрований та перебував на обліку в органах доходів і зборів, на території, де проводилась антитерористична операція.
Аналіз вищенаведених обставин свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом 1 частини 2 цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до спірної вимоги та матеріалів справи, заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла в період проведення АТО (ООС).
Приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року справа К/9901/188/17 (812/505/17).
На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 вересня 2019 року №Ю-74-52-У, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо посилання на завершення (закінчення) антитерористичної операції, суд зазначає, що оскільки на час прийняття спірної вимоги нормативні акти щодо завершення (закінчення) антитерористичної операції у відповідності до статті 1 Закону № 1669 не були прийняті.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 р. у справі № 200/939/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 р. у справі № 200/939/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 жовтня 2020 року.
Суддя-доповідач: А.А. Блохін
Судді: Л.В. Ястребова
Т.Г. Гаврищук