справа № 208/7127/20
№ провадження 1-кс/208/1823/20
Іменем України
21 жовтня 2020 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України в межах кримінального провадження № 12020040160001405 від 19.10.2020 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 05.11.2015 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ст. 75, 76 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік;
- 18.10.2018 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання 2 місяці за вироком суду від 05.11.2015 року, до відбування - 3 роки 5 місяців позбавлення волі;
- 05.11.2019 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком 1 рік, -;
встановив:
20.10.2020 року слідчий звернувся із даним клопотанням, яким просить застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що 19.10.2020 приблизно о 16.20 год. раніше знайомі між собою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували біля перехрестя вул. Соборної та пр. Свободи у м. Кам'янському. Там вони побачили автомобіль ВАЗ-2107 НОМЕР_1 , який стояв біля монументу "Прометей" на перехресті вул. Соборної та пр. Свободи у м. Кам'янському. Діючи спільно, спираючись на підтримку одне одного, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від'єднали акумулятор "Westa 600 A (EN)" №8060011211, що належить ОСОБА_8 .Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, з метою отримання реальної можливості розпоряджатись викраденим майном, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до сховища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України.
19.10.2020 приблизно о 16.25 год. о/у ВКП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , під час виконання свої службових обов'язків, на трамваї №1 м. Кам'янського проїжджав по пр. Свободи у м. Кам'янському повз автомобіль ВАЗ-2107 НОМЕР_1 , який стояв біля монументу "Прометей" на перехресті вул. Соборної та пр. Свободи у м. Кам'янському. В цей час він побачив як раніше незнайомі йому ОСОБА_7 та ОСОБА_5 таємно викрадають із зазначеного автомобіля акумулятор "Westa 600 A (EN)" № НОМЕР_2 . В цей час ОСОБА_9 вийшов із трамваю та підійшов до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які в цей час прямували по алеї пр. Свободи у напрямку майдану Героїв, а саме навпроти буд. 4 по пр. Свободи. Підійшовши до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 представився працівником поліції, а також пред'явив службове посвідчення, при цьому вимагаючи припинення протиправних дій. У відповідь на це ОСОБА_7 та ОСОБА_5 спробували втекти, однак ОСОБА_9 повалив ОСОБА_5 на землю, намагаючись його затримати. В цей момент ОСОБА_5 , цілковито усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу, який виконує свої службові обов'язки, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій, почав чинити опір, нанісши йому кілька ударів руками по тулубу. В цей момент ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 , який намагався затримати ОСОБА_5 та, цілковито усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу, який виконує свої службові обов'язки, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс йому один удар ногою по обличчю, спричинивши йому тілесні ушкодження.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється в умисному заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
19.10.2020 приблизно о 16.30 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували по алеї пр. Свободи навпроти буд. №4 по пр. Свободи у м. Кам'янському. Там само знаходився і ОСОБА_9 , у якого в руках був мобільний телефон "Huawei NMO-L31 2 / 16 GB" ІМЕІ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 золотистого кольору, а поряд із яким знаходився мобільний телефон "Fly CF288" ІМЕІ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 чорного кольору, який також належить ОСОБА_9 . В цей момент у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 раптово виник спільний протиправний умисел, спрямований та вчинення нападу на ОСОБА_9 з метою заволодіння його мобільними телефонами. Спираючись на підтримку ОСОБА_5 , ОСОБА_7 взяв з землі камінь, яким наніс один удар ОСОБА_9 по голові ззаду, від чого останній втратив свідомість. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 забрали мобільні телефони "Huawei NMO-L31 2 / 16 GB" ІМЕІ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 золотистого кольору та "Fly CF288" ІМЕІ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 чорного кольору та спробували втекти місця вчинення кримінального правопорушення, однак були затримані працівниками поліції.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як підозра у вчиненні ним злочинів, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.187, ч.2 ст.345 КК України є обґрунтованою, та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовані, з врахуванням особи підозрюваного, його ставлення до скоєного, сталих соціальних зв'язків, відсутність бажання виправлення та припинення асоціального способу життя. Зазначив, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, вчиненого під час розгляду судом обвинувальних актів за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, тому у органа досудового розслідування наявні підстави вважати, що він й у подальшому не буде дотримуватись покладених на нього обов'язків та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного у випадку застосування до нього менш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із примусовим позбавленням волі.
В судовому засіданні прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 підтримав клопотання у повному обсязі, наголосив, що єдиним можливим запобіжним заходом, який унеможливить продовжити злочинну діяльність та вчинити нові злочини, перешкодить впливу на іншого підозрюваного, та не дозволить ухилитися від органу досудового слідства, та суду, підозрюваному є тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що дійсно винен у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185КК України, але пояснив, що він не вчиняв правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 та ч.2 ст.187КК України, оскільки не знав, що чоловік, якого вони били, є співробітником поліції, а дізнались вони про це вже згодом, а по-друге, він не брав телефони. Зазначив, що є хворою особою та потребує лікування, не має наміру переховуватись та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував. Посилався на те, підозрюваний має зареєстроване місце проживання, до того ж, є хворим та потребує постійного лікування, а тому просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Слідчий суддя вислухавши сторони, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, докази покладені в його обґрунтування, приходить до наступного висновку:
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 20.10.2020 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України.
Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри пред'явленої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України, підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події від 19.10.2020р., протоколом допиту потерпілого від 19.10.2020р.,протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.10.2020р., протоколом допиту свідка від 19.10.2020р.,протоколами пред'явлення особи для впізнання від 19.10.2020р., висновком експерта від 20.10.2020р., протоколом допиту свідка від 19.10.2020р. а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 .
Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.
З приводу тверджень підозрюваного щодо того, що підозра в скоєнні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.345 КК України, є необґрунтованою, суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі "Мюрей проти Сполученого Королівства" (п.55 Рішення), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
При прийнятті рішення, щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується, як обґрунтованість підозри, так і вік та стан здоров'я підозрюваного, який не має будь-яких захворювань, які б мали значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, як позбавлення волі на строк до десяти років; що ОСОБА_10 вже не вперше скоює злочини; не має офіційного місця роботи; у відношенні нього в Криничанському районному суді перебуває обвинувальний акт за ч.3 ст.185 КК України, та підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
1. Переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків (постійного місця роботи, осіб на утриманні, тощо), окрім того підозрюваний вже не вперше вчинив умисне кримінальне правопорушення, що вказує на те, що він не дотримується суспільних норм поведінки та моралі. При цьому у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні даного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років. Все це вказує, що підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органу досудового розслідування та / або суду з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний не має на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв'язків.
- підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходів.
2. Незаконно впливати на іншого підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні.
Даний ризик обґрунтовується тим що, підозрювані добре знайомі між собою, підтримують дружні стосунки. Це надасть їм можливість впливати одне на одного з метою надання неправдивих показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.
3. Вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку. Це вказує на те, що вчинення кримінальних правопорушень майнової спрямованості може бути основним способом заробітку. Окрім того підозрюваний вже неодноразово вчиняв кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Це вказує на те, що підозрюваний у подальшому може вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів, які він буде у подальшому витрачати під час вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_5 , вчинено із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити до 18 грудня 2020 року включно.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1