Справа № 266/771/20
Провадженя№ 2/266/462/20
26 жовтня 2020 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області, у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря судових засідань Новак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, -
До Приморського районного суду м. Маріуполя звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та у вихованні дитини шляхом визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час перебування із відповідачем у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати з матір'ю після розірвання шлюбу. На утримання дитини з нього стягнуті аліменти. Крім того він здійснюю додаткові витрати на утримання дитини. Крім матеріального утримання дитини він вживає заходів щодо спілкування з дитиною, приділяє увагу його фізичному, психологічному, духовному та соціальному вихованню. Між тим, відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, мотивує відмову в побаченнях іншими планами, також обмежує телефонні розмови.
За даних обставин позивач, просить суд усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, з боку матері дитини шляхом визначення батькові способу спілкування та виховання дитини шляхом надання вільного часу на спілкування в суботу з 11.00 год. з урахуванням перебування з дитиною в нічний час та неділю до 18.00 год., а також дозволити необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобів зв'язку.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Ухвалу суду від 28.02.2020 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 16). Копія позовної заяви була отримана відповідачем 23.04.2020 р., про що мається позначка у довідковому листі до справи.
У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з'явився, але ним подано заяву про розгляд справи у його відсутності, задоволення позову, крім того позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник 3 особи надав письмову заяву про розгляд справи без присутності з урахуванням висновку поданого 02.07.2020 р.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася без поважних причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи було повідомлено належним чином замовною кореспонденцією про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала. Приймаючи до уваги думку позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30.01.2015 р. №263/946/15-ц на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки всіх видів заробітку, щомісяця, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2015 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку, які сплачуються Позивачем (а .с.9,10).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.
Статтею 153 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Згідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так Органом опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, складено відповідні висновки щодо визначення способу та встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 .. Так рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 23.06.2020 вирішено доцільним визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкуванні з ним у такий спосіб: щотижнево з 12-00 суботи до 16-00 неділі, необмежене спілкування особисто, засобами телефонного, поштового, електронного або іншого засобу зв'язку (а.с. 40-41).
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
На підставі вищевикладеного, наявні підстави для визначення судом способу спілкування батька з сином, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю, оскільки не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування відповідача з дитиною виключно за домовленістю з позивачем, може протиправно обмежити права ОСОБА_1 , щодо участі у вихованні дитини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 бажає спілкуватися з дитиною за місцем свого проживання, а також засобами зв'язку, а відповідач ОСОБА_2 проти такого спілкування заперечує і вважає, що батько може спілкуватись із дитиною лише у її присутності.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що комісіє було обстежені умови проживання батька та складено Акт, згідно якого Позивачем створені належні умови для перебування дитини з ночівлею у батька за адресою: АДРЕСА_1 , він обізнаний щодо форм та методів виховання дитини та має достатній рівень батьківського потенціалу для виконання батьківських обов'язків з виховання, догляду та розвитку дитини.
Таким чином, враховуючи те, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню сина та здійснення його права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні сина, беручи при цьому до уваги висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає, що саме такий порядок відповідає інтересам дитини, сприятиме налагодженню контакту дитини з батьком та буде достатнім для повноцінної участі останнього в розвитку і вихованні дитини.
Керуючись ст.ст. 17, 19, 141, 153, 157-159, 257, 263 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , з боку матері ОСОБА_2 .
Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спілкуванні з ним у такій спосіб: щотижнево з 12-00 годин суботи до 16-00 години неділі, необмежене спілкування особисто, засобами телефонного, поштового, електронного або іншого засобу зв'язку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію судового рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Шишилін О. Г.