номер провадження справи 17/87/20
26.10.2020 Справа № 908/1750/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 908/1750/20
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ", 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, 61, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3
до відповідача: фізичної особи-підприємця Неліпи Ірини Володимирівни, АДРЕСА_1
про стягнення 19 345,54 грн.
без виклику представників сторін
До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Неліпи Ірини Володимирівни 19 345,54 грн. заборгованості за договором від 01.05.19 № 1059 про закупівлю теплової енергії.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язання за договором від 01.05.19 № 1059 в частині здійснення розрахунків з позивачем за спожиту теплову енергію за період з травня 2019 року по квітень 2020 року. На підставі викладеного, а також ст.ст. 526, 549, 612 625, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 216, 217 ГК України ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за договором у розмірі 19 168,04 грн., а також 80,09 грн. пені, 65,72 грн. 3 % річних та 31,69 грн. інфляційних витрат.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Судом позовну заяву від 07.07.20 № 1704 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1750/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві від 07.07.20 № 1704 зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення А-5 вбудованого у житловому багатоквартирному будинку загальною площею 132,2 м2, основною площею 118,9 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Хмельницького Богдана, будинок 89.
01.05.19 між ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТПОЛЬ» та ФОП Неліпою І.В. укладено договір про закупівлю теплової енергії № 1059.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ізч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується постачати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати за теплову енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
Відповідно до умов договору постачальник постачає (відпускає) споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з 01.05.19 з максимальним тепловим навантаженням 0,009656 Гкал/год на (пункт 1.2)
Розділом 3 договору визначений порядок оплати за теплову енергію. Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що розрахунковий період оплати за теплову енергію - є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.4 договору за несвоєчасне внесення плати зі Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 0,01% від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ.
Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач зазначає, що на підставі вищевикладеного, ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» виписано рахунки-акти наданих послуг всього на загальну суму 19 168,04 грн. Відповідачем оплата за теплову енергію здійснена не була.
Представник позивача в позовній заяві вказує, що в порушення умов договору ФОП Неліпою І.В. не виконано належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснено оплату за спожиту теплову енергію за період з травня 2019 року по травень 2020 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 19 168,04 грн.
Також, позивач вказує, що ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням викладеного боржнику нараховано 3 % річних у розмірі 65,72 грн. та інфляційні витрати на суму 31,69 грн. Крім того на виконання умов п. 3.4 договору споживачу нарахована пеня в розмірі 80,09 грн.
Тому, позивач в позовній заяві за вих. від 07.07.20 № 1704 просить суд стягнути з ФОП Неліпи І.В. основну заборгованість за договором у розмірі 19 168,04 грн., а також 80,09 грн. пені, 65,72 грн. 3 % річних та 31,69 грн. інфляційних витрат.
29.07.20 до суду надійшов відзив за вих. від 27.07.20 на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що 28.11.19 відповідач звернувся до позивача з заявами про здійснення перерахунку оплати за теплову енергію у зв'язку з тим , що приміщення з 2018 року не опалюється. Також, 28.11.19 відповідачем подана заява про виклик представників позивача для складання акту про відсутність системи опалення. Відповідач вказує, що позивач жодним чином не зреагував на вказані письмові заяви відповідача.
Відповідач вважає, що позивачу відомо про відсутність системи опалення в приміщені відповідача, а обсяг спожитої теплової енергії здійснено позивачем розрахунковим способом, так як належний мені об'єкт теплоспоживання не обладнаний приладом обліку теплової енергії.
Таким чином, на думку відповідача, якщо підставою використання теплової енергії споживачем є саме договір, а також відключення приладів опалення в приміщенні від стояків підводки опалення, тобто, відсутнє споживання відповідачем теплової енергії, то за таких обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів відсутні.
На підставі вищевикладеного відповідач просить суд, зобов'язати позивача здійснити обстеження та скласти акт про відключення теплової енергії.
11.08.20 до суд надійшла відповідь за вих. від 06.08.20 № 1918 на відзив, в якій представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
При цьому позивач зазначає, що переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом. Будь - яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимим за Цивільним кодексом України.
Також, позивач вказує, що відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затв. постановою КМУ «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 08.10.92, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, проводити за власні кошти ремонт квартири. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до розділу - «Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів», відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Пунктом 26 даних правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Пунктом 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що встановлення порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.19 затв. Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі Порядок). Згідно із п. 4 Розділу І Порядку, орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія). Відповідно до Розділу III Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Представник позивача зазначає, що відповідачем не подано до ТОВ «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» відповідної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання у законний спосіб, а тому у підприємства відсутні підстави не нараховувати оплату за послугу з постачання теплової енергії (теплопостачання).
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1750/20 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Крім того, при прийнятті рішення по суті спору, судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.20 №392 та від 22.07.20 № 641 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.20 по 24.04.20 на всій території України було встановлено карантин.
Із 20.04.20 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.20, яким внесено зміни до … ГПК України.
Зокрема, п. 3 ч. 11 розділу I вказаного Закону внесені наступні зміни до ГПК України:
3) розділ X «Прикінцеві положення» доповнено п. 4 наступного змісту:
- визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також ін. процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
У зв'язку із вказаним, суд виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.20 за №540-ІХ процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а продовжуються автоматично.
Судом після відкриття провадження у цій справі було враховано, що на засіданнях Кабінету Міністрів України строки загальнонаціонального карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) продовжувались до … 22.05.20, 22.06.20, 31.07.20, 31.08.20, 31.10.20.
Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.20 №343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до п.п. 8 п. 2 постанови була дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.20 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у т.ч. у м. Києві та в м. Запоріжжі та області). Зокрема, дозволено: з 22.05.20 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.20 перевезення пасажирів метрополітенами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.20 № 641 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з (в редакції останніх змін) на всій території України продовжено карантин до 31.08.20.
Залежно від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону встановлюється "зелений", "жовтий", "помаранчевий" або "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі рівень епідемічної небезпеки) (п. 2). Рівень епідемічної небезпеки встановлюється за результатом оцінки епідемічних показників та визначається рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке розміщується на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua) (п. 3). "Жовтий", "помаранчевий" або "червоний" рівень епідемічної небезпеки встановлюється на території регіону, в якому наявне значне поширення COVID-19. Рівень епідемічної небезпеки може змінюватися для всієї території регіону або території окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону. В регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для "зеленого" рівня епідемічної небезпеки (п. 4). Регіоном із значним поширенням COVID-19 вважається регіон, в якому наявна хоча б одна з таких ознак: завантаженість ліжок у закладах охорони здоров'я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить більш як 50 %; середня кількість тестувань методом полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу становить менше ніж 24 тестування на 100 тис. населення протягом останніх 7 днів; коефіцієнт виявлення випадків інфікування COVID-19 становить більш як 11%, який обраховується за формулою … (п. 5). Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переглядає рішення про зміну рівня епідемічної небезпеки на території регіону або окремих адміністративно-територіальних одиницях регіону із "жовтим", "помаранчевим" або "червоним" рівнем епідемічної небезпеки не частіше ніж один раз на п'ять днів (п. 6).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.20 № 731-ІХ (набув чинності із 17.07.20) п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України викладено в такій редакції: «І. … 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд, за заявою особи, продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
II. Прикінцеві та перехідні положення. … 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, … в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.20, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.10.20.
Дослідивши матеріали справи, суд
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.04.19 № 82 визначено ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТПОЛЬ" виконавцем послуги з централізованого теплопостачання у м. Мелітополі з 18.04.19, доручено ТОВ "ТЕПЛО-МЕЛІТПОЛЬ" укласти договори про надання послуг з централізованого теплопостачання у м. Мелітополі з фізичними особами та юридичними особами згідно з чинним законодавством.
У відповідності п. 2.2. Статут ТОВ "Тепло-Мелітополь" (затв. зборами засновників товариства відповідно до протоколу від 24.10.18 № 2), предметом діяльності товариства, зокрема, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Згідно із п. 3 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (надалі Правила), споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Неліпа Ірина Володимирівна є власником нежитлового приміщення А-5 вбудованого у житловому багатоквартирному будинку, загальною площею 132,2 кв.м., основною площею 118,9 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Хмельницького Богдана, буд. 89, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення від 28.09.17.
01.05.19 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТПОЛЬ" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Неліпоюа Іриною Володимирівною (Споживач) укладено договір про закупівлю теплової енергії № 1059.
Згідно із п. 1.1. договору постачальник зобов'язується постачати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати за теплову енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.
Постачальник постачає (відпускає) споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з 01.05.19 з максимальним тепловим навантаженням 0,009656 Гкал/год, з них на опалення житла 0 Гкал/год, на опалення організації 0,009656 Гкал/год (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що розрахунковий період оплати за теплову енергію - є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого Постачальником рахунку.
Згідно із п. 3.2 Договору, облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленим на тепловому вводі Споживача (субспоживача). Прилади обліку пломбуються в установленому порядку. Щомісячно, не пізніше 30 числа Споживач надає показання приладів Постачальнику. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт та повірку, кількість відпущеної теплової енергії Споживачу (субспоживачу) розраховуються Постачальником розрахунковим способом. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності до місця встановлення приладів обліку.
У відповідності до п. 13.1. договору, цей договір укладається на рік і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Договір вважається щороку продовжений на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Згідно ст. 631 ЦК України, умови даного договору застосовуються до відносин між Споживачем і Постачальником, які виникли до його укладання - тобто з 01.05.19.
Матеріали справи не містять, а сторонами не надано повідомлень про розірвання Договору або визнання судом його недійсним.
У період з травня 2019 року по квітень 2020 року включно позивачем поставлена відповідачу теплова енергія на загальну суму 19 168,04 грн.
На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду рахунки - акти наданих послуг за спірний період, а саме:
- № 3718 від 31.05.19 за травень 2019 року на суму 479,62 грн.;
- № 4503 від 30.06.19 за червень 2019 року на суму 479,62 грн.;
- № 5288 за липень 2019 року на суму 479,62 грн.;
- № 6071 від 31.08.19 за серпень 2019 року на суму 479,62 грн.;
- № 6857 від 30.09.19 за вересень 2019 року на суму 479,62 грн.;
- № 7639 від 31.10.19 за жовтень 2019 року на суму 494,75 грн.;
- № 8411 від 30.11.19 за листопад 2019 року на суму 3 221,95 грн.;
- № 9278 від 31.12.19 за грудень 2019 року на суму 3 083,83 грн.;
- № 591 від 31.01.20 за січень 2020 року на суму 4 206,51 грн.;
- № 1542 від 29.02.20 за лютий 2020 року на суму 2 863,75 грн.;
- № 2595 від 31.03.20 за березень 2020 року на суму 1 991,33 грн.;
- № 3692 від 30.04.20 за квітень 2020 року на суму 90 грн.
Відповідно до реєстрів відправлених рекомендованих листів та згрупованих поштових відправлень - листів (які містяться в матеріалах справи), вказані рахунки-акти наданих послуг направлені на адресу відповідача.
28.11.19 відповідач звернувся до позивача з заявами про здійснення перерахунку оплати за теплову енергію у зв'язку з тим, що приміщення з 2018 року не опалюється та з заявою про виклик представників позивача для складання акту про відсутність системи опалення.
05.12.19 відповідач направив позивачу лист відповідь за вих. від 05.12.19 № 1227 на заяви останнього, в якому зазначив (дослівно): «Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ» на Ваші звернення від 28.11.2019 року, стосовно проведення перерахунку та направлення представників підприємства для складання акту про відсутність теплової енергії в приміщенні по прт. Б. Хмельницького, 89 , повідомляє наступне:
Рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.04.2019 року № 82 визначено ТОВ «Тепло-Мелітополь» виконавцем послуги з централізованого теплопостачання у м. Мелітополі з 18.04.2019 року.
ТОВ «Тепло-Мелітополь» надає послуги постачання теплової енергії (теплопостачання) будинку № 89 по пр. Б.Хмельницького в м. Мелітополі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача
Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 визначено, що Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
У зв'язку з тим, що Вами до ТОВ «ТЕПЛО - МЕЛІТОПОЛЬ» не було надано відповідної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання у законний спосіб, у підприємства відсутні підстави не нараховувати оплату за послугу з постачання теплової енергії (теплопостачання).».
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Як свідчать наявні матеріали справи, на виконання умов договору позивачем у період з травня 2019 р. по квітень 2020 р. включно поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 19 168,04 грн., що підтверджується рахунками-актами наданих послуг за вказані періоди (копії яких долучені до матеріалів справи).
Вказані рахунки-акти наданих послуг були направлені позивачем на юридичну адресу Споживача (відповідача), що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями реєстрів на відправлення рекомендованих листів та згрупованими поштовими відправленнями - листів.
Споживач на адресу позивача підписаних рахунків-актів наданих послуг не повернув, заперечень щодо їх підписання не надав.
Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що розрахунковий період оплати за теплову енергію - є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно наданого Постачальником рахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за період з травня 2019 р. по квітень 2020 р. включно не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 19 168,04 грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 19 168,04 грн. підтверджується матеріалами справи.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.
Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у період з травня 2019 р. по квітень 2020 р. включно теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 168,04 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 80,09 грн. пені за період прострочення з 22.06.19 по 11.03.20 включно.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати поставленої теплової енергії за період прострочення, позивачем заявлено до стягнення 80.09 грн. пені (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії матеріалами справи № 908/1750/20 доведено.
Однак, судом враховано, що за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому умови договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені за допомогою ІПС "Законодавство", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 72,99 грн. за спірний період.
Відповідачем не коректно було пораховано суму пені.
Як наслідок, вимоги про стягнення з відповідача пені за спірний період задовольняються судом частково в розмірі 72,99 грн. В іншій частині стягнення пені судом відмовляється як необґрунтовано заявлена сума.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 65,72 грн. за період із 22.06.19 по 11.03.20 включно (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).
Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних за допомогою ІПС "Законодавство", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми 3 % річних у розмірі 65,72 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 31,69 грн. індексу інфляції за вересень 2019 р. - січень 2020 р. включно (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Перевіривши (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство») наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за загальний період з вересня 2019 р. по січень 2020 р. включно, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що позивачем не вірно розраховано інфляційні втрати за вказаний період та не враховано місяць грудень, де індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як наслідок, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірний період задовольняються судом частково в розмірі 26,97 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат судом відмовляється як необґрунтовано заявлена сума.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задоволено частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Неліпи Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО-МЕЛІТОПОЛЬ" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, 61, код ЄДРПОУ 42461094) - 19 168 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 04 коп. основного боргу, 72 (сімдесят дві) грн. 99 коп. пені, 65 (шістдесят п'ять) грн. 72 коп. 3 % річних, 26 (двадцять шість) грн. 97 коп. інфляційних втрат та 2 100 (дві тисячі сто) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.10.20.
Суддя В.Л. Корсун