Справа № 420/6192/19
27 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради №655-VІІ від 04.06.2019 року, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради №655-VІІ від 04.06.2019 року.
Ухвалою від 21.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі за адміністративний позов ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення №655-VІІ від 04.06.2019 року та №697-VІІ від 22.08.2019 року, стягнення коштів на відшкодування шкоди в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №655-VІІ від 04.06.2019 року закрито.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року скасовано, а справу в частині в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради № 655-VII від 04.06.2019 року направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року розглянуто позов в частині позовних вимог про визнання бездіяльності щодо ненадання запитуваної інформації протиправною, визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради № 697-VІІ від 22.08.2019 року та стягнення коштів в сумі 20000 грн. на відшкодуваня шкоди, заподіяної бездіяльністю, та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020р. справу передано для розгляду судді Тарасишиній О.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року прийнято до провадження справу №420/6192/19, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.08.2020 року.
Таким чином, нерозглянутою по суті залишається позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року.
При цьому, 17.08.2020 року за вх.№ЕП/12545/20 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд:
визнати дії Нерубайської сільської ради протиправними щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду справа №420/5228/18 від 20.12.2018 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року.
17.08.2020 року за вх.№ЕП/12547/20 від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 26.08.2020 року прийнято уточнену позовну заяву та відкладено підготовче засідання на 17.09.2020 року.
14.09.2020 року за вх.№36820/20 від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 05.10.2020 року.
05.10.2020 року за вх.№40776/20 від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2020 року.
07.10.2020 року за вх.№ЕП/16371/20 від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. 19.10.2020 року за вх.№ЕП/17405/20 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. 19.10.2020 року за вх.№43307/20 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання дій Нерубайської сільської ради протиправними щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду справа № 420/5228/18 від 20.12.2018 року - закрито.
На підставі ч.9 ст.205 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач визначає, що рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №655-VІІ від 04.06.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області у зв'язку з не відповідністю графічного зображення розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
У відповіді на відзив (вх.№4252/20 від 30.01.2020 року) позивач вказав, що доводи, викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать викладеним в інших рішеннях твердженнях щодо аналогічної земельної ділянки.
У додаткових поясненнях від 17.08.2020 року (вх.№ЕП/12547/20) позивач вказав на невідповідність оскаржуваного рішення критеріям обґрунтованості у розрізі оцінки Верховного Суду аналогічних правовідносин.
21.01.2020 року за вх.№2760/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при зверненні до сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не надано графічного зображення земельної ділянки, яке відповідає Генеральному плану села Нерубайського. У письмових поясненнях від 14.09.2020 року представник відповідача вказала, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність вказаної земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське.
Від третьої особи пояснень не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судом встановлено, що Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області 04.06.2019 року прийнято рішення №655-VІІ від (Т.1 а.с.9).
Як вбачається з даного рішення, останнє прийнято Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року по справі №420/5228/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №496-VІІ від 26.06.2018 року у частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області громадянину ОСОБА_1 , зокрема яким рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №496-VII від 26.06.2018 року, в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - визнано протиправним та скасовано. Зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області, вирішити питання про виділення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянку у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 гектари на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (Т.2 а.с.19-25).
Рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №655-VІІ від 04.06.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області у зв'язку з не відповідністю графічного зображення розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.
Не погоджуючись із рішенням Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
Згідно п. «г» ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала невідповідність графічного зображення місця розташування земельної ділянки генеральному плану с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.
Оцінюючи вищевказану підставу відмови на предмет правомірності з урахуванням принципу верховенства права, суд зазначає наступне.
Підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України, не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним.
Дійсно, цитована норма ч.7 ст.118 ЗК України передбачає у якості відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою невідповідність запитуваної ділянки генеральному плану населеного пункту. Втім, вказана норма не виключає обов'язку суб'єкта владних повноважень обґрунтувати, у чому саме полягає невідповідність запитуваної земельної ділянки генеральному плану. Зі змісту оскаржуваного рішення суд не може встановити конкретних підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зі змісту клопотання, яке розглядалось відповідачем повторно на виконання рішення суду у справі №420/5228/18, та наданого до нього графічного матеріалу судом встановлено, що бажана земельна ділянка перебуває в межах Біляївського району, КОАТУУ: 5121084200, Зона: 02, Квартал: 001 (Т.1 а.с.120). За співставленням вказаної ділянки із викопіюванням із Генерального плану населеного пункту (село Нерубайське) (Т.1 а.с.117) судом встановлено, що частина вказаної ділянки відноситься до території громадської забудови, тобто відповідає призначенню, із яким позивач має намір використовувати бажану територію.
Інших підстав можливої чи фактичної невідповідності суд не вбачає, а відповідачем інших доводів не надано.
Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").
Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Вказані обставини дають підстави вважати оскаржуване рішення Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року необґрунтованим, а в силу вказаного протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов у вказаній частині таким, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради №655-VІІ від 04.06.2019 року - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради № 655-VІІ від 04.06.2019 року.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2020 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.