Справа № 495/726/20
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
20 жовтня 2020 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі Славич Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась 06.02.2020 року до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вони з відповідачем мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час є неповнолітнім, проживає разом з нею та навчаться в «Малій комп'ютерній академії Шаг Одеса», відвідує секцію дзюдо. Надання допомоги та коштів на утримання спільної дитини відповідачем мають нерегулярний характер, однак позивачка зауважує, що відповідач ОСОБА_2 працює приватним підприємцем, має стабільний дохід та власний бізнес, а також нерухоме майно у вигляді 1/3 частини нерухомого майна та земельної ділянки у смт Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області, тому він спроможний сплачувати аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 8000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні адвокат Каланжов В.І., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
В судовому засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, проте адвокат Васильєв П.О., який діє в його інтересах визнав позовні вимоги частково та просив стягнути з відповідача аліменти на утримання спільного сина сторін - ОСОБА_3 у розмірі 1159,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки позивачкою не було подано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 отримує дохід у сумі, яка дозволить йому сплачувати аліменти у розмірі 8000,00 грн. щомісячно, доказів того, що відповідач отримує будь-який дохід від належного йому нерухомого майна теж не надано, тому позовні вимоги щодо сплати аліментів на утримання дитини саме у такому розмірі є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали шлюб 30 квітня 2015 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 30 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №175.
Сторони мають неповнолітню дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №187.
Згідно Довідки №471 від 21.01.2020 року, виданої КП «ЖЕО №1», ОСОБА_3 мешкає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Спільний син сторін - ОСОБА_3 навчаться в «Малій комп'ютерній академії Шаг Одеса» та відвідує секцію дзюдо, що підтверджується Договором №131015751 від 01.08.2019 року та учнівським квитком №208 від 19.09.2018 року.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, самого платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.1 та ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
В абз.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує положення ч.1 ст.182 СК України.
При цьому суд виходить з того, що судом достеменно встановлено, що сторони у справі проживають окремо, спільна дитина проживає разом з матір'ю, яка несе витрати щодо забезпечення гармонійного розвитку дитини шляхом відвідування дитиною відповідних секцій та додаткового навчання.
Проаналізувавши добуті докази в їх сукупності, суд вважає наявними підстави відповідно до ч.2 ст.184 СК України для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн. щомісячно, починаючи з 06 лютого 2020 року, оскільки такий розмір аліментів може сплачувати відповідач ОСОБА_2 , який є працездатною особою, даних про наявність у нього інших утриманців ані відповідачем, ані його адвокатом до суду надано не було, і такий розмір аліментів є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні зазначеного розміру аліментів суд виходить із встановлених обставин у справі. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком, відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Спільний син сторін у справі проживає разом із позивачкою, у зв'язку з чим цілодобовий обов'язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини.
В той же час, суд вважає необґрунтованим та недоведеними з боку позивачки розмір аліментів у сумі 8000,00 грн., оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок по утриманню дитини покладено у рівній мірі на обох батьків з урахуванням дотримання балансу відповідних їх прав та обов'язків.
Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини встановлена статтею 141 СК України, відповідно до частин першої та другої якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У цій статті закріплюється одна з характерних ознак батьківських прав та обов'язків - їх належність однаковою мірою обом батькам. Концепція рівності ґрунтується на одному з основних принципів сімейного права України - принципі рівності чоловіка та жінки.
Визначаючи до стягнення з батька на дитину аліменти у розмірі 8000,00 гривень, позивачка повинна надати до суду налені та допустимі докази того, що відповідач має дохід, який дає йому можливість сплачувати зазначену нею суму аліментів на утримання спільної дитини, однак, таких доказів ані позивачкою, ані її представником до суду надано не було. У той же час матеріали справи містять Довідку, видану Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, згідно якої згідно поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 обсяг отриманого доходу за січень-лютий 2020 року складає 0,0 грн., декларації від 19.02.2020 року №5297 та №5298.
Окремо суд зазначає, що доказів щодо витрат на лікування спільної дитини або інших додаткових витрат, окрім отримання дитиною додаткової освіти в «Малій комп'ютерній академії Шаг Одеса» та відвідування секції дзюдо, позивачкою надано не було. Також не було надано належних та допустимих доказів щодо отримання доходу відповідачем від належного йому нерухомого майна.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що при встановлених у цій справі обставинах, розмір аліментів у сумі 2500,00 гривень щомісячно є достатнім та справедливим по відношенню до всіх осіб, права яких зачіпляються при розгляді цієї справи.
При цьому суд враховує можливість зменшення або збільшення розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Вказане право закріплене статтею 192 ЦПК України.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн., оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору під час звернення з позовною заявою до суду.
Керуючись ст.ст. 141, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.9, 10, 12, 18, 89, 141, 259 ч.6, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2500,00 грн. щомісячно, починаючи з 06 лютого 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримаеея копії цього рішення.
Суддя