ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 жовтня 2020 року Справа № 923/858/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м.Херсон, просп.Ушакова, 4, код ЄДР 387285533)
до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (м.Херсон, просп.Ушакова, 4, код ЄДР 01125695)
про 38080грн. 93коп.
Описова частина. Провадження у справі здійснюється за позовною заявою про стягнення 38080грн. 93коп., що становлять 36828,55грн. боргу, 515,69грн. втрат від інфляції, 736,69 в якості 3% річних у правовідносинах за договором №9-П-ХЕФ-18/3Р, укладеним сторонами від 30.01.2018.
Позов обґрунтовано твердженням про порушення відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасної оплати наданих послуг.
У тексті позовної заяви позивачем викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що вимогою за позовною заявою є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, правовідносини сторін врегульовані договором, викладеним у письмовій формі, суд визнав незначну складність справи та відніс її до категорії малозначних.
Ухвалою від 28.08.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не звертався.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 09.09.2020 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості. Відповідно до умов договору заборгованість, що виникла за договором №9-П-ХЕФ-18/3Р від 30.01.2019 увійшла до складу заборгованості, що підлягає реструктуризації, порядок погашення якої встановлений у Додатку №2 до договору реструктуризації.
Крім того, Протоколом спільної наради від 18.08.2020 щодо взаємодії Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (ДП "АМПУ") та державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" вирішено ініціювати підписання мирових угод по судових справах, що перебувають на розгляді, та направити до ДП "АМПУ" на погодження.
За наведеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, просить суд відмовити у їх задоволенні.
У додаткових поясненнях по суті спору відповідач вказав, що сторони вирішили припинити спір в суді шляхом укладення мирової угоди, та 29.09.2020 ДП "Херсонський морський порт" направлено Херсонській філії ДП "АМПУ" мирові угоди для їх підписання.
У відповіді на відзив позивач вказує, що позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарської діяльності, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому на праві господарського відання майна. Саме на підставі договору виникають права та обов'язки та саме договір регулює та регламентує взаємовідносини між його сторонами, а позивач та відповідач, відповідно до їх Статутів, є самостійними в укладенні договорів та самостійно несуть відповідальність за укладеними договорами.
Позивач зауважує, що рішення у цій справі не може бути перешкодою для належного виконання сторонами умов договору про реструктуризацію заборгованості.
Також вказав, що укладення мирових угод не входить до обсягу повноважень начальника Філії, наданих йому довіреністю, виданою в.о.Голови ДП "АМПУ", та укладення мирової угоди можливе за умови погодження ДП "АМПУ".
Розглянувши матеріали справи,
Суд встановив:
30.01.2018 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України (ДП "АМПУ", виконавець, позивач) та державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (ДП ХМТП", замовник, відповідач) укладено договір, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надавати послуги з прання білизни та спецодягу у власній пральні, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги й оплатити їх.
У розділі 2 договору сторони погодили ціну, умови і порядок розрахунків.
Відповідно до п.2.1 договору вартість прання 1 кілограму білизни та спецодягу складає 80,96грн., у т.ч. 13,49грн. ПДВ.
Ціна договору визначається, виходячи з кількісних та цінових показників, сформованих в актах виконаних робіт (наданих послуг) протягом терміну дії договору (пункт 2.2 договору).
У п.2.4 сторони договору погодили, що оплата проводиться за фактично надані обсяги послуг протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі рахунку виконавця.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Сторонами договору складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виконавцем виставлено рахунки на оплату наданих послуг:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 695 від 31.01.2018; рахунок на оплату № 311 від 31.01.2018 на суму 10039,54 грн.;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1088 від 28.02.2018; рахунок на оплату № 605 від 28.02.2018 на суму 6720,01 грн.;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2263 від 30.04.2018; рахунок на оплату № 984 від 30.04.2018 на суму 10282,43 грн.;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3234 від 31.05.2018; рахунок на оплату № 1468 від 31.05.2018 на суму 7529,65 грн.;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3734 від 30.06.2018; рахунок на оплату № 1651 від 30.06.2018 на суму 2256,92 грн.
Всього надано послуг на загальну суму 36828,55грн з урахуванням ПДВ.
Позивач стверджує про нездійснення оплати вартості наданих послуг.
На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли господарські зобов'язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
До правовідносин з надання послуг застосовуються положення глави 63 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, п.2.4 договору передбачено здійснення замовником оплати вартості наданих послуг протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі рахунку -фактури замовника.
Відповідно до п.3.1 договору послуги надаються поетапно.
Надання останнього за хронологією етапу послуг відбулося 30.06.2018 (акт №3734 від 30.06.2018).
Строк оплати за цим актом та рахунком на оплату №1651 від 30.06.2018 - до 06.07.2018 включно. Відтак, і строк оплати за іншими попередніми актами наданих послуг настав.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Несплата вартості наданих послуг стала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом 26.08.2020 (дані зі штампу канцелярії суду).
09.09.2020 між ДП "Адміністрація морських портів України" (кредитор) та ДП "Херсонський морський торговельний порт" (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про реструктуризацію заборгованості (далі - основний борг) без урахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, що виникла у боржника перед кредитором за період з січня 2018 по грудень 2019 за договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
До складу заборгованості, що підлягає реструктуризації згідно з цим договором, не включаються штрафні санкції, що підлягають стягненню на підставі судових рішень.
Оплата за відповідний місяць згідно з Графіком повинна надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому повинна бути здійснена оплата.
Відповідно до п. 2.2. договору реструктуризації боржник зобов'язався в строк до 31.12.2021 сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього договору, шляхом щомісячного перерахування кредитору грошових коштів частинами згідно з додатком № 2 до даного договору - графіком погашення заборгованості (далі - Графік), який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п.9.1 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021.
До складу заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором, відповідно до Додатку №1 до договору про реструктуризацію увійшла, у тому числі, заборгованість за договором №9-П-ХЕФ-183Р від 30.01.2018, що є предметом розгляду у цій справі.
У додатку №2 до договору реструктуризації сторони договору погодили графік погашення заборгованості за спірним договором наступним чином.
У серпні 2020 відповідач (боржник) мав сплатити борг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 695 від 31.01.2018; рахунок на оплату № 311 від 31.01.2018 на суму 10039,54грн.;
- № 1088 від 28.02.2018; рахунок на оплату № 605 від 28.02.2018 на суму 6720,01грн.
У жовтні 2020 підлягає оплаті борг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг):
-№ 2263 від 30.04.2018; рахунок на оплату № 984 від 30.04.2018 на суму 10282,43грн.
У листопаді 2020 відповідач має сплатити борг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 3234 від 31.05.2018; рахунок на оплату № 1468 від 31.05.2018 на суму 7529,65грн.;
- № 3734 від 30.06.2018; рахунок на оплату № 1651 від 30.06.2018 на суму 2256,92грн.
Суд приймає доказом, який підтверджує певні обставини у справі, наведений та долучений до матеріалів справи договір про реструктуризацію заборгованості, укладений сторонами 09.09.2020.
ДП "Адміністрація морських портів України" та ДП "Херсонський морський торговельний порт" є юридичними особами - суб'єктами господарювання та в силу приписів ст.627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори за нормами ч.2 ст.11 ЦК України є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Отже, уклавши договір про реструктуризацію його сторони набули певних прав та обов'язків, між ними виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до норм ст.ст.526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, за своїм предметом договір про реструктуризацію не припиняє відносин, що виникли із договору про надання послуг від 30.01.2018, а є домовленістю сторін щодо порядку проведення погашення існуючого (визнаного боржником у договорі) боргу.
З укладенням договору реструктуризації припинилися зобов'язання щодо строків погашення існуючого боргу, а виникли нові зобов'язання щодо погашення цієї суми боргу, але в інші строки та в іншому порядку.
Пунктом 8.4 цього договору сторони підтвердили, що цей договір підписано ними при повному розумінні його термінології та умов.
У п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості сторони встановили, що оплата за відповідний місяць згідно із Графіком повинна надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому повинна бути здійснена оплата.
На час ухвалення рішення у справі за Графіком відповідач мав здійснити перерахування позивачу коштів в рахунок сплати боргу у серпні 2020 за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 695 від 31.01.2018; рахунок на оплату № 311 від 31.01.2018 на суму 10039,54грн.;
- № 1088 від 28.02.2018; рахунок на оплату № 605 від 28.02.2018 на суму 6720,01грн., що загалом становить 16759,55грн.
Перерахування цих коштів мало бути проведено відповідачем до 31.08.2020.
З урахуванням положень наведеного п.2.2 договору реструктуризації строк перерахування коштів іншої частини боргу не настав.
Відповідачем доказів погашення боргу в цій частині не надано. Взагалі відповідачем не надано доказів сплати боргу у будь-якому розмірі.
Сторонами 4.2 договору реструктуризації сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості внаслідок неперерахування боржником протягом одного місяця платежів у строки та/або в розмірах, встановлених Графіком та даним договором, кредитор має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, що має наслідком розірвання договору, та вимагати від боржника дострокового погашення в повній сумі заборгованість, що залишилась непогашеною, а також сплати нарахованих процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат, штрафних санкцій.
Доказів на підтвердження розірвання договору на підставі вказаної норми договору, у формі з урахуванням положень ст.654 ЦК України, відповідно до якої розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, матеріали справи не містять.
За наведених обставин та наведених норм права задоволенню підлягають вимоги про стягнення боргу у розмірі 16759,55грн. (10039,54грн.+6720,01грн.).
До позовних вимог позивачем включено вимоги про стягнення 736,69грн. в якості 3% річних та 515,69грн. втрат від інфляції, нараховані за період з 18.12.2019 по 17.08.2020, виходячи із боргу за кожним актом окремо.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами цієї норми сплата відсотків річних та інфляційних втрат виступають заходом відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання.
Укладений сторонами договір реструктуризації заборгованості не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №9-П-ХЕФ-18/3Р від 30.01.2018 у сумі 36828,55грн. встановлена судом вище та підтверджується умовами укладеного сторонами договору про реструктуризацію заборгованості.
Слід дійти висновку, що з укладенням договору реструктуризації правовий статус суми 36828,55грн. не змінюється, а залишається заборгованістю, що не позбавляє права кредитора (позивача) вимагати сплати боржником (відповідачем) відсотків річних в якості компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та втрат від інфляції на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
При цьому, установлення сторонами домовленості щодо іншого порядку та строків погашення заборгованості не має наслідком зміну порядку нарахування відсотків річних та втрат від інфляції та не змінює моменту настання права вимоги кредитора до боржника щодо сплати таких нарахованих видів відповідальності.
Тобто, право вимоги у позивача сплати відсотків річних та втрат від інфляції пов'язано лише із фактом порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг, що виражається у обов'язку сплати вартості отриманих послуг у визначений договором строк, а саме: протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.
Як встановлено судом, відповідачем порушено зобов'язання з оплати наданих послуг за наведеними вище актами здачі-прийняття робіт як в частині строку здійснення оплати, так і в частині сплати повної вартості отриманих послуг.
Таким чином слід розуміти і норму п.1.2 договору реструктуризації, якою встановлено, що укладення цього договору не змінює порядку нарахування та оплати штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, які є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що виникли до 01.01.2020 у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) боржником своїх зобов'язань за договорами, перелік яких наведений у згідно додатку № 1 до даного договору, та не звільняє боржника від зобов'язання щодо сплати даних штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.
Судом не встановлено, щоб законом або договором від 30.01.2018 стосовно спірних відносин було встановлено інший розмір відсотків, ніж названі у ст.625 ЦК України 3% річних.
Нарахування втрат від інфляції та 3% річних вчинено позивачем за період з 18.12.2019 до 17.09.2020 за кожним актом наданих послуг.
Наведені позивачем розрахунки втрат від інфляції та відсотків річних, заявлених до стягнення, судом перевірено. Ці розрахунки вчинено вірно.
При розрахунку враховано рекомендації Верховного Суду України, наведені у листі №62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", методика нарахування відповідає застосованій методиці, наведеній у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Вимоги про стягнення втрат від інфляції в розмірі 515,69грн. та 3% річних в сумі 736,69грн. підлягають задоволенню.
У частині вимог про стягнення 20069,00грн. у задоволенні відмовляється у зв'язку із недоведенням позивачем факту настання строку виконання зобов'язань у цій частині.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у сумі 2102грн., покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Позовні вимоги задоволено на 47,29908%.
На відповідача покладається судовий збір у сумі 994,23грн., решта залишається за позивачем.
Щодо тверджень відповідача про намір укласти мирову угоду, суд зазначає наступне.
Укладення мирової угоди відповідно до ст.192 ГПК України є процесуальним правом сторін.
Між тим, на час прийняття рішення заяви про затвердження мирової угоди та примірника мирової угоди, укладений сторонами спору, до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, до складу якого відноситься і стадія виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", 73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 4, поштова адреса: 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 3, код ЄДР 01125695 п/р НОМЕР_1 , (ІВАN: НОМЕР_2 ) у філії АТ «Укрексімбанк» в м.Херсон, МФО 322313 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Херсон, пр.Ушакова, 4, код ЄДР 38728533, п/р ІВАN: НОМЕР_3 у відділенні 265/21 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, 16759 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 55коп. боргу, 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 69 коп., 736 (сімсот тридцять шість) грн. 69 коп. в якості 3% річних та 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 23коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Н.А. Павленко