13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/6218/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.,
за участю представників:
Позивача: Кисіль Т.В.
Відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020
(головуючий - Дармін М.О., судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020
(суддя Бєлік В.Г.)
у справі №904/6218/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій у загальному розмірі 1 603 964,12 грн,
1. У зв'язку з відпусткою судді Берднік І.С. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.10.2020, який наявний в матеріалах справи.
2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КП "Криворіжтепломережа") про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкції у загальному розмірі 1 603 964,12 грн.
3. Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором постачання природного газу № 3255/1718-БО-5/ПТ від 26.09.2017, щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість, зважаючи на зазначене, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі - 206 871,86 грн, інфляційних втрат у розмірі - 464 642,66 грн та 932 449,60 грн пені.
4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 позов задоволено. Стягнуто з КП "Криворіжтепломережа" на користь АТ " НАК "Нафтогаз України" 466 224,80 грн -пені, 461 066,84 грн - інфляційних втрат, 206 871,86 грн - 3% річних.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 змінено, стягнуто з КП "Криворіжтепломережа" на користь АТ " НАК "Нафтогаз України" 466 224,80 грн -пені, 464 642,66 грн - інфляційних втрат, 206 871,86 грн - 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.
6. Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем допущено порушення строків оплати отриманого за договором природного газу, а тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з цим, апеляційний суд переглядаючи судове рішення в частині стягнення судом першої інстанції пені та інфляційних втрат, встановив, що інфляційні втрати, у розмірі заявленому позивачем до стягнення, судом першої інстанції перераховано без врахування положень Закону України "Про індексацію грошових коштів доходів населення" та відповідного Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, а тому, суд першої інстанції невірно перерахував заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат, зважаючи на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат виконаний позивачем є вірним, та відповідає вимогам зазначеного законодавства та становить 464 642,66 грн. Отже, в цій частині апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції.
Щодо, пені нарахованої позивачем до стягнення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що на час розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, при цьому, відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, зважаючи на наявність заборгованості споживачів перед відповідачем за надані ним послуги, та клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 50 % та стягнули з відповідача 466 224,80 грн пені .
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ " НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у стягнені пені у розмірі 466 224,80 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
8. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
9. Від відповідача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
10. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.
11. Відповідно до ст. 287 ГПК України (тут і далі - в редакції від 08.02.2020, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
12. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
13. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
15. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
16. При цьому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Так, скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені, розмір якої зменшено судовими рішеннями з 932 449,60 грн до 466 224,80 грн., на підставі ст. 233 ГК України. та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
18. Згідно зі статтею 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами попередніх інстанцій посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, суди мають взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
19. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
20. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
21. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
22. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
23. З врахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%, оскільки, суди встановили, що відповідачем виконано зобов'язання з оплати постановленого природного газу за договором постачання природного газу № 3255/1718-БО-5/ПТ від 26.09.2017, відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, які мають значну заборгованість за спожиті послуги, при цьому, судами обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню ним, покладених на нього державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, оскільки такі доводи позивача носять загальний характер і не підтверджують настання негативних наслідків для нього саме через несвоєчасність оплати за отриманий природний газ за актами приймання передачі підписаними між позивачем та відповідачем, тоді як, позивачем не надано жодних доказів завдання йому збитків саме відповідачем за зобов'язаннями за договором постачання природного газу № 3255/1718-БО-5/ПТ від 26.09.2017.
24. Звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
25. Водночас у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
26. Отже, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
27. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження позивачем не зазначено у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19.
28. У зв'язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись ст.ст. 129, 233, 296, 300, 301, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 у справі №904/6218/19 відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
Л.В.Стратієнко