Справа № 947/7826/20
Провадження № 2/947/2453/20
16.10.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків Олени Василівни,
секретаря судового засідання - Завальнюк Катерини Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, суд, -
І. ПРОЦЕДУРА
08.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики, який складається з 12500,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 06.04.2020 року складає 342162,50 грн. (залишок неповернутої позики), 4829,69 грн. (3 відсотки річних), а всього стягнути з відповідача 346992,19 грн. та судовий збір у розмірі 3469,92 грн.
Ухвалою суду від 16.04.2020 року провадження по справі відкрито.
Ухвалою суду від 21.09.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті.
16.10.2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримує, не заперечую проти заочного розгляду справи.
Сторона відповідача до судового засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, будь-яких заяв на адресу суду стосовно суті позову не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 17.04.2015 року між сторонами було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримала від позивача 12500 дол. США та взяла на себе зобов'язання повернути борг не пізніше 18.10.2019 року. Однак у визначені строки відповідач гроші не повернула та до теперішнього часу ухиляється від виконання зобов'язання. Стороною позивача зроблено розрахунок 3% річних від суми позики, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Сторона відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, будь-яких заяв стосовно суті вимог на адресу суду не надала.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
В судовому засіданні досліджено розписку ОСОБА_2 , надану стороною позивача на підтвердження позовних вимог, а саме:
- розписка, в якій ОСОБА_2 засвідчила, що бере в борг 12500 доларів США у ОСОБА_4 строком на 3 роки і 6 місяців, з обов'язковістю повернути 18.10.2019 року /а.с.7/;
Судом досліджено свідоцтво про зміну імені позивача, виданого Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області серії НОМЕР_3 , актовий запис №04 від 09.02.2017 року, з якого слідує, що ОСОБА_5 раніше була ОСОБА_6 /а.с.12/.
Позивач зазначає, що на теперішній час грошові кошти їй не повернуті відповідачем ОСОБА_2
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
В ході судового розгляду встановлено, що між сторонами 17.04.2015 року було укладено договір позики, про що суду надано власноручно написану розписку відповідача ОСОБА_2 про отримання 12500 доларів та зобов'язання повернути борг до 18.10.2019 року, тобто підтверджує факт укладення договору позики з дотриманням всіх істотних умов договору, що передбачені ст. 1046 ЦК України. На теперішній час боргові зобов'язання відповідачем не виконані.
При цьому суд приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №712/14562/17-ц, зокрема щодо того, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи сторони позивача щодо укладення договору позики на суму 12500 доларів США підтверджені матеріалами справи та не спростовані стороною відповідача належними та допустимими доказами.
Суд погоджується з наведеним стороною позивача розрахунком 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, здійсненого відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Сторона відповідача жодних заяв стосовно суті вимог до суду не надала, повідомлялась належним чином, про що свідчать повідомлення в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог сума сплаченого при поданні позовної заяви судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 256, 257, 264, 526, 536, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) борг за договором позики по курсу НБУ станом на 06.04.2020 року, та 3% річних у розмірі 346 992,19 /триста сорок шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 19 копійок/.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3469,92 грн. / три тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень 92 копійки/.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст заочного рішення суду складено 26.10.2020року.
Суддя Васильків О. В.