Справа № 947/27893/20
Провадження № 1-кп/947/1245/20
26.10.2020 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160480002321 від 12.09.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка, Татарбунарського району, Одеської області, громадянина України, болгарина, із середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-25.06.2011 року Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч.ч. 3,4 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, 70 КК України, до 12 років позбавлення волі;
-26.05.2020 року Малиновським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, який не сплачений
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -
12.09.2020 року об 11:10 годині, ОСОБА_4 знаходячись біля будинку № 26 по вулиці Академіка Вільямса в місті Одесі, підшукуючи майно яким можливо незаконно заволодіти, при цьому переслідуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, вирішив проникнути до прибудинкової приватної території вищезазначеного будинку. Перелізши через паркан до вказаної прибудинкової території, яка належить громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 почав оглядати її, де помітив невелику споруду, в якій ОСОБА_5 зберігав різноманітні господарські речі. Оглянувши приміщення через вікно огороджене металевою решіткою, ОСОБА_4 помітив всередині масляний обігрівач фірми «ЕЛАЛ», визначивши його предметом свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, діючи повторно, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, металевим прутом, який останій знайшов на придомовій території, зламав металеву решітку, якою було оснащено вікно та проник через нього до вищевказаного сховища, звідки таємно викрав масляний обігрівач фірми «ЕЛАЛ», вартістю 495 гривень.
Приблизно об 11:20 годині, дії ОСОБА_4 були помічені потерпілим ОСОБА_5 при спробі покинути прибудинкову територію разом з викраденим майном.
Однак з причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_4 не довів до кінця свої умисні протиправні дії, направлені на таємне заволодіння чужим майном та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме залишив викрадене майно неподалік паркану та втік з місця вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, а саме незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів викладених у обвинувальному акті та надав наступні покази.
Дійсно, 12.09.2020 року об 11:10 годині, знаходячись біля будинку № 26 по вулиці Академіка Вільямса в місті Одесі, він переліз через паркан до прибудинкової території, де помітив всередині підсобного приміщення масляний обігрівач фірми «ЕЛАЛ». Далі зламавши, металеву решітку, якою було оснащено вікно, він проник через нього до сховища, викрав масляний обігрівач фірми «ЕЛАЛ», але він був помічений потерпілим ОСОБА_5 при спробі покинути прибудинкову територію разом з викраденим майном та залишивши викрадене майно неподалік паркану втік з місця вчинення злочину.
У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Надав суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість. Також, обвинуваченому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище - доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристику, його щире каяття в скоєному, пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин та те, що ОСОБА_4 раніше судимий за корисливі злочини суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.
Вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 26.05.2020 року за ч.1 ст.309 КК України за яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, суд вважає таким, що слід виконувати самостійно.
Питання про речові докази суд віршує на підставі ст. 100 КПК України.
Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
У строк відбування призначеного судом покарання за цим вироком зарахувати перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою з моменту фактичного затримання, тобто з 12.09.2020 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Речові докази по кримінальному провадженню вважати повернутими за належністю.
Витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню стягнути з ОСОБА_4 у розмірі 1307 (тисяча триста сім) гривень 60 (шістесят) копійок.
Вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 26.05.2020 року за ч.1 ст.309 КК України за яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень - виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1