27 жовтня 2020 року м. Одеса Справа №420/8096/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування Рішення та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020 року, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00160 від 27.07.2020 року.
Позивач обґрунтовує позов тим, що митницею за результатами перевірки митної декларації від 27.07.2020 року №UA500030/2020/207952, яку подано ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» з метою здійснення митного оформлення товару, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, скориговано митну вартість товару на суму 34713,00 доларів США та 27.07.2020 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, у сумі 21660,00 доларів США, та не містили розбіжностей. На думку позивача, ним при митному оформленні надані обґрунтовані пояснення та усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Враховуючи, що торгові відносини є різноманітними та факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару та враховуючи, що посилання відповідача в Рішенні на іншу митну декларацію позивача, за якою вивільнено товар після винесеного рішення про коригування митної вартості товарів, яке було скасоване в судовому порядку, не є належним обґрунтуванням прийнятого Рішення, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Одеської митниці Держмитслужби надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею Держмитслужби встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо номеру коносаменту та щодо маркування товарів «CORSO», «без марки», зокрема у наданому інвойсі від 03.06.2020 року відомості про марку товарів також відсутні; до митного оформлення не надавався інвойс №19YG-099-9, відомості про який зазначені у митній декларації країни відправлення від 04.06.2020 року №021720200000162524; у банківському платіжному документі від 16.07.2020 року №NJBKLk7GO3IKCBJ містяться відомості про інвойси, які до митного оформлення не надавалися та сума оплати за товар не відповідає сумі, яка наведена у інвойсі від 03.06.2020 року №J254Z20-13; до митного оформлення не надано інвойс-проформу, відповідно до п.4.3.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 24.10.2019 року передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи; у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем надано пояснення та вказано про неможливість подання інших документів, та за наслідками проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів - резервний метод, та прийнято Рішення №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00160 від 27.07.2020 року. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Оскільки Одеська митниця Держмитслужби діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.10.2019 року між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» (Покупець) та компанією «Synergy Trading Company Limited» (Китай) (продавець) укладено контракт №19YG-099, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених контрактом, продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується купити товари, кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід'ємну частину контракту (а.с.23-29).
Відповідно до п.1.2, 1.3 даного контракту, умови цього контракту викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення терміеів «Інкотермс-2010». Товар відвантажується партіями. Під партією мається на увазі товар, оформлений однією специфікацією.
Відповідно до п.2.1 даного контракту, кількість і асортимент товару, що поставляється за цим контрактом, вказується в інвойсах (специфікаціях) на кожну окрему поставку, які є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання умов контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року компанією «Synergy Trading Company Limited» поставлено позивачу товар, відповідно до інвойсу (Іnvoice) №J254Z20-13 від 03.06.2020 року на загальну суму 19860,00 доларів США, фрахт 1800,00 доларів США, а саме велобіги двоколісні без шарикопідшипників (розмір коліс 12 дюймів): арт.64207 - 285 шт., арт.10234 - 215 шт., арт.88621 - 285 шт., арт.24846 - 215 шт., арт.83712 - 285 шт., арт.88671 - 215 шт., умови поставки - FOB - TIANJIN (а.с.18).
04.06.2020 року товар вартістю 19860,00 доларів США, оформлений у Китайській Народній Республіці в митному режимі експорт, що вбачається з митної декларації країни відправлення №021720200000162524 (а.с.47-49, переклад 50-53).
Товар доставлений з Китайської Народної Республіки у контейнері TCNU8943520 за домашнім коносаментом (Bill of lading) MEDUT2320868 від 09.06.2020 року (а.с.19).
З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500030/2020/207952 від 27.07.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 19860,00 доларів США (а.с.85-86).
В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Іграшки дитячі колісні з пластмаси та металу: Беговел (безпедальний велосипед) для катання дітей, без педалей і механізмів, розмір коліс 12 дюймів: арт.64207 - 285 шт., арт.10234 - 215 шт., арт.88621 - 285 шт., арт.24846 - 215 шт., арт.83712 - 285 шт., арт.88671 - 215 шт. Торговельна марка «CORSO». Виробник - «Synergy Trading Company Limited». Країна виробництва - CN.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: контракт №19YG-099 від 24.10.2019 року; пакувальний лист (packing list) №J254Z20-13-PL від 03.06.2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) №J254Z20-13 від 03.06.2020 року; коносамент (bill of lading) MEDUT2320868 від 09.06.2020 року; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) №319 від 26.07.2020 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №NJBKLK7GО3IKCBJ від 16.07.2020 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №J254Z20-13-PR від 03.06.2020 року, митну декларацію країни відправлення №021720200000162524 від 04.06.2020 року, тощо.
З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» 27.07.2020 року надало повідомлення №1 з поясненнями та лист №2 з повідомленням про неможливість надати додаткові документи для підтвердження митної вартості в дійсний час та у майбутньому, та вказали, що надали всі наявні документи і просили продовжити митне оформлення (а.с.54-59).
27.07.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000033/2, яким скориговано митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки не підтверджено документально такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності, а саме, на підставі аналізу баз даних ПІК АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено з описом «Беговел (безпедальний велосипед) для катання дітей, торговельна марка «CORSO», виробник - «Synergy Trading Company Limited», країна виробництва - Китай» та часом експорту максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів, становить 5,51 дол. США за кг (митні декларації від 19.02.2020 року №UA5000030/2020/202068, від 20.03.2019 року №UA500020/2019/3197) (а.с.13-14).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 27.07.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00160 (а.с.15-16).
27.07.2020 року декларантом позивача подано митну декларацію №UA500030/2020/208030 з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.87-88).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.
Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.
При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» зазначила наявність розбіжностей у документах, та те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.
Відтак враховуючи, що в митній декларації країни відправлення №021720200000162524 від 08.06.2020 року вказано номер інвойсу 19YG-099-9, номер коносаменту 177GVBAPXLEN2102 та не вказано маркування товару, суд доходить до висновку, що митним органом обґрунтовано запитувалися додаткові документи у позивача.
В той же час в контракті, митній декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості, кількості чи інших даних товару не міститься.
Крім того, 27.07.2020 року до митного органу декларантом позивача ТОВ «Термінал ПРО» надіслано лист №1 в якому надані пояснення, та надіслано лист №2 в якому вказано, що всі наявні документи надані, інших документів для підтвердження митної вартості в дійсний час та у майбутньому надати не має можливості та викладено прохання продовжити митне оформлення (а.с.54-59).
Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).
При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.
Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) не застосований, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами.
Відповідно до ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Так, оскільки в митного органу є інформація про рівень ціни на вже оформлені в митному відношенні подібні (аналогічні) товари по відношенню до оформлюваних за поданою митною декларацією, виготовлені одним і тим же виробником, розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 34713,00 доларів США (а.с.13-14).
Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв'язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності, ознаки підробки, а саме:
1. у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо номеру коносаменту: MEDUT2320868 (відповідно до коносаменту від 09.06.2020 року №MEDUT2320868 та автотранспортної накладної №319) та 177GVBAPXLEN2102 (відповідно до митної декларації країни відправлення від 04.06.2020 року №021720200000162524). Коносамент №177GVBAPXLEN2102, відомості про який наведені митній декларації країни відправлення №021720200000162524 від 04.06.2020 року до митного оформлення не надавався;
2. у товаросупровідних документах містяться розбіжності відомостей щодо маркування товарів «CORSO» (відповідно до пакувального листа від 03.06.2020 року №J254Z20-13-PL), «без марки» (відповідно до митної декларації країни відправлення від 04.06.2020 року №021720200000162524), «N/M» - «no marks/без маркування» (відповідно до коносаменту від 09.06.2020 року №MEDUT2320868) та у наданому інвойсі від 03.06.2020 року №J254Z20-13 відомості про марку товарів також відсутні;
3. інвойс №19YG-099-9, відомості про який зазначені у митній декларації країни відправлення №021720200000162524 від 04.06.2020 року, до митного оформлення не надавався;
4. у банківському платіжному документі від 16.07.2020 року №NJBKLk7GO3IKCBJ містяться відомості про інвойси, які до митного оформлення не надавалися (invJ254Z20-11, invJ254Z20-12) та сума оплати за товар не відповідає сумі, яка наведена у інвойсі від 03.06.2020 року №J254Z20-13;
5. відповідно до п.4.3.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 24.10.2019 року №19YG-099 «передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи», інвойс-проформа до митного оформлення не надавався;
6. у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Суд зазначає, що спочатку відправником оформлено лінійний коносамент №177GVBAPXLEN2102 щодо перевезення вантажу з зазначенням ваги вантажу та номеру контейнеру. Домашній коносамент видається вже безпосередньо експедитором з вказівкою даних про фактичних відправника та отримувача вантажу. В даному випадку, експедитором (після оформлення лінійного коносаменту) виданий домашній коносамент №MEDUT2320868 від 09.06.2020 року. Тобто, обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення, та на час оформлення митної декларації країни відправлення, у вантажовідправника були дані лінійного коносаменту №177GVBAPXLEN2102, які й були зазначені останнім. Водночас, назва контейнеру та його номер TCNU8943520, відомості щодо назви товару, його кількості, ваги та вартості товару вказані в коносаменті №MEDUT2320868 від 09.06.2020 року повністю співпадають із відповідними відомостями в експортній декларації, інвойсі, пакувальному листі та автотранспортній накладній №319.
Вказані пояснення, викладені в листі №1, надавалися декларантом до митного органу 27.07.2020 року, однак не були враховані останнім належним чином.
Крім того, щодо розбіжності в маркуванні товарів «CORSO», «без марки», суд звертає увагу, що позивачем в поданій до митного оформлення декларації №UA500030/2020/207952 від 27.07.2020 року вказано в графі 31 вказано - торговельна марка «CORSO», аналогічним чином Trademark/торгова марка: CORSO, зазначена і в пакувальному листа №J254Z20-13-PL від 03.06.2020 року (а.с.17). При цьому, суд погоджується, що з доводами позивача, що зазначення в інвойсі, який є розрахунково-платіжним документом, в обов'язковому порядку маркування товару не передбачено. Крім того, найменування товару та його кількість, номер контейнеру, зазначені в інвойсі №J254Z20-13 від 03.06.2020 року збігаються з даними вказаними в пакувальному листі №J254Z20-13-PL від 03.06.2020 року.
Таким чином, суд вважає, що окремі недоліки в оформленні документів, зокрема зазначення в коносаменті №MEDUT2320868 від 09.06.2020 року «Marks and Numbers: N/M» не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів за ціною договору та вказана розбіжність, на переконання суду, не впливає на визначення митної вартості товару, що декларується.
Стосовно тверджень представника відповідача, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №021720200000162524 від 04.06.2020 року зазначено документ інвойс №19YG-099-9, який до митного оформлення не надавався. Як зазначає позивач, дані розбіжності виникли в результаті технічної помилки з боку продавця товару - «Synergy Trading Company Limited». Водночас, відомості із експортної накладної країни-відправника, а саме номер контейнеру, що фігурує також і в інвойсі, і в пакувальному листі - повністю збігаються із номером контейнеру, вказаному у коносаменті (Bill of lading) №MEDUT2320868 від 09.06.2020 року. За твердженням позивача, «№19YG-099-9» є відповідно номером контракту « 19YG-099», а префікс « 9» є номером партії вантажу ,яка відправляється продавцем в рамках даного контракту, а не номером інвойсу.
Суд погоджується з твердженням позивача, що вказана обставина, жодним чином не впливає на митну вартість товару, її числові показники і не є ані окремою, ані достатньою підставою для митного органу не приймати документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту або ж зазначати такі відомості як підставу для коригування митної вартості.
Крім того, за оформлення експортної декларації відповідальність несе продавець товару. Таким чином, не зазначення в експортній декларації №021720200000162524 від 04.06.2020 року маркування товару («без марки») та вказівка номеру інвойсу « 19YG-099-9», замість вірного «J254Z20-13», не залежить від позивача та відповідно ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» не відповідає за правильність заповнення та внесення відповідної інформації до експортної декларації країни відправлення.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.01.2020 року по справі №813/1350/14.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача, викладені в п.4 та 5 Рішення від 27.07.2020 року №UА500030/2020/000033/2, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1, 1.3 контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року (а.с.23-29), в порядку та на умовах визначених контрактом, продавець зобов'язується поставити покупцеві, а покупець зобов'язується купити товари, кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід'ємну частину контракту. Товар відвантажується партіями. Під партією мається на увазі товар, оформлений однією специфікацією.
Відповідно до п.4.2 4.3 даного контракту, вартість кожної партії товару визначається відповідно до специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід'ємною частиною цього контракту. Упаковка та маркування включені у ціну товару. Оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу.
Згідно з пп.4.3.1 контракту, оплата може проводитися частинами.
Передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи до прибуття вантажу (пп.4.3.2 контракту).
Можлива оплата товару протягом 300 днів з моменту надходження товару на митну територію України (п.с.4.3.3 контракту).
Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення позивача, суд доходить до висновку, що ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» здійснювалася оплата частинами саме на підставі пп.4.3.1 контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року, а не передоплата товару на підставі пп.4.3.2 контракту та виставленого продавцем товару рахунку-проформи. Так, позивачем частково оплачено товар на суму 2170,00 доларів США відповідно до інвойсу №J254Z20-13 від 03.06.2020 року, що вбачається з банківського платіжного документу №NJBKLK7GО3IKCBJ від 16.07.2020 року (а.с.21).
На підтвердження того, що дана сума є частковою оплатою товару є свідчення того, що вона є значно меншою суми вказаної в інвойсі №J254Z20-13 від 03.06.2020 року, а саме 19860,00 доларів США, а тому з нею і не збігається.
Інвойс №J254Z20-13 від 03.06.2020 року стосується однієї партії товару, поставка якої здійснювалася відповідно до контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року та митне оформлення якої здійснювалося на підставі митної декларації від 27.07.2020 року №UA500030/2020/207952.
Інвойси №J254Z20-11 та №J254Z20-12, посилання на які міститься в банківському платіжному документі №NJBKLK7GО3IKCBJ від 16.07.2020 року, виходячи з положень п.1.1, 1.3 контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року, стосуються поставок інших партій товару відповідно до контракту, що не надавалися до митного оформлення за митною декларацією №UA500030/2020/207952 від 27.07.2020 року та відповідно не стосуються предмету спору по даній справі.
За таких обставин, суд вважає, що не надання до суду та до митного органу Інвойсів №J254Z20-11 та №J254Z20-12 та рахунку-проформи не впливає на визначення митної вартості товару.
Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. При цьому, в митній декларації №UA500030/2020/207952 від 27.07.2020 року позивачем вказано ціну товару відповідно до Інвойсу №J254Z20-13 від 03.06.2020 року в розмірі19860,00 доларів США.
Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020 року про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, оскільки, як встановлено судом, п.4.2. контракту №19YG-099 від 24.10.2019 року передбачено, що упаковка та маркування включені у ціну товару та розділом 5 контракту визначаються вимоги до упаковки товару продавцем.
Частиною 10 ст.58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов'язковою ознакою таких витрат є їх наявність та не включення до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Крім того, як вбачається з пакувального листа №J254Z20-13-PL від 03.06.2020 року (а.с.17), кожен вид товару постачався у певній кількості в коробках, всього 1500 шт., у контейнері TCNU8943520, така ж кількість коробок вказана і в коносаменті MEDUT2320868 від 09.06.2020 року (а.с.19), і в міжнародній автотранспортній накладну (CMR) №319 від 26.07.2020 року (а.с.20).
Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» митної вартості товару судом не встановлено.
Суд враховує, що відомості, які містяться у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують обставини, які вказані позивачем та за таких обставин відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.
Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме №UA5000030/2020/202068 від 19.02.2020 року, №UA500020/2019/3197 від 20.03.2019 року та опис товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а саме «Беговел (безпедальний велосипед) для катання дітей, торговельна марка «CORSO», виробник - «Synergy Trading Company Limited», країна виробництва - Китай, час експорту максимально наближений до часу експорту оцінюваних товарів», однак не вказано обсяг партії, умов поставки, комерційних умов, на підставі яких документів визначалась вартість товару, тощо всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA500030/2020/207952 від 27.07.2020 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00160 від 27.07.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних рішення та картки відмови, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжне доручення №247 від 18.08.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4204,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 4204,00 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500030/2020/000033/2 від 27.07.2020року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500030/2020/00160 від 27.07.2020 року
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Суворова,2-А, код ЄДРПОУ 43096047) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. сплачені по платіжному дорученню №247 від 18.08.2020 року.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.