№201/8290/20
провадження 2/201/3028/2020
27 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Храмцевич Т.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири, стягнення моральної шкоди і витрат,
ОСОБА_1 01 вересня 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих залиттям квартири, стягнення моральної шкоди і витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 ; 10 липня 2020 року у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку, що належить на праві власності відповідачці, відбувся прорив труби гігієнічного туалету, внаслідок чого було залито квартиру АДРЕСА_3 , що належить позивачу. Позивачу завдана значна матеріальна шкода, причиною такого стало не дбале ставлення цього відповідача до сантехнічних приладів, комунікацій та ремонту в своїй квартирі, житловою обслуговуючою організацією складено відповідні акти, позивачу завдана значна матеріальна шкода і збитки. Вважає винним у вказаному залитті саме відповідача. Обіцянки усунути пошкодження, що були завдані приміщенням квартири позивача, вказаний відповідач не виконав. Позивачу завдана і моральна шкода. Сума майнової, матеріальної шкоди, яку було завдано позивачу, складає згідно кошторису ремонтної організації на сьогодні - 152 210 грн. 10 коп., саме на цю суму завдано шкоди позивачу; крім того, позивач поніс витрати на оплату експертного дослідження, витрати на відновлення пошкодженого майна, втрати від вигоди, пов'язаної із розірванням укладеного 01 липня 2020 року договору оренди квартири, а також завдана моральна шкода, всього ж це 302 950 грн. 73 коп. і саме цю суму просив стягнути він з відповідача. В добровільному порядку відповідач зараз не бажає відшкодувати завдану шкоду. Просив стягнути на користь позивача з відповідача завдану матеріальну шкоду, понесені витрати і моральну шкоду, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та/або її представник в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, вказаним і матеріалами справи, на думку суду, позовні вимоги не визнав, не погодився з викладеними в цьому позові обставинами і не заперечував проти розгляду справи за його відсутності. Правом надання відзиву на позов не скористався.
Представник ОСББ «Дніпровські вежі» також не з'явився, про день розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суду не повідомив.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2009 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 , вказана власність зареєстрована 10 квітня 2009 року в передбаченому законом порядку в КП ДМБТІ ДОР. 10 липня 2020 року відбулося залиття вказаного житла позивача з вище розташованої квартири АДРЕСА_5 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2006 року, позивачу завдана значна матеріальна шкода, причиною такого стало не дбале ставлення цього відповідача до сантехнічних приладів, комунікацій та ремонту в своїй квартирі, житловою обслуговуючою організацією складено відповідні акти, позивачу завдана значна матеріальна шкода і збитки. Позивач вважає винним у вказаному залитті саме відповідача. Обіцянки усунути пошкодження, що були завдані приміщенням квартири позивача, вказаний відповідач не виконав. Позивачу завдана і моральна шкода. Сума майнової, матеріальної шкоди, яку було завдано позивачу, складає згідно кошторису ремонтної організації на сьогодні - 152 210 грн. 10 коп., саме на цю суму завдано шкоди позивачу; крім того, позивач поніс витрати на оплату експертного дослідження - 7 540 грн. 63 коп., витрати на відновлення пошкодженого майна (хімчистка та інш.) - 3 200 грн., втрати від вигоди, пов'язаної із розірванням укладеного 01 липня 2020 року договору оренди квартири із розрахунку 20 000 грн. в місяць - 120 000 грн. (за шість місяців), а також завдана моральна шкода - 20 000 грн., всього ж це 302 950 грн. 73 коп. і саме цю суму просив стягнути він з відповідача. Внаслідок вказаного залиття було пошкоджено майно позивача, залиті підлога, стеля, частково стіни, маються пошкодження від ремонту в квартирі відповідача та інш.. Наявність зазначених пошкоджень в квартирі позивача зафіксовано у зазначено в акті № 13/07 від 13 липня 2020 року.
Наданий позивачем кошторис для ремонту вказаних пошкоджень квартири мешкання позивача суд приймає до уваги, оскільки він охоплює всі наявні пошкодження квартири позивача, завдані залиттям і ремонтними роботами в квартирі відповідача, говорить не лише про пошкодження підлоги залиттям цієї квартири, а і про інші пошкодження, іншого сторони не надали, а сторона відповідача не заявила клопотання про призначення експертизи.
Таким чином, неправомірність дій відповідача, шкода, безпосередній причинний зв'язок та вина відповідача встановлені оглядом місця події від 13 липня 2020 року (актом) по даній справі. Відповідачем не усунено спричинені пошкодження, в добровільному порядку завдану матеріальну шкоду не відшкодовано і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено, що винними діями відповідача під час ремонту своєї квартири і мешкання там позивачу дійсно було завдано матеріальної шкоди. Матеріальна шкода полягає в витратах позивача на ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженої підлоги в його квартирі та інш. і інші витрати, пов'язані з цим.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно норми вказаної статті 1166 ЦК України, повинна бути належним чином встановлена вина особи, з якої намагаються стягнути кошти у відшкодування понесених збитків, настання несприятливих наслідків та причинно-наслідковий зв'язок між виною та наслідками.
В судовому засіданні з вищевказаного і позиції сторін, знайшла своє підтвердження та обставина, що залиття та пошкодження житла та майна позивача сталося з квартири відповідача в наслідок його недбалого ставлення до сантехнічних приладів своєї квартири, прориву труби гігієнічного туалету після проведення ремонту свого житла, об'єктивного спростуванню цього суду не надано. Своїми неправомірними діями відповідач порушив майнові права позивача і завдав йому майнову шкоду.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Експлуатацію будинку АДРЕСА_6 здійснює ОСББ «Дніпровські вежі» у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил обслуговування будинків та прибудинкових територій тощо. Відповідальність експлуатуючої організації, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 3763 від 20 листопада 2007 року, передбачено, що комунальне житлово-експлуатаційне підприємство має нести відповідальність за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло -, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири та за стан труб, що обслуговують більше однієї квартири. Точками розподілу відповідальних за належний стан труб в квартирах є точки відведення від труб загального користування. Враховуючи норму Закону (ст. 1166 ЦК України), відповідальність вказаного ОСББ за спричинення шкоди може настати за наявності наступних обов'язкових складових: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини заподіювача шкоди. Як свідчать фактичні обставини справи, протиправна поведінка саме відповідача в даному випадку наявні.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спричинена моральна шкода, полягає у наступному. В результаті даного залиття квартири було ушкоджено майно, яке на праві власності належить позивачу. Відповідач в добровільному (поза судовому) порядку відмовився компенсувати спричинені збитки. Позивач змушений був здійснювати ремонт свого пошкодженого майна, відновлювати його за власні кошти, не користувався цим автомобілем за призначенням для своїх потреб та цілей сім'ї. Цей відповідач свідомо, безпідставно проігнорував обґрунтовані законні вимоги позивача, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. На час та після вказаної завданої шкоди позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною і друзями. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення такої безпорадності викликало не лише фізичну, але й душевну біль і завдало душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, а в результаті завдання шкоди від залиття квартири вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колегами; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями завдавача шкоди - відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди частково - в розмірі 5 000 грн., в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Згідно ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Стосовно вимог про стягнення упущеної вигоди суд вважає їх також підлягаючими задоволенню, оскільки стороною позивача доведені обставини, що саме вказана завдана відповідачем шкода через залиття квартири позивача призвела до вказаних збитків, належні докази та розрахунки про це позивачем надано та підтверджено причинний зв'язок між залиттям квартири позивача, завданою відповідачем шкодою і не отриманням коштів від оренди цього житла згідно з договором від 01 липня 2020 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з вказаного відповідача на користь позивача його витрати на судовий збір.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що вказаний відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги не визнання вказаним відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, майнову шкоду, яку було завдано позивачу, складає згідно кошторису ремонтної організації - 152 210 грн. 10 коп., витрати на оплату експертного дослідження - 7 540 грн. 63 коп., витрати на відновлення пошкодженого майна (хімчистка та інш.) - 3 200 грн., втрати від вигоди, пов'язаної із розірванням укладеного 01 липня 2020 року договору оренди квартири із розрахунку 20 000 грн. в місяць - 120 000 грн. (за шість місяців), а також завдана моральна шкода - 5 000 грн., всього ж це 302 950 грн. 73 коп. і витрати на судовий збір - 4 931 грн. 51 коп.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18, 22, 23, 383, 1166, 1167 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну, майнову шкоду, яку було завдано позивачу - 152 210 грн. 10 коп., витрати на оплату експертного дослідження - 7 540 грн. 63 коп., витрати на відновлення пошкодженого майна (хімчистка та інш.) - 3 200 грн., втрати від вигоди, пов'язаної із розірванням укладеного 01 липня 2020 року договору оренди квартири із розрахунку 20 000 грн. в місяць - 120 000 грн. (за шість місяців), а також завдана моральна шкода - 5 000 грн.: це - 302 950 грн. 73 коп. і витрати на судовий збір - 4 931 грн. 51 коп., а всього 307 882 грн. 24 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -