ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.10.2020Справа № 910/179/20
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4-Г)
до проЗакритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (02096, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕМОНТНА, будинок 8) стягнення заборгованості у розмірі 297 516 грн.77 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 297 516 грн.77 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача, як власника нежитлових приміщень № 195, 198-201, 208-210, 215-217, 219-246, 249-273 загальною площею 5320,4 кв.м. у будинку 4-Г на проспекті В. Лобановського у м. Києві, 297516,77 грн. заборгованості зі сплати внесків на утримання і ремонт приміщень, розмір яких встановлений на загальних зборах співвласників ОСББ «Червонозоряний, 4-Г» 20.02.2019 р. та становить 6,99 грн. за 1 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/179/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
03.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позов.
12.02.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
10.03.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 910/3132/20 за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Червонозоряний, 4-Г» від 20.02.2019 р. та набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 року зупинено провадження у справі №910/179/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення 297516,77 грн. до розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/3132/20 за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» про визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» від 20.02.2019 у частині встановлення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території ( а саме 6,99 грн. за 1 кв.м.) по відношенню до нежитлової частини будинку по просп. В. Лобановського, 4-Г, й набрання резолютивним процесуальним документом, складеним за наслідками розгляду вказаної справи, законної сили.
22.06.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
05.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло повідомлення про розгляд справи №910/3132/20.
Як встановлено Судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року по справі №910/3132/20, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 року поновлено провадження у справі № 910/179/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2020 року відповідь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний 4-Г" на відзив Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" на позовну заяву по справі №910/179/20 повернуто Заявнику без розгляду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2020 року направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 14.02.2020 року та 21.02.2020 року уповноваженим представникам Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г», оформленого протоколом №19-01 від 20.02.2019 року, прийнято рішення про самостійне управління будинком з 01.05.2019 року, розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для всіх членів ОСББ становить 06 грн. 99 коп. за 1 кв.м. (а.с.10-11)
Згідно з пунктом 1 розділу І Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів Обєднання, оформленого протоколом №2-19 від 30.05.2019 року, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) у цьому багатоквартирному будинку № 4-Г по проспекту Валерія Лобановського, в місті Києві (далі - «Будинок»), відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». ОСББ «ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, 4-Г» зареєстровано 29 липня 2013 року за номером запису: 10731020000024880, ідентифікаційний код: 38855291. (а.с.12-30)
У п.1.6 Статуту зазначено, що Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання, засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників об'єднання.
Згідно з п.2.1 розділу ІІ Статуту метою створення Об'єднання є: забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків; створення умов для співвласників Об'єднання для ефективного використання їхнього власного майна та утримання у належному стані спільного майна; сприяння в своєчасному отриманню житлово-комунальних послуг від виконавців цих послуг, що відповідають умовам договорів та вимогам законодавства України за якісними та кількісними показниками, нормативами, стандартами і створюють належні умови проживання та перебування осіб у житлових та нежитлових приміщеннях цілісного багатоквартирного будинку Об'єднання (Будинку) та на прибудинковій території; можливість безпосередньої участі кожного співвласника в управлінні неподільним та загальним майном через статутні органи у порядку визначеному цим Статутом; можливість впливу співвласників на визначення вартості послуг з управління та утримання Будинку та прибудинкової територій цілісного багатоквартирного будинку через статутні органи Об'єднання; забезпечення акумулювання коштів на проведення аварійних та ремонтних робіт, для ліквідації пошкоджень неподільного майна, що перебуває у спільній власності Об'єднання у порядку визначеному цим Статутом; забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх розрахунків з виконавцями, які надають житлово-комунальні послуги, відповідно до укладених договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» є власником нежитлових приміщень №№195, 198-201, 208-210, 215-217, 219-246, 249-273, загальною площею 5320,4 кв.м. за адресою: м. Київ, пр. Лобановського, 4-Г, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (а.с. 32-83)
23.12.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимог №34 про сплату заборгованості у розмірі 260 327 грн. 20 коп. зі сплати внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.12..2019 р.. (а.с. 88-89)
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач, як власник нерухомого майна, зобов'язаний сплачувати внески та платежі на утримання багатоквартирного будинку, в тому числі до цільових фондів об'єднання, які були встановлені рішеннями загальних зборів ОСББ, у зв'язку з чим Позивач просить Суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» заборгованість за період з 01.05.2019 р. по 31.12.2019 р. зі сплати внесків на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку в розмірі 297 516 грн. 77 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що приміщення знаходяться у нежитловій частині будинку, ліфти не обслуговують приміщення Відповідача, прибудинкові територія відсутня, а тому зазначає, що жодні послуги з утримання прибудинкової території щодо приміщень Відповідача надані не були. Запропонований тариф є економічно необґрунтований, оскільки не враховує специфіку нежитлових приміщень у будинку. Крім того, нежитлові приміщення взагалі не експлуатуються Відповідачем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об'єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.
Так, за змістом ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
За частинами 1-3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч.6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г», оформленого протоколом №19-01 від 20.02.2019 року, прийнято рішення про самостійне управління будинком з 01.05.2019 року, розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для всіх членів ОСББ становить 06 грн. 99 коп. за 1 кв.м. (а.с.10-11)
У пункті 3 розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року по справі №910/3132/20,Ю яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" відмовлено повністю. Так, у вказаному рішенні зазначено, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний 4-Г" від 20.02.2019, останнім не встановлювався розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а приймалося рішення щодо залишення вже встановленого тарифу в розмірі 6,99 грн. за 1 кв.м. При цьому, позивачем не заявлялися позовні вимоги щодо визнання недійсним попереднього рішення про безпосереднє затвердження такого тарифу, та відомості щодо такого рішення позивачем та відповідачем до матеріалів справи не надавалися. При цьому, рішення загальних зборів відповідача від 20.02.2019 щодо залишення розміру внесків у сумі 6,99 грн. за 1 кв.м. за утримання будинку та прибудинкової території є таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/3132/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт правомірності рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний 4-Г" від 20.02.2019 підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 20.08.2020 року у справі №910/3132/20, яке набрало законної сили.
Відповідно до розділу VІІІ Статуту співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.
Як встановлено Судом, Закрите акціонерне товариство «Українська будівельна компанія» є власником нежитлових приміщень №№195, 198-201, 208-210, 215-217, 219-246, 249-273, загальною площею 5320,4 кв.м. за адресою: м. Київ, пр. Лобановського, 4-Г, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (а.с. 32-83)
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку Суд зазначає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
При цьому, системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).
Тобто, обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, стверджує, що за відсутності доказів на підтвердження факту дійсного виконання Позивачем зобов'язань по утриманню багатоквартирного будинку, відсутні підстави вважати, що таке управління здійснюється Позивачем.
Разом з тим, Суд зазначає, що підставою позову у даній справі є саме невиконання Відповідачем як співвласником своїх обов'язків зі сплати ОСББ внесків та платежів у розмірах, затверджених загальними зборами ОСББ, рішення яких відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є обов'язковими для всіх співвласників.
При цьому, кошти, які Позивач просить стягнути з відповідача - це частина платежів і внесків на утримання самого будинку, прибудинкової території, майбутніх ремонтів і переоснащень спільного майна ОСББ, тому спір у даній справі не пов'язаний із документальним підтвердженням надання ОСББ послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що спростовує доводи відповідача про необхідність перевірки судом документального підтвердження понесення позивачем витрат з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/12065/17, від 17.07.2018 у справі № 910/6356/16).
Окрім того, законом та положеннями Статуту ОСББ визначено порядок здійснення ревізійною комісією ОСББ контролю за фінансово-господарською діяльністю правління об'єднання. В свою чергу, предметом розгляду даної справи є виключно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі рішень загальних зборів ОСББ, які були прийняті, є чинними та підлягають обов'язковому виконанню співвласниками будинку.
До того ж, кошторис ОСББ затверджується на наступний період, а не на період, який минув. Тобто, співвласник зобов'язаний сплачувати внески та платежі на утримання багатоквартирного будинку щомісячно згідно з кошторисом, який затверджений загальними зборами ОСББ на поточний рік (або також на наступні, якщо іншого рішення не буде прийнято), що саме по собі виключає можливість надання об'єднанням доказів витрат, які ще не були понесені.
Затвердження загальними зборами ОСББ єдиного тарифу як для власників квартир, так і для власників нежитлових приміщень узгоджується з виключною компетенцією загальних зборів ОСББ затверджувати розміри внесків та платежів на утримання багатоквартирного будинку за результатами голосування співвласників будинку. Відповідач, в свою чергу, також не позбавлений права та можливості приймати участь у затвердженні відповідного тарифу шляхом участі у голосуванні на загальних зборах ОСББ.
Отже, при вирішенні даного спору господарському суду належить перевірити нараховані позивачем спірні суми на відповідність їх розмірам внесків та платежів, які були затверджені рішеннями загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г».
Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, ст.530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Настання строку виконання договору щодо оплати пов'язується із днем, коли боржник отримав вимогу.
23.12.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимог №34 про сплату заборгованості у розмірі 260 327 грн. 20 коп. зі сплати внесків і платежів на утримання багатоквартирного будинку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.12..2019 р.. (а.с. 88-89)
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача внески та платежі на утримання багатоквартирного будинку (пропорційно до площі належних відповідачу приміщень - 5320,40 кв. м.) за період з 01.05.2019 р. по 31.12.2019 р. на загальну суму в розмірі 297 516 грн. 77 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (а.с.6-8)
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості зі сплати обов'язкових платежів на утримання будинку і прибудинкової території за період з 01 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 297 516 грн. 77 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, як співвласник майна не здійснив оплату обов'язкових платежів на утримання будинку і прибудинкової території у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги Позивача є обґрунтованими.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» до Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 297 516 грн.77 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Позивачем також заявлено про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2019 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» та адвокатом Литовченко Ю.П. було укладено Додаток №1 до Договору №19/12/05 від 05.12.2019 року про надання правової допомоги, за яким Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.
Адвокат представляє інтереси Клієнта щодо юридичного аналізу можливості стягнення у примусовому порядку заборгованості зі сплати внесків Закритим Акціонерним Товариством «Українська будівельна компанія», як співвласником нежитлових приміщень у будинку № 4«Г», по проспекту Валерія Лобановського у місті Києві, підготовки та подання позовної заяви про стягнення внесків на утримання будинку та прибудинкової території, супроводження її в господарському суді. (п.2 Додатку)
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано платіжне доручення №56 від 26.12.2019 на суму 10000,00 грн.
Судом встановлено, що Литовченко Юрій Петрович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Враховуючи викладене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений Позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. є співмірним із складністю справи та ціною позову, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» (02096, м.Київ, ВУЛИЦЯ РЕМОНТНА, будинок 8, Ідентифікаційний код юридичної особи 23728595) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний 4-Г» (03037, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 4-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 38855291) заборгованість у розмірі 297 516 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 77 (сімдесят сім) коп., судовий збір у розмірі 4 462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин