Справа № 420/5452/20
20 жовтня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Лементовського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1156050006040 від 13 травня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати звернення - 07.05.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії він мав достатній вік, страховий стаж та стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, а тому відмова відповідача в призначенні пенсії є протиправною. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Отже, п. «д» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в редакції зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII втратили чинність 04.06.2019 року. Таким чином, пенсійний орган розглядаючи заяву ОСОБА_1 безпідставно застосовує положення п. «д» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що передбачає наявність 30 років страхового стажу. Позивач досяг 55-річного віку, та відповідачем не заперечується наявність у нього на 11.10.2017 року страхового стажу 25 років 02 місяці 02 днів та 13 років 05 днів пільгового стаду на посадах передбачених п. «д» ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набав чинності 11.10.201, то позивач повинен досягти 55 років, а страховий стаж станом на зазначену дату повинен становити 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на пільговій роботі. Оскільки у позивача в наявності 25 років 2 місяці 2 дні страхового стажу, при необхідному 26 років 6 місяців на 11.10.2017 року, йому відмовлено у призначенні пенсії.
Ухвалою суду від 30 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07 серпня 2020 року винесено ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 34-35).
13 травня 2020 року Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 1156050006040, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2018 № 2-р/2019 та Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення тривалості стажу роботи, що дає право на вислугу років, застосовується в редакції чинній до 11.10.2017 року, а в частині визначення віку виходу на пенсію в редакції, чинній до 01.04.2015 року, право на призначення пенсії за вислугу років мають чоловіки-працівники плавскладу після досягнення 55 років, які до 11.10.2017 року мали 26 років 6 місяців страхового стажу з них не менше 12 років 6 місяців на пільговій роботі. Страховий стаж на 11.10.2017 року складає 25 років 2 місяці 2 дні, з них 13 років 05 днів на пільговій роботі (а.с. 26).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до 02.03.2015 року) право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку: чоловіки - при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами не менше 25 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 року № 213-VIII пункт «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в нові редакції - право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону;
працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
04 червня 2019 року Конституційним Судом України винесено рішення № 2-р/2019 по справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 55, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
З огляду на наведене оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статтей 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закон, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII є такими, що втратили чинність.
За таких підстав, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції від 09.12.2012 року, яка діяла до внесених змін Законом України № 213-VIII, виникає після досягнення особою 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1156050006040 від 13 травня 2020 року вбачається, що пенсійний орган не спростовує досягнення позивачем 55 років та наявність у нього спеціального стажу більш ніж 12 років 6 місяців (13 років 05 днів) та загального стажу роботи не менше 25 років (а.с. 26).
При цьому, посилання представника відповідача на те, що оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII набрав чинності 11.10.2017 року, то страховий стаж позивача повинен становити 26 років 6 місяців, в тому числі 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи, суд не приймає до уваги, оскільки з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019 від 04.06.2019 року по справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), втратили чинність положення, які були визнані неконституційними, зокрема ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
За таких підстав, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що під час винесення оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1156050006040 від 13 травня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дати звернення - 07.05.2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 81, 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення'призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Таким чином, саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, безпосередньо органи Пенсійного фонду мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, зокрема прийняття відповідного рішення, в тому числі щодо призначення пенсії за вислугою років, оскільки прийняттю такого рішення передує дослідження та аналіз відповідного стажу роботи особи, що звернулася за призначенням пенсії; перевірка та оцінка наданих доказів на предмет їх прийнятності та достатності.
В той же час, з оскаржуваного рішення № 1156050006040 від 13 травня 2020 року слідує, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 07.05.2020 року № 3553 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач обмежився лише дослідженням стажу роботи позивача до 11.10.2017 року, та залишив поза увагою додані до заяви копії документів.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 року № 3553 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1156050006040 від 13 травня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 року № 3553 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1742398854.1 від 19.06.2020 року (а.с. 6).
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул.. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1156050006040 від 13 травня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 року № 3553 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул.. Канатна, 83) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2020 року.
Суддя О.А. Левчук
.