Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3714/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Калашников Г.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (49005, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.12, каб.4)
до 1.Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 2. Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 )
про витребування майна
за участю представників:
позивача - Кузьменко В. С, довіреність б/н від 02.01.20, адвокат;
відповідача 1 - Івахов В. В., наказ №203 від 29.07.20,
відповідача 2 - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про витребування з чужого незаконного володіння в ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) транспортні засоби вантажний автомобіль КАМАЗ-5320 (сірого кольору1992 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ) та автомобіль бортовий КАМА3-53212 (зеленого кольору, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ) та передати таке майно власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (код ЄДРПОУ 30885580).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/3714/19 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Жиляєва Є.М., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Витяг повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 прийнято справу № 922/3714/19 до свого провадження, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2020 об 11:00.
У подальшому, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, з огляду на те, що позовна заява не містить зазначення ціни позову, з огляду на майновий характер спору, суд дійшов висновку про залишення без руху позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" до: 1. Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 . Військової частини НОМЕР_6 (Харківська обл., м. Чугуїв), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (м. Харків) про витребування майна на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що постановлено відповідну ухвалу від 12.08.2020. Наданий час для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду.
26.08.2020 до суду, через офіційну електронну адресу Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх. № 3151), в якій позивач повідомляє суд про ціну позову, яка становить 37657,00 грн. У зазначеній заяві позивач повідомляє також суд про вартість спірного майна (транспортних засобів), яка становить 37657,00 грн., про що посилається на додану до заяви копію листа директора ТОВ "Колодязнянське" за вих. № 33 від 26.08.2020.
08.09.2020 заяву позивача досліджено судом, та розцінено як заяву про усунення недоліків позовної заяви, а тому з огляду на назву заяви "заява про зміну предмета позову" та змісту цієї заяви, яка містить інформацію про ціну позову та вартість спірного майна, долучає її до матеріалів справи та виходить з наступного.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2020 на 11:30, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем (вх. № 20008 від 01.09.2020) задоволено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (код НОМЕР_7 ), встановлено Військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.09.2020, виключено зі складу відповідачів Військову частину НОМЕР_6 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020 на 15:00.
05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23076) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
15.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення (вх. № 24043), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання 15.10.2020 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити та витребувати з чужого незаконного володіння у Військової частини НОМЕР_1 транспортний засіб автомобіль бортовий КАМА3-53212 (зеленого кольору, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ), у Військової частини НОМЕР_2 вантажний автомобіль КАМАЗ-5320 (сірого кольору 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ) та передати таке майно власнику -позивачу.
Відповідач 1 у судове засідання 15.10.2020 з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у додаткових поясненнях, просив суд у задоволенні позові відмовити повністю.
Відповідач 2 у судове засідання 15.10.2020 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у судове засідання 15.10.2020 не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлена своєчасно та належним чином.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З урахуванням наведеного, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 15.10.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача 1, господарським судом встановлено наступне:
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Пунктами 1, 3, 4 Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом № 113-VIII від 15.01.2015, постановлено:
- оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом;
- здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву;
- провести у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію".
Відповідно до Акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного Куп'янсько - Шевченківсько - Дворічанським об'єднаним військовим районним військовим комісаріатом Харківської області, згідно з Указом Президента України №303 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» здійснено вилучення вантажного автомобіля КАМАЗ-5320 (сірого кольору, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ) власником якого є позивач.
Відповідно до Акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного Куп'янсько - Шевченківсько - Дворічанським об'єднаним військовим районним військовим комісаріатом Харківської області, згідно з Указом Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію» здійснено вилучення автомобіля бортового КАМАЗ-53212 (зеленого кольору, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ) власником якого є позивач.
02.09.2019 на адресу Куп'янсько-Шевченківсько-Дворічанського об'єднаного районного військового комісаріату було направлено листа з вимогою невідкладно повернути вищезазначені транспортній засоби.
У відповідь на вимогу позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 листом повідомив позивача про те, що документи про примусове відчуження або вилучення вищезазначених транспортних засобів передані до Дворічанського районного військового комісаріату у 2015 році у зв'язку з перерозподілом та реорганізації військових комісаріатів.
У зв'язку з цим, позивач направив листа до Дворічанського районного військового комісаріату з вимогою невідкладно повернути вищезазначені транспортній засоби, який отримано Дворічанським РВК 01.10.2019, проте станом на час звернення позивача з цим позовом до суду відповідь позивачу не надійшла.
Позивачем у позові вказано, що спірні транспортні засоби позивача фактично перебувають у незаконному володінні третіх осіб, оскільки відповідно до Указу №15/2015 та Указів №115/2016, №271/2016, №411/2016 було оголошено демобілізацію, а значить вищезазначені транспортні засоби, що належить на праві власності позивачу підлягають поверненню власнику.
Також, позивачем наголошено про те, що вилучення у позивача майна було незаконним, оскільки воєнний чи надзвичайний стан в Україні чи окремих її місцевостях не оголошувався. Після оголошення демобілізації, вилучений транспортний засіб також не було повернуто підприємству, в тому числі на письмову вимогу.
При цьому, в аналогічних правовідносинах військові комісаріати (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) посилаються на те, що в Україні діє особливий період, у зв'язку з чим мобілізовані транспортні засоби не можуть бути повернуті власникам.
Позивачем у позові також зазначено про те, що тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 становила 45 діб: з 18.03.2014 по 02.05.2014. Відповідно до отриманої від Дворічанської районної державної адміністрації відповіді на запит від 09.10.2019 за вих. №01-44/10, у 2014 та 2015 році розпорядження голови районної державної адміністрації щодо визначення підприємств, установ та організацій, на які покладаються завдання з передачі транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період не приймались. Тобто вилучення транспортного засобу відбулось без визначення підприємств, на які покладаються завдання з передачі транспортних засобів, без встановлення лімітів вилучення транспортних засобів, а отже і без відповідних правових підстав.
Таким чином, позивачем наголошено про те, що відсутні правові підстави для володіння відповідачами спірними транспортними засобами позивача, а отже відповідачі незаконно володіють транспортними засобами позивача .
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Заперечуючи проти позову, відповідачем 2 у своєму відзиві на позовну заяву повідомлено суд про те, що на час розгляду справи вантажний автомобіль КАМАЗ-5320 1992 року випуску, сірого кольору, № шасі НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 (військовий номер НОМЕР_10 ) перебуває на балансовому обліку військової частини НОМЕР_2 , законні підстави для його повернення на даний час відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
Предметом судового розгляду у даній справі є вимога до відповідачів 1, 2 про витребування з чужого незаконного володіння транспортних засобів - вантажний автомобіль КАМАЗ-5320 (сірого кольору1992 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ) та автомобіль бортовий КАМА3-53212 (зеленого кольору, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ).
Предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність підстав для повернення відповідачами 1, 2 спірних транспортних засобів позивачеві.
Пунктами 1, 5 Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України № 1126-VII від 17.03.2014, постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; призов військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військово-транспортний обов'язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.
Порядок виконання військово-транспортного обов'язку визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.
Виконання військово-транспортного обов'язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.
Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями.
Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.
Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.
Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані:
- планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень);
- у разі їх ліквідації (реорганізації) своєчасно сповіщати про це відповідні органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, з якими укладено договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень);
- здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду;
- утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту або призначені для спільного з ними використання у воєнний час;
- сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації;
- забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин;
- забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);
- здійснювати заходи щодо підготовки до розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі в разі мобілізації до Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, розгортання та передачі їх в особливий період згідно з мобілізаційними планами;
- надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом;
- створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);
- забезпечувати формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення;
- вести облік військовозобов'язаних, резервістів і призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
- надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів;
- утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати працівників з питань мобілізаційної роботи;
- сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов'язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню до органів військового управління, військових частин;
- у разі реєстрації (перереєстрації), переобладнання чи зняття з обліку транспортних засобів, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, подавати до відповідних органів та підрозділів, що згідно із Законом України "Про дорожній рух" здійснюють державну реєстрацію та облік транспортних засобів, документи з відміткою районного (міського) військового комісаріату про постановку їх на військовий облік (зняття з військового обліку).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши доводи сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Так, Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; призов військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Пунктом 3 Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом № 113-VIII від 15.01.2015, постановлено: здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Як зазначалося судом вище, відповідно до Акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного Куп'янсько - Шевченківсько - Дворічанським об'єднаним військовим районним військовим комісаріатом Харківської області, згідно з Указом Президента України №303 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» здійснено вилучення вантажного автомобіля КАМАЗ-5320 (сірого кольору, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ) (т.с. 1 а.с. 17-18). Про вказане Куп'янсько - Шевченківсько - Дворічанським об'єднаним військовим районним військовим комісаріатом та ТОВ "Колодязнянське" складено акт приймання-передачі транспортного засобу від 03.03.2015 (т.с. 1 а.с. 21).
Також, відповідно до Акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного Куп'янсько - Шевченківсько - Дворічанським об'єднаним військовим районним військовим комісаріатом Харківської області, згідно з Указом Президента України №15/2015 від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію» здійснено вилучення автомобіля бортового КАМАЗ-53212 (зеленого кольору, 1990 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ) (т.с. 1 а.с. 22-23).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 Про часткову мобілізацію".
Рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав.
Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення (п.30 Постанови Кабінету Міністрів України №1921 від 28.12.2000 (в редакції Постанови №405 від 17.06.2015) Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок).
Указом Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" постановлено: оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом; здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву; провести у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію".
Аналіз положень Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 свідчить, що в країні не проводилася повна демобілізація військовослужбовців з 18 березня по 1 травня 2015 року, а лише проводилася ротація військовослужбовців. При цьому, спочатку проводився частковий призов військовозобов'язаних, а після цього демобілізували військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію".
Доводи позивача, що у 2016 році, а саме Указами Президента України від 25.03.2016 №115/2016, від 24.06.2016 № 271/2016 та від 26.09.2016 №411/2016 проведено демобілізацію, тому транспортний засіб підлягає поверненню власнику є безпідставними, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 25.03.2016 №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" постановлено: провести у березні - квітні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період: призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію" і не звільнених з військової служби згідно з Указом Президента України від 12 червня 2015 року № 328 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію"; призваних під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.06.2016 № 271/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" постановлено: провести у червні - липні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час другої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 26.09.2016 №411/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15" постановлено: провести у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.
Вищезазначені Укази Президента України не містять положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосуються лише проведення у березні - квітні, червні - липні та вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації.
Рішення про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.02.2019 у справі №426/11214/17 (провадження №61-47482св18) та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц (провадження №61-1664св17).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що умови, за настання яких передбачено повернення транспортних засобів, залучених під час мобілізації не настали, у зв'язку з чим, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" до: 1. Військової частини НОМЕР_1 , 2. Військової частини НОМЕР_2 , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про витребування майна, не підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" жовтня 2020 р.
Суддя Є.М. Жиляєв