27 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/4820/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Позивач посилаючись на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'' вважає, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'' встановлює, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 (справа № 9901/70/20) були сформовані висновки щодо застосування положень пункту п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, які є релевантними і до даної справи.
Так, в ухвалі звернуто увагу на те, що п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Наведене також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19).
Так, позивач оскаржує вимогу немайнового характеру, проте до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.
Як встановлено статтею 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою має бути сплачено судовий збір в розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу за кожну позовну вимогу.
Отже, на виконання наведеної норми, позивачем має бути надано документ про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази з копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З врахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому така підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, для усунення вказаного недоліку шляхом надання документу про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. 160, ст. 161 та ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Соломко