Справа № 947/20540/20
Провадження № 2-а/947/145/20
16.10.2020 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Коваленко О.Б.,
За участю - секретаря Маценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №114/20 від 06.03.2020 року Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-42 ч 2 КУпАП.
Позивачка зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру АДРЕСА_2 підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим Чернишевою Н.Г., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 4107 від 22.09.2017 р., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 98185000 від 22.09.2017 р.
Квартира № 40/2 є об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_3 . Будівельні роботи із будівництва такого житлового будинку закінчені. Вищезазначений багатоповерховий житловий будинок закінчений будівництвом, прийнятий в експлуатацію та заселений мешканцями. Позивачка придбала квартиру АДРЕСА_2 у придатному для проживання стані, використовує квартиру виключно для власного проживання та не виконує у квартирі жодних будівельних робіт. У липні 2020 р. державною виконавчою службою було накладено арешт на її картковий рахунок. Під час з'ясування причин накладення вищезазначеного арешту позивачем було отримано інформацію про притягнення її до адміністративної відповідальності. Так, лише 14 липня 2020 р. вона дізналась про винесення постанови № 114/20 від 06.03.2020 р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про накладення на позивача штрафу у розмір 6 800,0 грн. нібито за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КпАП. Позивач стверджує, що не могла вчинити таке адміністративне правопорушення ні умисно ні з необережності так як я не знала та могла знати про візит до мене з перевіркою представника відповідача. До мене не надходило жодного листа-попередження із зазначенням дати та часу проведення перевірки, ніхто не телефонував.
Позивачка, 14.07.2020 р. ознайомлювалась із документами про притягнення до адміністративної відповідальності та знайшла у матеріалах справи листи Відповідача № 01 -17/14ш від 21.01.2020 р., № 01 -17/14ш від 13.02.2020 р., № 01-17/14ш від 21.02.2020 р., №01-17/14ш від 10.03.2020 р. Але у справі були відсутні жодні документи, що підтверджували б направлення на адресу позивача саме цих листів, та відсутні документи, що підтверджували б одержання цих листів позивачем. Такими документами мали б бути: накладна Укрпошти, або інший документ про прийняття Укрпоштою листів Відповідача до відправлення; опис вкладення до відправлення, що підтверджував би відправлення Відповідачем на мою адресу саме вищезазначених листів; повідомлення про вручення, що підтверджувало б отримання мною цих листів Відповідача. Саме наявність всіх трьох вищезазначених документів була б єдиним доказом отримання позивачем листів Відповідача. Але у Відповідача такі поштові документи відсутні. У протоколі про вчинення адміністративного порушення від 12.02.2020 р. та актах про нібито не допуск до перевірки відсутні підписи свідків, які могли підтвердити б нібито скоєння позивачкою адміністративного порушення. Підписання протоколу свідками передбачено ст. 256 КпАП. Квартира №40/2 розташована у багатоповерховому житловому будинку і як би представник Відповідача дійсно прийшов би до позивача з перевіркою - він би міг запросити будь-кого із сусідів бути свідками того, що позивач нібито не допускала представника Відповідача до перевірки. Більш того, як позивач з'ясувала із матеріалів справи, проведення перевірки було призначено на підставі скарги на позивачку її сусіда - ОСОБА_2 . Таким чином представник Відповідача міг би залучити у якості свідка як мінімум ОСОБА_2 та /або інших сусідів та/або представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Але залучення свідків Відповідачем не проводилось.
Позивачка просила задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Наполягала на тому, що Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради взагалі не мало обов'язку попереджати позивача щодо перевірки.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності " встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553 затверджено "Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", яким визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до п. 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
Відповідно до п. 21 Порядку, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Згідно з п.п.18, 21 Порядку якщо суб'єкт містобудування не погоджується з актом перевірки, він підписує його з зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
Відповідно до ст. 244 -6 КУпАП органи державного архітектурно- будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно- будівельного контролю, зокрема за ст. 96 Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 71 КАС України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Представник позивача стверджував під час судового розгляду наступне:
У ч. 2 ст. 188-42 КпАП чітко зазначено, що недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю має бути саме на об'єкт будівництва.
Визначення терміну «об'єкт будівництва» наведено у п. 2 додатку до наказу Мінрегіонбуду від 30 травня 2008 р. N 230, згідно якого «об'єкт будівництва - окрема будівля чи споруда (з належними до неї устаткуванням, меблями, інструментами, галереями, естакадами, підсобними та допоміжними подвірними будівлями, внутрішніми інженерними мережами), будівництво якої здійснюється за окремим проектом та кошторисом, або сукупність будівель чи (та) споруд, будівництво яких здійснюється на одному будівельному майданчику за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва або зі зведенням витрат;»
Будівництво квартири АДРЕСА_2 є завершеним, право власності на квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2017 році. Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: «Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна-реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку...».
Суд вважає, що термін «об'єкт будівництва» може бути застосовано до належного ОСОБА_1 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , оскільки до об'єктів будівництва відносяться будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (Міністерство регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України (2), Наказ "Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів" від 16.05.2011 N 45).
Але відповідачем не доведено, що позивачу було повідомлено про проведення перевірки і, таким чином, не надано можливості доступу до об'єкта перевірки. Винні дії позивача не підтверджені.
У зв'язку з викладеним, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не довів законність своїх дій щодо проведення перевірки та складені за результатом проведення перевірки процесуальні документи відповідача не є належними та допустимими доказами по справі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 188-42 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати Постанову № 114/20 від 06.03.2020 року по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 за ст.188-42 ч. 2 КУпАП .
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду буде виготовлений у строк до 26.10.2020 року включно.
Суддя Коваленко О. Б.