Справа № 503/1560/20
Провадження №3/503/789/20
23 жовтня 2020 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 1 кат. (тип) Б ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Подільського прикордонного загону, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 17218 КУпАП,
встановив:
22.10.2020 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 166836, згідно змісту якого 08.10.2020 року з 04 год 56 хв. по 05 год. 37 хв. з раптовою перевіркою прибув ст. л-нт ОСОБА_2 офіцер ВВБ «Південь» прикордонний наряд «Пост спостереження» виявлено, що ІПС 2 категорії - водій прапорщик ОСОБА_3 старший прикордонного наряду «Пост спостереження» службу в прикордонному наряді належним чином не організував, внаслідок чого патрульний солдат ОСОБА_4 та ІПС 2 категорії старшина Назар Ясінський в прикордонному наряді «Пост спостереження» спали в службовому автомобілі ВАЗ в/н НОМЕР_1 , які згідно наказу на охорону державного кордону повинні були виконувати обов'язки та нести службу в п/н «Пост спостереження», однак на момент перевірки патрульний солдат ОСОБА_4 спали в службовому автомобілі ВАЗ в/н НОМЕР_1 , порушив наказ МВС України від 19.10.2015 р. № 1261 Інструкції про службу прикордонних нарядів у ДПСУ, у зв'язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 17218 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що не згодний із обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення так як не спав під час виконання своїх обов'язків з охорони державного кордону, а в свою чергу письмове пояснення від 08.10.2020 року, згідно якого спав на задньому сидінні авто під час несення служби, не відображало дійсних обставин так як було надане ним під тиском.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.
І. Обставини встановленні судом під час судового розгляду:
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 та займає посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Подільського прикордонного загону, про що свідчать відповідні записи зроблені в протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 166836 від 22.10.2020 року (а.с.2) та військовому квитку Серії НОМЕР_3 виданому 27.05.2019 року (а.с.25).
08.10.2020 року солдатом ОСОБА_1 було надано письмове пояснення (а.с.3), згідно змісту якого останній зазначав, що під час несення служби 08.10.2020 року п/н «ПС» спостереження не вів, відпочивав (спав на задньому сидінні авто). Проте 13.10.2020 року солдатом ОСОБА_1 було надано інше письмове пояснення (а.с.8), з відміткою про ознайомлення зі змістом ст. 63 Конституції України, згідно змісту якого останній зазначав, що заперечує факт сну під час виконання наказу на охорону ДКУ в п/н «ПС» та проведення перевірки. При цьому, під час судового розгляду в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив, що не вчиняв пред'явленого йому правопорушення, оскільки не спав під час виконання своїх обов'язків з охорони державного кордону, а пояснення від 08.10.2020 року, в якому ним визнавались обставини вчинення правопорушення, було написане ним під тиском.
За вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 17218 КУпАП, визначено стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті. З огляду на каральну мету стягнення, передбаченого зазначеною статтею КУпАП, провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Озтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, пункти 52-54; «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року, пункти 56-59; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).
Справі відносно ОСОБА_1 притаманний кримінальний характер, відповідно, можна дійти висновку, що стаття 6 Конвенції є застосовною у цій справі.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначив, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього Рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, у справах даної категорії на осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, поширюються всі гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»).
Згідно п.5 ч.2 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитись їх давати. При цьому, положення ч.4 ст. 95 КПК України визначає для суду обов'язок обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
У зв'язку з чим суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 від 08.10.2020 року так як викладенні в ньому обставини суперечать обставинам викладеним в іншому його поясненні від 13.10.2020 року, а під час самого судового розгляду справи ОСОБА_1 підтримав свої пояснення від 13.10.2020 року, відмовився від своїх пояснень від 08.10.2020 року з наданням аргументації причин зміни своїх первинних пояснень. В свою чергу перевірка дійсної наявності причин зміни пояснень, визначених особою, не належить до обставин, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 280 КУпАП, тому не підлягає перевірки та встановленню судом.
Письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_5 від 08 і 22.10.2020 року (а.с.4, 6), ОСОБА_6 від 13.10.2020 року (а.с.5) і ОСОБА_7 від 13.10.2020 року (а.с.7) взагалі не містять обставин за фактом стосовно ОСОБА_1 , оскільки в них йдеться виключно про обставини сну під час виконання службових обов'язків військовослужбовцем ОСОБА_5 .
Витяги від 13.10.2020 року (а.с.17-18), копія робочого зошиту чергового ПОК ВІПС «Шершенці» (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.10.2020 року (а.с.19-21) та копія робочого зошиту старшого зміни прикордонних нарядів ВІПС «Шершенці» (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип Б) також не підтверджують і не спростовують обставини правопорушення пред'явленого військовослужбовцю ОСОБА_1 , оскільки не містять в собі жодних відомостей про бездіяльність під час виконання службових обов'язків, яка інкримінується останньому.
Ніяких інших доказів на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вище згаданого правопорушення матеріали справи про адміністративне правопорушення, направленні до суду для їх розгляду, в собі не містять.
За умови невизнання вини та заперечення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, самого факту вчинення ним порушення, пред'явлене під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення обвинувачення не може ґрунтуватись виключно на копії доповідної записки по результатам службової перевірки від 15.10.2020 (а.с.9-16) та самому протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 166836 від 22.10.2020 року (а.с.2), зміст яких в свою чергу оспорюється стороною захисту як у своєму письмовому поясненні від 13.10.2020 (а.с.8) так і поясненнях наданих в судовому засіданні під час судового розгляду.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст.8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Враховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу переконливих доказів на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення. У зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.
Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 213, 221, 246-247, 268, 283-284 КУпАП, суд -
постановив :
Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст. 17218 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко