номер провадження справи 17/107/20
26.10.2020 Справа № 908/1789/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою: державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133
до відповідача: комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1
про стягнення 420 111,50 грн.
без повідомлення (без виклику) учасників справи
До господарського суду Запорізької області звернулось державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС”) з позовною заявою за вих. від 06.07.20 № 28-22/14172 до комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (надалі КП “ПКВ” ЕМР) про стягнення заборгованості за договором на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії від 25.10.11 № 5Т-11 у розмірі 420 111,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ч. 1 ст. 530, ст. 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також порушенням відповідачем зобов'язань за договором від 25.10.11 № 5Т-11 в частині здійснення своєчасних розрахунків з позивачем за послуги з виробництва теплової енергії, які були надані у період з червня 2017 р. по березень 2019 р. на загальну суму 329821,41 грн. З підстав порушення грошового зобов'язання позивачем окрім суми основного боргу - 329 821,41 грн., заявлено до стягнення з відповідача 62 732,02 грн. пені, 14 543,04 грн. індексу інфляції та 13 015,03 грн. 3 % річних.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.20 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 20.07.20 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1789/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про розгляду справи № 908/1789/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та про необхідність вчинення процесуальний дій відповідач та позивач були повідомлені в установленому чинним ГПК України порядку шляхом направлення копій ухвал суду від 20.07.20 про відкриття провадження у справі № 908/1789/20 за адресою місцезнаходження сторін.
Наявним у матеріалах цієї справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджується отримання позивачем копії ухвали від 20.07.20 у справі № 908/1789/20.
Однак, копія ухвали суду від 20.07.20 по цій справі, яку надіслано судом на адресу відповідача була повернута підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/1789/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.
Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням:
- змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20;
- Закону України від 18.06.20 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (який набрав чинності 17.07.20), яким п. 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України було викладено в новій редакції: “ 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином”. Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом;
- не надання стороною відповідача відзиву на позов у цій справі та за відсутності клопотань про поновлення процесуальних строків протягом 20-денного строку наведеного вище;
- наявних постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. станом на 26.10.2020,
а також надану Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.
Дослідивши матеріали справи, суд
25.10.11 між державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” Відокремлений підрозділ “Запорізька АЕС” (Теплопостачальна організація) та комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (Споживач) укладено договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 5Т-11 (з відповідними додатками), за умовами якого (п. 1.1 договору) Теплопостачальна організація зобов'язується відпустити Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води у об'ємах, зазначених у Додатку № 1, з параметрами теплоносія згідно температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером (першим заступником генерального директора) Теплопостачальної організації, узгодженого з місцевими органами влади.
Пунктом 1.2. договору визначено, що Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.
Згідно з п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 04.12.19 № 4), теплова енергія відпускається Споживачу в об'ємах згідно з Додатком № 1 до цього договору на наступні потреби: опалення та вентиляція - в опалювальний період; гаряче водопостачання - на протязі року.
Пунктом 6.1. договору (у редакції додаткової угоди від 20.06.14 № 2) визначено, що розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються Споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджується уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Споживачем та Теплопостачальною організацією. Строк дії цього договору - до 31.12.12. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.
Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні та учасниками справи суду не надані.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковими для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, на виконання умов договору від 25.10.11 № 5Т-11 позивачем у період з червня-вересень 2017 р. та у період з травня 2018 р. по квітень 2019 р. надано відповідачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 329 821,41 грн., що підтверджується підписаними та засвідченими печатками з обох сторін актами про надання послуг за спірний період: з виробництва теплової енергії, з транспортування теплової енергії, з постачання теплової енергії (належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи).
Враховуючи, що відповідач розрахунок за наведеними вище актами у строк встановлений договором від 25.10.11 № 5Т-11 не здійснив позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з КП “ПКВ” ЕМР суми основного боргу в розмірі 329 821,41 грн., 62 732,02 грн. пені, 14 543,04 грн. індексу інфляції та 13 015,03 грн. 3 % річних.
Пунктом 6.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.13) визначено, що оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється Споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за цим Договором, які не суперечать діючому законодавству.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, розрахунки за послуги надані у період з червня-вересень 2017 р. та у період з травня 2018 р. по квітень 2019 р. в строки визначені договором від 25.10.11 № 5Т-11 у загальній сумі 329 821,41 грн. не здійснив.
Докази звортнього в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором від 25.10.11 № 5Т-11 у загальній сумі 329 821,41 грн., доказів здійснення оплати вказаної суми заборгованості до матеріалів справи на час прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 329 821,41 грн. основного боргу (за послуги надані у період з червня-вересень 2017 р. та у період з травня 2018 р. по квітень 2019 р.) за договором від 25.10.11 № 5Т-11 є законною, обґрунтованою, підтвердженою поданими доказами, та як наслідок підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 62 732,02 грн. пені (за загальний період з 31.07.17 по 17.06.20), 14 543,04 грн. індексу інфляції (за загальний період з серпня 2017 р. по травень2020 р.) та 13 015,03 грн. 3 % річних (за загальний період з 31.07.17 по 17.06.20).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.
За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Статтями 1 і 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.5 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.07.13) визначено, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, передбачений п. 6.4. цього договору, Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Також судом враховано, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Враховуючи, що п. 6.5 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 08.07.13) установлено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції, а саме: «за весь час прострочення», суд дійшов висновку, що є правомірним нарахування позивачем відповідачу пені за загальний період з 31.07.17 по 17.06.20, тобто, за період часу, який перевищує 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Перевіривши (за допомогою ІПС “Законодавство”) розрахунок заявленої до стягнення суми пені суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 62 732,02 грн. пені (за загальний період з 31.07.17 по 17.06.20).
Як наслідок, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача 62 732,02 грн. пені.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 14 543,04 грн. індексу інфляції (за загальний період з серпня 2017 р. по травень 2020 р.) та 13 015,03 грн. 3 % річних (за загальний період з 31.07.17 по 17.06.20), то судом враховано наступне.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати.
Перевіривши надані позивачем розрахунки індексу інфляції та 3 % річних (за допомогою ІПС «Законодавство») суд дійшов висновку, що їх здійснено у відповідності до закону.
У зв'язку чим, судом задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 543,04 грн. індексу інфляції та 13 015,03 грн. 3 % річних.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 6301,67 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 129, 73-80, 86, 91, 129, 202, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк») - 329 821 (триста двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 41 коп., основного боргу, 62 732 (шістдесят дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 02 коп. пені, 14 543 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 04 коп. індексу інфляції, 13 015 (тринадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 03 коп. 3 % річних та 6301 (шість тисяч триста одну) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Повне рішення складено 26.10.2020.
Суддя В.Л. Корсун