Справа № 520/4210/18
Провадження № 2/947/1502/20
13.10.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,
секретар судового засідання - Завальнюк Катерина Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, -
І. ПРОЦЕДУРА
10.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 26500,00 доларів США, що еквівалентно 699600,00 грн., набуті за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а також судові витрати.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави відмовлено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 23.10.2018 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 23.10.2018 року скасовано, справу №520/4210/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2019 року головуючим по справі обрано суддю ОСОБА_3 .
Ухвалою від 29.10.2019 року справу прийнято до провадження судді Васильків О.В.
Ухвалою суду від 26.12.2019 року застосовані заходи забезпечення позову у вигляді арешта на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 33556876.
Ухвалою суду від 18.08.2020 року частково задоволено заяву позивача про зміну заходів забезпечення позову.
Скасувано накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2019 року арешт на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 33556876.
Накладено арешт на 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:22:024:0017, за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні 19.02.2020 року представник позивача повідомила, що підтримує вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.
17.08.2020 року позивач надала клопотання про розгляд справи за відсутності її та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник до судового засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 18.05.2015 року ОСОБА_2 отримала від позивача 26500 доларів США, за квартиру АДРЕСА_3 , яку позивач раніше, а саме 23.01.2015 року на підставі договору купівлі-продажу придбала у відповідача. У зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача кошти набуті за рахунок іншої особи без достатньої підстави.
Відповідач будь яких заяв стосовно суті вимог на адресу суду не надала.
23.07.2020 року представник відповідача ОСОБА_4 надавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, будь-яких заяв стосовно суті вимог не надавав. В судовому засіданні 18.08.2020 року представник підтримав клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено, однак з вказаного чаксу представником будь-яких заяв щодо суті позову до суду надано не було.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 23.01.2015 року було посвідчено Договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.8/
Судом досліджено копію розписки, з тексту якої вбачається, що: " ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 22.03.2010 року Шевченківським ВП Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, 22.03.2010 року, отримала від ОСОБА_1 за кв. АДРЕСА_5 , 26500,00 доларів США у чому і розписуюсь, 18.05.2015 року "/а.с.7/.
З тексту договору купівлі-продажу від 23.01.2015 року вбачається, що продаж квартири за домовленістю сторін вчинюється за 145344,00 грн., які керуючись ст. 627 ЦК України продавець одержав від покупця повністю після підписання цього договору .
Позивач обгрунтовує позов про стягнення безпідставно отриманих коштів посилаючись на надану розписку від 18.05.2015 року.
Згідно заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.07.2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - відмовлено в повному обсязі /а.с.46-49/.
Постановою Апеляційного суду від 23.10.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.07.2018 року залишено без змін /а.с.132-137/.
Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.07.2018 року та Постанову апеляційного суду Одеської області від 23.10.2018 року скасовано. Передано справу №520/4210/18 на новий розгляд до суду першої інстанції /а.с.179-186/.
Стороною відповідача письмового відзиву на позов не надано.
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 грунтуються на підставі розписки від 18.05.2015 року.
Як вбачається з тексту Постанови Верховного суду від 26.09.2019 року, що при первому розгляді спору суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не з'ясували, які відносини мали місце між сторонами у травні 2015 року, не дослідили зміст розписки, з урахуванням того, що у ній зазначена дата отримання грошових коштів «22 марта 2010 года», та не встановили наявність чи відсутність правої підстави сплати 18 травня 2015 року за квартиру АДРЕСА_5 , 26 500 доларів США.
Колегія ВС зазначає, що за таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.
З даного приводу судом встановлено, що посилання відповідачем двічі в розписці на дату «22 марта 2010 года», є помилкою, так зазначена дата видачі паспорта відповідачу ОСОБА_2 , що було підтверджено представником ОСОБА_6 в судовому засіданні 19.02.2020 року.
Що стосується інших вказівок, викладених в Постанові Верховного Суду, в частині того які відносини мали місце в травні 2015 року, судом при новому розгляді встановлено, що правовідносини по договору купівлі-продажу від 23.01.2015 року були завершені, квартира перебувала у власності позивача, кошти за неї були оплачені у повному обсязі. Тобто, будь-яких правовідносин між сторонами щодо виконання зобов'язань, тощо, судом не встановлено.
Щодо мети передачі коштів у травні 2015 року, судом було запропоновано позивачевій стороні уточнити позов з урахуванням обставин, зазначених колегією Верховного Суду (а.с.185, т.1).
Однак, стороною позивача з часу перебування справи в провадженні судді Васильків О.В., жодних уточнень стосовно обставин позову та підстав передачі коштів до суду не було надано, у судовому засіданні 19.02.2020 року представник позивача повідомила суду, що уточнювати правові підстави позову сторона позивача не має наміру, та взагалі підстав для змін не має.
В подальшому сторона позивача надала клопотання від 17.08.2020 року про розгляд справи без участі позивача та її представника.
В ході судового розгляду справи відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення, заяви про ознайомлення із матеріалами справи від ОСОБА_2 , та заяви про відкладення розгляду справи від її представника ОСОБА_4 .
В судовому засіданні 18.08.2020 року представник відповідача ОСОБА_4 надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, та в подальшому після ознайомлення від сторони відповідача будь-яких заяв по суті позовних вимог не надходило.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому сторона позивача не прийняла будь-яких заходів щодо усунення обставин, які зазначені Верховним Судом в Постанові від 26.09.2019 року, які були підставою вважати, що суди зробили передчасний висновок, в зв'язку з чим була задоволена касаційна скарга ОСОБА_1 , та справа №520/4210/18 була направлена новий розгляд. При новому розгляді справи суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела існування правовідносин між сторонами з посиланням на ст.1212 ЦК України.
Процесуальна неактивність позивача при новому розгляді справи, не підтвердження порушення прав позивача відповідачем, ігнорування позивачевою стороною роз'яснень, викладених у Постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року по даній справі, які для суду при новому розгляді справи є обов'язковими для виконання, дають суду підстави вважати, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог сума сплаченого при поданні позовної заяви судового збору покладається на позивача.
З урахуванням перебування судді Васильків О.В. на підготовці суддів місцевих загальних судів згідно наказу №115-в від 15.10.2020 року, повний текст рішення суду складено 26.10.2020 року.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.
Повний текст рішення суду складено 26.10.2020 року.
Суддя Васильків О. В.