"27" жовтня 2020 р. справа №360/1609/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Компанієць І.Д.,
суддів: Гайдара А.В.,
Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в справі № 360/1609/20 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Першого апеляційного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 360/1609/20 Компанійця Вячеслава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 16 листопада 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 16 листопада 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Компанійця Вячеслава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року задоволено частково, скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Додано до резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в справі № 360/1609/20 абзац наступного змісту:
«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000 (двох тисяч) гривень 00 коп.».
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в справі № 360/1609/20 викладено в наступній редакції:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, у сумі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень.»
На адресу Першого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути на його користь суму понесених у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
За приписами ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено з матеріалів справи, 04 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутністю, до якої додано квитанцію про оплату витрат на професійну правничу допомогу та акт від 22.08.2020 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.03.2020 № 0020.
Відповідно до акту від 22.08.2020 представник позивача в межах апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції продовж 7 годин здійснював підготовку апеляційної скарги за тарифом, визначеним у п. 4.1 Договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 № 0020, що склало загальну суму 3500,00 грн. Сплата цих коштів підтверджена квитанцією до прибуткового касового ордера від 22.08.2020 № 15.
За змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час .
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із приписами частини сьомої статі 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, має бути стягнуто на користь позивача 3500,00 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в справі № 360/1609/20 - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, у сумі 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень).
Повний текст судового рішення складено та підписано 27 жовтня 2020 року.
Судове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. Д. Компанієць
Судді А. В. Гайдар
Л. В. Ястребова