01.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/590/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз",
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод",
про зобов'язання прийняти майно
за участю:
від позивача: представники не з'явилися
від відповідача: представники не з'явилися
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача прийняти майно, що знаходиться/знаходилось в приміщенні механічного цеху № 2 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська,11 і не було предметом договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 15 від 26.04.2017 та не передано по акту про передання права власності на нерухоме майно від 01.06.2017.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що частина (1/3) майна, яке слід повернути за рішенням суду, знаходиться поза межами "Механічного цеху №2" і не перебуває ні у власності, ні у користуванні ТзОВ "Трейд Хауз" знаходиться на території ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", що межує із територією позивача, відповідач може самостійно забрати витребуване майно, що знаходиться поза межами придбаного приміщення. Крім того, позивач зазначає, що частина майна, яка перелічена у постанові державного виконавця відсутня в наявності у ТзОВ "Трейд Хауз". Вказані обставини не були враховані судом при розгляді справи №909/516/18.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.08.2020 року.
10 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області поступив відзив на позов (вх.№10128/20 від 10.08.2020 року). Відповідно до вказаного відзиву відповідач по справі проти позову заперечив та просив суд провадження у справі закрити. Свої заперечення обгрунтував тим, що спірне майно було предметом розгляду у справі №909/516/18 за позовом прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром" в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в кількості 33 найменування. За результатами розгляду вказаної справи 03.06.2019 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено рішення, яке залишено без змін та набрало законної сили з урахуванням ухвали Західного апеляційного Господарського суду від 03.10.2019 року. На виконання рішення суду видано наказ, який стягувачем пред'явлено до виконання у відділ Державної виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 15.09.2020 року.
11 вересня 2020 року позивачем подано заяву за вх. № 13346/20 від 11.09.2020 року про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
11 вересня 2020 року позивачем по справі нподано до суду відповідь на відзив (вх.№118831/20 від 11.09.2020року).
В судовому засіданні 15.09.2020 року представник позивача присутній в судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення без розгляду заяви (вх. № 13346/20 від 11.09.2020 року) про залучення третьої особи. Ухвалою суду від 15.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2020 о 10:00.
Клопотання про залишення без розгляду заяви (вх. № 13346/20 від 11.09.2020 року) про залучення третьої особи судом задоволено, тобто відмовлено в клопотанні позивача за вх. № 13346/20 від 11.09.2020 року про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що зазначено у вказаній ухвалі суду.
30.09.2020 року представник позивача подав до суду клопотання (вх.№13151/20) з ЕЦП про розгляд справи без його участі . У вказаному клопотанні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх.№ 9656/20 від 09.07.2020) та відповіді на відзив (вх. №118831/20 від 11.09.2020) і просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач участі повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи судова повістка (вх.№14214/20 від 24.09.2020 року). Клопотань про причини неявки його представника та відкладення розгляд справи суду не подав.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.04.2017 року між Державним підприємством "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (по договору - продавець/по справі - відповідач) та ТзОВ "Трейд Хауз" (по договору - покупець/по справі - позивач) укладено договір купівлі - продажу майна банкрута на аукціоні №15.
Предметом договору- купівлі продажу був Механічний Цех №2, загальною площею 2990,2 кв. м., що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11, інвентарний номер 2895, рік побудови 1965, площадка 2990,2 кв. м., фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - дерево, покрівля - рубероїд, вікна - дерево, двері - дерево. Кількість поверхів - 2, кількість приміщень - 30, частка цілісного майнового комплексу - 467707/10000000.
03.06.2019 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/516/18 позов Заступника військового прокурора Івано-Франківського прокурора в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром" в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" про повернення рухомого майна (обладнання), що перебуває на балансі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" та яке не було предметом договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 15 від 26.04.2017 та не передано по акту про передання права власності на нерухоме майно від 01.06.2017, зокрема: кран балка з елементами кріплення підвісних балок Q=2T №6531, кран-балка (естакада) Q= 3Т №9837, таль електрична Q=1т, витяжна вентиляція наждачного відділення з двома електродвигунами в кількості 3 штуки, ворота розсувні з ланцюговим приводом №14589, кабіна заточного відділення №3514, площадка обслуговування кран-балки №6521, площадка обслуговування кран-балки №6878, площадка обслуговування кран-балки №10061, площадка обслуговування кран-балки №90/95 №14343, площадка обслуговування кран-балки №90/95 14344, кран-балка на ділянці для обробки п/муфт №7167, кран-балка на центральному проході №7975, кран-балка на центральному проході №8561, електрична таль ТЕ-320-511 №1471, електрична таль ТЕ-320-511200-01 №14760, стелажі для інструментальної кладової в кількості 7 штук №9644, площадка для складання і перевезення заготовок, щити силові в кількості 25 штук, кладова з сіткою для деталей пальників, кладова для дрібно сортового металу, витяжна вентиляція для зборки пальників з електродвигунів, решітки віконні в кількості 83 штуки, сітка на дахових вікнах цеху, витяжна вентиляція для зварювання з електродвигуном, конденсатор КМ-1-0.38 №6757, конденсатор КМ-1-0.38 №6759, конденсатор КМ-1-0.38 №6760, конденсатор КМ-1-0.38 №6751, конденсатор КМ-1-0.38 №6752, конденсатор КМ-1-0.38 №6758, витяжна вентиляція наждачного відділення, верстат токерно-карусельний 151 Ф1 - задоволено.
Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 03.10.2019 року вказане вище рішення Господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.
04.02.2020 року Господарським судом Івано-Франківської області на виконання судового рішення видано наказ в частині примусового виконання рішення суду щодо повернення спірного майна.
Постановою Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ВП №62390517 від 22.06.2020 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу суду від 04.02.2020 року у справі №909/516/18.
Однак, позивач вважає, що частина (1/3) майна, яке слід повернути за рішенням суду на підставі наказу від 04.02.2020 року у справі №909/516/18, знаходиться поза межами "Механічного цеху №2" і не перебуває ні у власності, ні у користуванні ТзОВ "Трейд Хауз", а знаходиться на території ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", що межує із територією позивача, а тому ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", як вважає ТзОВ "Трейд Хауз," може самостійно забрати витребуване майно, що знаходиться поза межами придбаного приміщення. Крім того, позивач зазначає, що частина майна, яка перелічена у постанові державного виконавця відсутня в наявності у ТзОВ "Трейд Хауз". Вказані обставини не були враховані судом при розгляді справи №909/516/18.
З урахуванням наведеного позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наведеного, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Зокрема, частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Таким чином, в силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження". Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Як підтверджується матеріалами справи між сторонами по справі вирішувався спір щодо повернення спірного майна, про що свідчить долучене до матеріалів справи копія судового рішення від 03.06.2019 року у справі №909/516/18, яке постановою Західного апеляційного Господарського суду від 03.10.2019 року залишено без змін, відкрито виконавче провадження (про що свідчить долучена до матеріалів справи копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62390517).
Отже, з урахуванням вказаних вище обставин та приписів Законів, дії щодо виконання судового рішення №909/516/18, зокрема повернення майна, яке і предметом розгляду в спірному випадку у справі №909/590/20 належить саме державній виконавчій службі.
Контроль за належним виконанням судових рішень покладено, зокрема на суди.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно приписів ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість заявленого позивачем позову до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про зобов'язання відповідача прийняти майно, що знаходиться/знаходилось в приміщенні механічного цеху № 2 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська,11 і не було предметом договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 15 від 26.04.2017 та не передано по акту про передання права власності на нерухоме майно від 01.06.2017 та такого, що не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку в позові відмовити.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачем по справі, у зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 5 Закону України "Про державну виконавчу службу" ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України
в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про зобов'язання відповідача прийняти майно, що знаходиться/знаходилось в приміщенні механічного цеху № 2 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська,11 і не було предметом договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні № 15 від 26.04.2017 та не передано по акту про передання права власності на нерухоме майно від 01.06.2017 - відмовити
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.10.2020
Суддя Фанда О. М.