22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/172/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", позивач, скаржник) - не з'явилися,
відповідача - Приватного акціонерного товариства "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" (далі - ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362", Підприємство, відповідач) - Яременко І.Г. (директор, самопредставництво), Жулідова І.С. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу ПАТ "Черкасиобленерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (головуючий - суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Руденко М.А.)
у справі № 925/172/19
за позовом ПАТ "Черкасиобленерго"
до ПрАТ " Ватутінське автотранспортне підприємство-2362"
про врегулювання протоколу розбіжностей.
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року ПАТ "Черкасиобленерго" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПрАТ " Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" про врегулювання розбіжності у редакції позивача до:
- повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020;
- договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, виклавши його у редакції позивача;
- додатку № 1 до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, виклавши його в редакції позивача.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у грудні 2018 року надав ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020 та проєкт договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 2018 № 307 Р з додатками. Проте відповідач повернув один підписаний примірник повідомлення, один примірник договору та два примірники протоколу розбіжностей. Розглянувши протокол розбіжностей позивач підготував протокол узгодження розбіжностей, які 06.02.2019 направив відповідачу рекомендованим листом. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо врегулювання розбіжностей, позивач звернувся до суду з даним позовом.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 (суддя Скиба Г.М.) позов задоволено частково: визнано укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили у редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення повідомлення від 23.01.2019 № 307 Р про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020, договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 307 Р та додаток до цього договору; у решті вимог відмовлено; стягнуто з ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж 1 921 грн судового збору.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення його прав та необхідність судового захисту шляхом затвердження запропонованих позивачем документів, з уточненням спірних моментів та позицій у викладеній у резолютивній частині рішення редакції.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 рішення господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки порядок складання протоколу розбіжностей, який унормований приписами статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не може бути застосований до договорів, укладання яких передбачено статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням тих обставин, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають можливості складання протоколу розбіжностей, а допускають лише наявність заперечень щодо договірних умов (пункт 1.2.15 ПРРЕЕ), і при цьому відповідно до пункту 2 та пункту 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 приєднання до договору споживача про розподіл, який є публічним договором приєднання, повинно відбуватися на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі до Верховного Суду ПАТ "Черкасиобленерго" (з урахуванням уточнень до касаційної скарги) просить: змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 925/172/19, виклавши її в такій редакції: "Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.07.2003 між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за адресою: м. Ватутіне, вул. Транспортна, 2, з приєднаною потужністю, а споживач оплачує згідно з умовами цього договору".
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, під час винесення рішення дійшов правильного висновку про те, що протоколи розбіжностей до публічних договорів не складаються, тому позивач погоджується з резолютивною частиною оскаржуваної постанови.
4.2. Скаржник зазначає, що предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 925/172/19, а саме її мотивувальна частина, в якій зазначено: «Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.01.2007 між відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго» Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за адресою: м. Ватутіне вул.Транспортна.2 з приєднаною потужністю, а споживач оплачує згідно з умовами цього договору».
4.3. Скаржник з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 925/172/19 ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права - частини восьмої статті 181 ГК України, та без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 05.08.2018 у справі № 338/180/17; а також з порушенням норм процесуального права - статей 118, 162, 165, 166, 182, 232, 287, пунктів 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.4. ПАТ "Черкасиобленерго" зазначає, що проєкт договору від 10.01.2007 №307, який апеляційним судом в мотивувальній частині постанови помилково визнано укладеним, був виготовлений, підписаний позивачем та направлений для підпису відповідачу в порядку статті 181 ГК України, проте відповідач вищевказаного примірника договору позивачу не повернув. При цьому відповідальні працівники позивача, не чекаючи повернення підписаного відповідачем примірника договору, в програмне забезпечення "ПАКЕД ЮРИДИЧНІ" по обслуговуванню особового рахунку відповідача за №307 передчасно ввели нову дату укладення договору про постачання електричної енергії , а саме 10.01.2007. Таким чином, на усіх рахунках для оплати спожитої електричної енергії стоїть дата укладення договору 10.01.2007 замість 11.07.2003, що є технічною помилкою оператора комп'ютерного набору.
Скаржник вважає, що, оскільки договір про постачання електричної енергії від 10.01.2007 № 307 так і не був повернутий відповідачем позивачу, то сторони у своїй господарській діяльності, за взаємною згодою, фактично керувались договором про постачання електричної енергії від 11.07.2003 №307, про що свідчить листування між сторонами: лист №1215 від 04.08.2014, лист №29-п від 22.08.2014 з додатком до нього, лист №32-п від 17.09.2014 з додатком до нього, лист №1349 від 28.08.2014, лист №1572 від 17.09.2014.
4.5. Скаржник зазначає, що відповідачу неодноразово надавались на підпис проєкти договорів, проте жодного договору в повному обсязі повернуто не було. Таким чином, неодноразово отримуючи для підпису проєкти договорів та не повертаючи їх позивачу, відповідач маніпулює різними додатками до різних проєктів договорів, використовуючи їх на власний розсуд.
5. Позиція інших учасників справи викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. ПрАТ " Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" 06.10.2020 направило на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
5.2. Підприємство зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини укладення договору у 2007 році, а твердження скаржника не відповідають дійсності.
5.3. Підприємство вважає, що судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права, у тому числі і висновків про правильне застосування норм права, висвітлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
5.4. Підприємство вказує на те, що позивачем не обґрунтовано неможливість подачі клопотання про призначення експертизи під час розгляду справи судом першої інстанції', відтак процесуальні підстави для його задоволення в суді апеляційної інстанції були відсутні.
5.5. Крім того, 22.10.2020 від ПАТ "Черкасиобленерго" до Касаційного господарського суду надійшло заперечення на відзив, у якому скаржник просить відмовити відповідачу у проханні відмовити у задоволенні касаційної скарги та підтримує вимоги своєї касаційної скарги.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Позивач у грудні 2018 року направив відповідачу повідомлення без дати та без номера про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020 та проєкт договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 307 Р від 2018 року без дати та без номера з додатками.
6.2. Відповідач повернув один підписаний примірник повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020 та один примірник договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 307 Р від 2018 року та два примірники протоколу розбіжностей до нього.
6.3. Позивач, розглянувши протокол розбіжностей, 05.02.2019, підготував протокол узгодження розбіжностей та 06.02.2019 направив його відповідачу рекомендованим листом.
6.4. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо врегулювання розбіжностей, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, предметом якого є врегулювання розбіжностей до: повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020; договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії; додатку № 1 до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, з викладенням їх у редакції позивача.
6.5. На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення відповідач 29.12.2018 підписав заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, де Звенигородський район електричних мереж виступає від імені ПАТ "Черкасиобленерго" як постачальник електричної енергії, ПрАТ "Ватутінське автотранспортне підприємство-2362" виступає як споживач електроенергії.
6.6. Суд апеляційної інстанції з урахуванням тих обставин, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають можливості складання протоколу розбіжностей, а допускають лише наявність заперечень щодо договірних умов (пункт 1.2.15 ПРРЕЕ), і при цьому, відповідно до пунктів 2 та 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 приєднання до договору споживача про розподіл, який є публічним договором приєднання, повинно відбуватися на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, дійшов висновку, що порядок складання протоколу розбіжностей, який унормований приписами статті 181 ГК України, не може бути застосований до договорів, укладання яких передбачено статтями 633, 634 ЦК України.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 925/172/19 за касаційною скаргою ПАТ «Черкасиобленерго» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України у контексті частин третьої, четвертої статті 310 ГПК України.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.10.2020 № 29.3-02/ 2670, у зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б. та перебуванням на лікарняному судді Бенедисюка І.М., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №925/172/19 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для врегулювання розбіжності у редакції позивача до: повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на період 2019-2020; договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, виклавши його у редакції позивача; додатку № 1 до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії з викладенням його у редакції позивача.
8.2. Предметом же касаційного розгляду є постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 925/172/19, а саме її мотивувальна частина, в якій зазначено: «Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.01.2007 між відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго» Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за адресою: м.Ватутіне вул.Транспортна.2 з приєднаною потужністю, а споживач оплачує згідно з умовами цього договору». В іншій частині постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 925/172/19 не оскаржується, а відтак Верховним Судом не переглядається.
8.3. Висновок апеляційного суду, зазначений у пункті 6.6 розділу «Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій» цієї постанови щодо застосування норм права скаржником, не оскаржується, а відтак Верховним Судом не переглядається, враховуючи припис статті 300 ГПК України.
8.4. При цьому скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції встановив (визнав) укладеним між сторонами договір про постачання електричної енергії від 10.01.2007, зазначивши саме цю дату укладення сторонами договору про постачання електричної енергії, та просить суд касаційної інстанції змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови, виклавши її у редакції, відповідно до якої договір про постачання електричної енергії укладено 11.07.2003.
8.5. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 187 ГК України судом вирішуються спори, що виникають при укладенні господарських договорів, якщо їх укладення є обов'язковим для обох або однієї сторони договору, зокрема, якщо таке укладення є обов'язковим для сторін на підставі закону (частина сьома статті 181 цього Кодексу).
За положеннями статті 12 ГПК України та статті 181 ГК України господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передують стадії протоколу розбіжностей, безпосереднє врегулювання розбіжностей тощо.
8.6. Механізм вирішення розбіжностей, що виникають при укладенні договорів та передання переддоговірних спорів на вирішення суду, встановлений статтею 181 ГК України.
8.7. Верховний Суд виходить з того, що має розглядатися переддоговірний спір, якому передують стадії протоколу розбіжностей та безпосереднє врегулювання розбіжностей, а тому предметом доказування в справах, що виникають з переддоговірних спорах є обставини наявності/відсутності правових підстав розгляду судами цього спору та безпосереднє врегулювання розбіжностей. Отже, проєкт договору та протокол розбіжностей є доказами вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду. Тобто предметом розгляду в суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.
8.8. Стадійність судового розгляду передбачає, що суд кожної інстанції виконує ті завдання і в тому обсязі, як це передбачено процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Отже, суд першої інстанції досліджує докази, надає їм правову оцінку і робить висновок по суті спору.
8.9. У статті 209 ГПК України передбачено порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
Частинами першою - другою статті 210 ГПК України визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Частиною п'ятою статті 236 ГПК України унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.10. Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
8.11. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною першою статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.12. Водночас судам слід враховувати, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
8.13. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України.
8.14. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17.
8.15. З огляду на предмет доказування в справах, що виникають з переддоговірних спорах висновок, апеляційного суду, зазначений у пункті 6.6 розділу «Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій» цієї постанови щодо застосування норм права є достатніми для висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову та скасування рішення суду з огляду на неможливість застосування такого порядку укладання договорів як складання протоколу розбіжностей до публічних договорів та договорів приєднання.
8.16. З огляду на приписи статей 74, 76, 209, 210, 236 ГПК України у контексті застосування статті 181 ГК України суд апеляційної інстанції помилково вдався до встановлення договірних відносин про постачання електричної енергії між сторонами (на підставі будь-якого договору), оскільки зазначене не є предметом доказування у цьому спорі та вийшов за межі позовних вимог. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови апеляційного господарського суду в частині виключення з мотивувальної частини зазначеного судового рішення встановлення обставин щодо договірних відносин про постачання електричної енергії між сторонами (на підставі договору від 10.01.2007).
З огляду на зазначене доводи касаційної скарги в частині порушення норм процесуального права, зокрема пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, знайшли своє підтвердження в її розгляді, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі дотримано вимоги статей 74, 76, 209, 210, 236 ГПК України у контексті застосування статті 181 ГК України, зокрема щодо належності, допустимості наявного у справі доказу для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи.
8.17. Що ж до вимоги касаційної скарги стосовно викладення мотивувальної частини оскаржуваної постанови у такій редакції: "Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.07.2003 між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії", то суд касаційної інстанції зазначає таке.
Суд зауважує, що виходячи з визначених частиною другою статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що Верховний Суд є «судом права», а не «судом факту» та відповідно до імперативних приписів частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Тому доводи касаційної скарги, що зводяться до питань, пов'язаних із встановленими обставин справи та з оцінкою доказів у ній, зокрема щодо дати укладання договору про постачання електричної енергії між сторонами, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України не може встановлювати обставини справи, збирати докази та надавати їм оцінку.
8.18. Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи скаржника щодо прийняття оскаржуваної постанови без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 05.08.2018 у справі № 338/180/17 з огляду на те, що правовідносини у справі № 338/180/17 та у цій справі, яка розглядається, не є подібними.
При цьому Верховний Суд зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині касаційної скарги ПАТ "Черкасиобленерго".
8.19. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з відхиленням клопотання про призначення судової експертизи не можуть бути підставою для скасування постанови зі справи з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанцій, залишаючи без розгляду клопотання ПАТ "Черкасиобленерго" в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, зазначив відповідні правові підстави (зокрема, статтю 118 ГПК України) і обґрунтування, про що свідчить зміст постанови апеляційного господарського суду.
Верховний Суд зазначає, що обґрунтовано і мотивовано залишене без розгляду клопотання про призначення судової експертизи на підставі статті 118 ГПК України не може вважатися обмеженням у поданні доказів учасником справи суду.
8.20. Суд касаційної інстанції частково бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням мотивів, наведених у розділі 8 цієї постанови.
8.21.Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішень частково знайшли підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в частині його оскарження та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №925/172/19, виключивши з її мотивувальної частини абзац: «Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.01.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за адресою: м. Ватутіна, вул. Транспортна, 2 з приєднаною потужністю, а споживач оплачує згідно з умовами цього договору», а у решті згадану постанову - залишити без змін.
9.2. Водночас, як вже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі в цій частині.
9.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Статтею 311 ГПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
10. Судові витрати
10.1. З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судове рішення у частині остаточного його висновку по суті позовних вимог, розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється. При цьому суд касаційної інстанції вважає за необхідне покласти судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції на скаржника.
Керуючись статтями 129, пунктом 5 частини першої статті 296 , 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження зі справи № 925/172/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж у частині, що стосується підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №925/172/19 змінити, виключивши з неї абзац: «Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.01.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" Звенигородський РЕМ (постачальник) та відкритим акціонерним товариством Ватутінське АТП-2362 (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за адресою: м. Ватутіна, вул. Транспортна, 2 з приєднаною потужністю, а споживач оплачує згідно з умовами цього договору», а у решті зазначену постанову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко