26 жовтня 2020 року справа № 360/5350/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (повний текст складено 17 березня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/5350/19 (суддя в 1 інстанції - Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач), в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України; зобов'язати Рубіжанську міську раду Луганської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09.01.2019 до відповідача подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому було зазначено цільове призначення земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) та її орієнтовні розміри (0,0041 га). Також до клопотання був наданий графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки: м: Рубіжне, будівельний квартал № 57.
Позивач вважає, що ним були виконані усі передбачені діючим законодавством умови для позитивного розгляду поданого клопотання.
Рішенням 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну депутатську комісію Рубіжанської міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин.
У службовій записці начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 № 52 та окремій думці начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 № 302 є посилання на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», відповідно до п. 10.8.2 якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення»
Однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 визнано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» протиправним та нечинним.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 360/5350/19 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України; зобов'язано Рубіжанську міську раду Луганської повторно розглянути заяву від 09.01.2019 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального гаражу; у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Рубіжанської міської ради Луганської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального гаражу - відмовлено; стягнуто з Рубіжанської міської ради Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішенням Рубіжанської міської ради від 26.06.2019 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням мотивів - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного Кодексу України.
Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу стала інформація, викладена у службових записках начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 № 52 та начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 № 302, а саме: невідповідність заявленого позивачем бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100, у відповідності до якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення». Як вбачається із ситуаційної схеми розміщення об'єкта в житловому кварталі № 57, яка була додана до матеріалів справи та яка була додатком, як зазначає позивач, до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 09.01.2019, земельна ділянка, на якій позивач планує збудувати індивідуальний гараж, розташована в житловому районі та між територією школи № 9 та дитячого садочка. Таким чином, зазначене плановане місце розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, не відповідає зазначеним вище вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Спірне рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було прийнято на підставі інформації, викладеної у службових записках посадових осіб Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 № 52 та від 24.05.2019 № 302, коли рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 в адміністративній справі № 826/13433/18 ще не було прийнято.
При цьому саме спірне рішення було прийнято 26.06.2019, через 13 днів після винесення судом рішення про визнання ДБН Б.2.2-12:2018 нечинними, в той час, коли проект рішення про відмову у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже був погоджений. Таким чином, на момент прийняття рішення, представницький орган місцевого самоврядування не був обізнаний та не міг бути обізнаним про не чинність вказаних будівельних норм.
Разом із тим, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 № 104 було затверджено «Державні будівельні норми України «Планування та забудова території» ДБН Б.2.2-12:2019». Тобто на момент прийняття спірного рішення, вже були затверджені нові будівельні норми.
Пунктом 10.8.2. зазначених будівельних норм зазначено абсолютно аналогічні з попередньою редакцією ДБН вимоги «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення».
Вказані державні будівельні норми є чинними на сьогоднішній день, не оскаржені та не скасовані, а відтак є чинними і норми, що рекомендують розміщати індивідуальні гаражі в місцях, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення.
Відповідач зазначив, що обране позивачем місце не відповідає вимогам «Державних будівельних норм України «Планування та забудова території» ДБН Б.2.2-12:2019», затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 № 104, оскільки розміщено на відрізку місцевості, розташованому поблизу дитячого садка та середньої школи, а відтак будівництво індивідуального гаражу на вказаній земельній ділянці може завдати шкоди правам і свободам громадян.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 14.03.2017 № 0000140771 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістилася за адресою: АДРЕСА_2 (арк.справи 15).
09.01.2019 позивач звернулася до Рубіжанської міської ради Луганської області із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови», орієнтовним розміром 0,0041 га, із зазначенням місця розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального гаражу (арк.справи 16).
Заява позивача від 09.01.2019 розглянута на 81 сесії Рубіжанської міської ради Луганської області, на підставі рішення Рубіжанської міської ради від 26.06.2019 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням мотивів - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогами ст. 124, 134 Земельного Кодексу України (арк.справи 23, 57).
Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу, як вбачається з матеріалів справи, стала інформація, викладена у службових записках начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 №52 та начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 №302, а саме: невідповідність заявленого Позивачем бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2- 12:2018 «Планування і забудова територій», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100, у відповідності до якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення». Як вбачається із ситуаційної схеми розміщення об'єкта в житловому кварталі № 57, яка була додана до матеріалів справи та яка була додатком, як зазначає позивач, до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 09.01.2019, земельна ділянка, на якій позивач планує збудувати індивідуальний гараж, розташована в житловому районі та між територією школи № 9 та дитячого садочка (арк.справи 17-21, 56, 58-59).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 була зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (арк.справи 93-94).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» визнаний протиправним та нечинним (арк.справи 95-101).
Згідно статті 2 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 4 ЗК України визначає, що земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частини друга статті 4).
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 нього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.
При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Аналіз матеріалів справи та законодавства, яке регулює спірні відносини, свідчить про наявність підстав для звернення позивача до відповідача з відповідним клопотанням. При цьому в клопотанні позивачем було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Також до клопотання був наданий графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки.
Тобто, позивачем були виконані усі передбачені діючим законодавством умови для розгляду його клопотання.
Натомість, відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача з посиланням на норми, які станом на дату прийняття рішення - 26.06.2019 були зупинені згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 (зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 вказаний наказ був визнаний протиправним та нечинним.
Згідно положень статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 була складена у повному обсязі 18.06.2019, тобто до 26.06.2019.
До зазначеної дати дія вказаного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 була зупинена згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18.
Як наслідок, відповідач неправомірно застосував певні норми законодавства при розгляді клопотання позивача, при цьому не надав оцінки іншим нормам законодавства, які регулювали спірні правовідносини.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Рубіжанської міської ради Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 360/5350/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 360/5350/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
Л.В. Ястребова