58002, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
21 жовтня 2020 року Справа № 926/586/20
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва Михайла Ілліча
при секретарі судового засідання Кифірюк А.І.,
за участю представників:
прокурор - Одосій О.В.
позивача - Ігнат М.І. службове посвідчення №2990 від 19.08.2019;
відповідача 1 - Атаманюк А.І. наказ №3 від 05.08.2020;
відповідача 2 - Кутейнікова Д.Я. наказ №49 від 03.08.2020;
- Карча О.В. наказ №50 від 05.08.2020.
Розглянувши матеріали справи
За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
до 1). Приватного підприємства "Люксинор-Будцентр" 58008, м. Чернівці вул. Юрія Гагаріна, 4
2). товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост" 58008, м. Чернівці вул. Юрія Гагаріна, 4
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 2 853 826,90 грн.
ВСТАНОВИВ: Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання в період з 27.09.2012 ро 24.02.2020 земельною ділянкою у м. Чернівці, вул. Заводська,41-а площею 4,7319 га (кадастровий номер 7310136900:63:001:0001) без правовстановлюючих документів, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Люксинор-Будцентр" 2 543 764,24 грн. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Трансмост" 2 373 996,87 грн.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 26.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.
На виконання вищевказаної ухвали 06.04.2020 через канцелярію суду від прокурора надійшла заява (вх.756) про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про призначення судового засідання після закінчення карантину та припинення режиму надзвичайної ситуації на території Чернівецької області.
Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, дату підготовчого засідання призначено після закінчення дії на території України карантину.
Ухвалою суду від 13.07.2020 призначено судове засідання на 14.08.2020.
13 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідачами подано заяви (вх.№18421, №1844) про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із недоведененням прокуратурою наявності встановлених підстав для представництва інтересів держави при зверненні з позовом в межах даної справи
В обґрунтування поданих заяв відповідачі посилаються на те, що прокурор не навів доказів того, що Чернівецька міська рада, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, неналежним чином захищає власні інтереси; відсутні докази притягнення винних посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; подання позовної заяви органом місцевого самоврядування є його правом, а не обов'язком; прокурором не вказано причин неможливості здійснення позивачем самостійного захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку; прокурор не врахував, що органи місцевого самоврядування не є частиною держави, оскільки можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення.
У підготовчому судовому засіданні 14.08.2020 оголошено перерву до 03.09.2020.
Ухвалою суду від 03.09.2020 за заявою прокурора зменшено позовні вимоги до 2 853 826,90 грн., також за клопотаннями відповідачів відкладено підготовче судове засідання на 15.09.2020
Ухвалою суду від 10.09.2020 підготовче судове засідання призначено на 29.09.2020 у зв'язку з участю судді Ніколаєва М.І. у тренінгу з підготовки суддів з 14.09.20202 по 24.09.2020.
Ухвалою суду від 29.09.2020 за заявою представника відповідача 2) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.10.2020.
У підготовчому судовому засіданні 14.08.2020 оголошено перерву до 03.09.2020.
Ухвалою суду від 03.09.2020 підготовче судове засідання відкладено на 16.09.2020 у зв'язку із клопотаннями учасників судового процесу.
16.10.2020 від прокурора надійшли пояснення (вх.№2962) на заперечення відповідачів на відповідь на відзив.
У підготовчому судовому засідання 21.10.2020 оголошено перерву до 14:00 години 21.10.2020 за необхідністю розгляду заяв відповідачів про залишення справи без розгляду.
У судовому засіданні, заслухавши доводи відповідачів та прокуратури щодо залишення позову без розгляду, надавши оцінку усім обставинам справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань відповідачів з огляду на наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Органи прокуратури з 2014 року систематично зверталися до Чернівецької міської ради щодо порушення інтересів держави у зв'язку із використанням відповідачами без правовстановлюючих документів з 2012 року земельної ділянки площею 4,7 та в м. Чернівці, ненадходженням до бюджету значних коштів та пропонували вжити ефективних заходів їх захисту, в тому числі в судовому порядку.
Однак, Чернівецька міська рада з 2012 року як уповноважений орган, володіючи достовірною інформацією про неукладення відповідачами договору оренди землі та несплату орендної плати до суду з позовом не звернулася.
Зокрема, 10 грудня 2014 року прокуратурою м. Чернівці направлено до Чернівецької міської ради лист щодо використання на території м. Чернівці земельних ділянок та необхідність у зв'язку із цим організації роботи комісії з питань визначення та відшкодування збитків територіальній громаді.
За наслідками розгляду вказаного листа, комісією з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради внаслідок порушення земельного законодавства, 24 лютого 2015 року складено акт з визначення збитків, завданих відповідачами у зв'язку із використанням без правопосвідчуючих документів земельної ділянки площею 4,7319 га по вул. Заводській, 41-А, в м. Чернівці, у розмірі 1473346, 28 грн. за період з 13.12.2011 по 24.02.2015 року відповідачами.
Однак до суду з позовною заявою про стягнення відповідних коштів з ПП «Люксинор-Будцентр» та TOВ «БК Трансмост» Чернівецька міська рада не звернулася.
В подальшому Чернівецькою місцевою прокуратурою упродовж 2015-2016 років направлялися листи до Чернівецької міської ради та її виконавчих органів, зокрема за № 121/2459 вих.15 від 06.11.2015 р., № 117/77 вих.15 від 22.15.2015 р., № 117/2314 вих.16 від 24.03.2016 р. щодо необхідності захисту інтересів держави та територіальної громади міста у зв'язку із використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів та ненадходженням до бюджету орендної плати.
У відповідь на вказані листи Чернівецька міська рада та Департамент містобудівного комплексу і земельних відносин повідомляли про проведення нарад, вирішення інших організаційних заходів, які до реального поновлення порушених інтересів держави та територіальної громади міста не призвели.
Листом № 124/8164 вих.17 від 19.10.2017 місцева прокуратура в черговий раз повідомила Чернівецьку міську раду щодо використання на території міста земельних ділянок без правовстановлюючих документів, в тому числі земельної ділянки, по вул. Заводській, 41-А, що порушує інтереси держави та звернула увага на недостатність і неефективність заходів щодо стягнення даних коштів.
У відповідь листом за№ 04/01-08/1-4021 від 17.11.2017 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повідомив, що відповідачам направлені листи про необхідність оформлення договору оренди землі.
Аналогічний за змістом лист № 01/02-29/3262 Чернівецька міська рада направила до Чернівецької місцевої прокуратури 19.12.2017 року.
Однак, жодних реальних заходів, спрямованих на стягнення коштів за використання земельної ділянки площею 4, 7319 га без правовстановлюючих документів з відповідачів, Чернівецькою міською радою не вжито.
У зв'язку із вищевказаним, 29.07.2019 року Чернівецькою місцевою прокуратурою направлено до Чернівецької міської ради черговий лист щодо необхідності вжиття заходів для стягнення з відповідачів коштів, які ними безпідставно збережені за рахунок територіальної громади м. Чернівці у зв'язку із використанням земельної ділянки по вул. Заводській, 41-А, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідь листом № 04/01-08/1-2631 від 23.08.2019 року Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради в черговий раз повідомив про направлення відповідачам розрахунку коштів, які підлягають сплаті.
Листом № 04/01-08/1-2631/1 від 28.10.2019 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надав копії листів направлених відповідачам, розрахунку, а також відповідей ПП «Люксинор-Будцентр» та ТОВ «Будівельна компанія «Трансмост» на вказані вище листи. Інформації про вжиті Чернівецькою міською радою заходи з метою захисту інтересів держави та територіальної громади міста у листі не надано.
12.12.2019 Чернівецькою місцевою прокуратурою направлено черговий лист № 107-10571 до Чернівецької міської ради щодо надання інформації про стягнення в судовому порядку з ТОВ «Будівельна компанія Трансмост» та приватного підприємства «Люксинор-Будцентр» безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України, а також надання копій матеріалів щодо використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів по вул. Заводській, 41-А, в м. Чернівці.
19.12.2019 Чернівецька міська рада листом № 01/02-29/3351 повідомила Чернівецьку місцеву прокуратуру про те, що пред'явлення позову до ТОВ «Будівельна компанія Трансмост» та приватного підприємства «Люксинор-Будцентр», на даний час не видається можливим, оскільки у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», органи місцевого самоврядування не звільняються від сплати судового збору при поданні позовних заяв на захист інтересів територіальної громади та держави.
Натомість фінансові ресурси міської ради, які можуть бути виділені па оплату судового збору, є обмеженими, а тому в першу чергу спрямовуються на судовий збір за подання позовних заяв, які є найбільш нагальними для захисту інтересів територіальної громади м. Чернівці.
Вирішення питання щодо пред'явлення до суду позовної заяви у кожному випадку потребує задіяння значних людських ресурсів, які з огляду на значне навантаження на працівників юридичного управління міської ради, не завжди виявляються достатніми.
Крім цього, Чернівецька міська рада зазначила, що згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та діючим процесуальним законодавством подання позовної заяви є правом, а не обов'язком органу місцевого самоврядування.
На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду прокурором 11.03.2020 повідомлено Чернівецьку міську раду про пред'явлення даного позову (лист від 05.03.2020).
Аналізуючи вищенаведені обставини суд виходить з того, що Чернівецька міська рада з 2012 року не вживала належних заходів з метою захисту інтересів держави та територіальної громади м. Чернівці у спірних правовідносинах, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів та втрати можливості отримати частину коштів у зв'язку із спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачами.
Направлені Чернівецькою міською радою листи відповідачам з пропозиціями добровільно сплатити кошти не призвели до поновлення інтересів держави, тож є неналежним та недостатнім заходом для відновлення порушених інтересів держави та громади.
Звертаючись до уповноваженого органу упродовж 6 років з листами про необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор надав об'єктивну можливість органу місцевого самоврядування самостійно звернутися до суду, що однак не було здійснено у розумний строк, а тому дана ситуація є саме тим виключним випадком, коли у прокурора виникає не тільки право, але й обов'язок захистити порушені інтереси держави.
Твердження відповідачів щодо наявності органу, який може здійснювати захист інтересів територіальної громади м. Чернівці не спростовує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки наявність такої можливості та її реалізація не є тотожними поняттями.
У позовній заяві вказується, що Чернівецька міська рада як юридична особа публічного права, володіючи правосуб'єктністю, мала правові підстави для звернення до суду з позовом, однак упродовж 8 років цього не зробила, що незалежно від причин такого не звернення є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, прокурор не повинен доводити, а суд перевіряти саме протиправність бездіяльності, яка може мати як суб'єктивний (відсутність бажання захищати порушені інтереси держави), так і об'єктивний характер (відсутність коштів на сплату судового збору та/або інше).
Достатнім у цьому випадку є факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта упродовж розумного строку після того як йому стало відомо або повинно бути відомо про порушення інтересів держави, що підтверджується, зокрема, відповідним листуванням з органами прокуратури, що надавало можливість такому органу самостійно звернутися до суду.
Суд не погоджується з посиланням відповідачів на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України).
Держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Крім цього, згідно із ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», держава здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком органами місцевого самоврядування. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, які не носить загальнодержавного характер), але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи
У судовому процесі, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов'язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.
Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради суду не надано.
Таким чином, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурором при зверненні з позовною заявою у справі № 902/479/20 доведено бездіяльність контролюючого органу та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
За таких обставин справи суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи №926/586/20 та заслухавши учасників судового процесу суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 53, 170, 177, 182, 185, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Закрити підготовче провадження у справі 926/586/20.
3. Розгляд справи по суті призначити на 10:30 годину "05" листопада 2020 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, 2 поверх, зал судових засідань № 2.
4. Участь представників сторін в судовому засіданні визнати обов'язковою.
5. Попередити учасників судового процесу про наслідки неявки в судове засідання відповідно до статей 202 - 203 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано - 26.10.2020.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.І. Ніколаєв