Справа № 242/2912/20
Провадження № 2-о/242/277/20
про залишення заяви без розгляду
26 жовтня 2020 року м.Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі
головуючого судді Коліщук З.М.,
секретаря судового засідання Каменської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військово-цивільна адміністрація м.Авдіївка Донецької області, про встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності,
встановив:
08.07.2020 року до Селидівського міського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить встановити факт, що їй ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у її власності на підставі втраченого договору дарування від 23.12.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук'янець Л.В., реєстровий № 2945.
У обґрунтування своїх вимог заявник посилалася на те, що вона є власником зазначеного будинку на підставі договору дарування від 23.12.1994 року. 28.01.2015 року її будинок попав під артобстріл, внаслідок чого в будинку виникла пожежа. Під час пожежі були знешкоджені правовстановлюючі документи на цей будинок. Єдиний документ, що залишився - це копія договору дарування будинку. Отримати дублікат договору дарування вона не має можливості, оскільки дана угода посвідчувалась у 1994 році, термін зберігання даного документу у Авдіївській державній нотаріальній контори сплинув та його було передано на зберігання архіву у м.Донецьк. Загальновідомим фактом є те, що м.Донецьк перебуває на тимчасово окупованій території України та документи, які видані окупаційною владою є недійсними. Іншої можливості підтвердити факт належності їй вказаного будинку у неї немає.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник заінтересованої особи Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької областів судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просить розглянути справу у відсутності представника.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, окремого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п. 1 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до статей 255, 271 Цивільного Процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно заяви ОСОБА_1 заявник просить встановити факт володіння будинком на праві приватної власності.
В своїй заяві ОСОБА_1 посилається на п.17 постанови Пленуму Верховного Суду Уккраїни № 5, якою дійсно передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником був втрачений правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.
У цих справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документа про право власності про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Заявник не подала докази, що вона зверталась до державного нотаріуса Авдіївської державної нотаріальної контори, яким було посвідчено договір дарування від 23.12.1994 року та що у неї немає можливості одержати чи відновити відповідний документ про право власності про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав їй на праві власності.
Зазначена постанова Пленуму була прийнята в 1995 року та зміни до неї внесені в 1998 році. Однак із 2004 року набрав чинності новий ЦК, у якому наявна ст.392 ЦК, яка безпосередньо передбачає право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, якій засвідчує право власності.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Частиною четвертою статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження № 14-225цс18).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Крім того, сам по собі юридичний факт не існує, поки його не встановить суд.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження ОСОБА_1 просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме - право власності на житловий будинок.
Встановлення зазначеного факту потрібно заявнику для реєстрації та розпорядження майном.
Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові № 696/754/18 від 05 серпня 2020 року.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст. 294, 260, 315 ЦПК України, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військово-цивільна адміністрація м.Авдіївка Донецької області, про встановлення факту володіння будинком на праві приватної власності - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу, протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 жовтня 2020 року.
Суддя З.М. Коліщук