21.10.2020 Справа № 920/259/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Молодецької В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/259/20 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи
за позовом: Управління соціального захисту населення Роменської міської ради (бул. Шевченка, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 03198095, e-mail: info21@dszn.sm.gov.ua),
до відповідача: Комунального підприємства «Житло-експлуатація» Роменської міської ради (вул. Вознесенська, буд. 14, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 34255061, e-mail: 66pomogaeva@ukr.net),
про стягнення 22582,70 грн,
представники сторін:
позивача: Полянична О.В. за довіреність від 21.10.2020 № 3622/03 приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
відповідача: Алфімов В.В. за довіреністю від 07.09.2020 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь надмірно виплачених коштів по житловій субсидії в сумі 22 582,70 грн, а також судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на положення абзац 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, та зазначає, що внаслідок неподання відповідачем позивачеві інформації по 14 громадянам та несвоєчасне подання по 6 громадянам, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, позивачем не було припинено 20 громадянам раніше призначеної субсидії, що призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 в сумі 215295,04 грн., що є збитками Державному бюджету України.
У позовній заяві позивач просив суд здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 20.03.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/259/20; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити на 07.05.2020, 10:30; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статтей 165, 251 ГПК України до 24.04.2020; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 27.04.2020; та встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 30.04.2020.
22.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив від 16.04.2020 № 60, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог та пропуском позовної давності.
У відзиві відповідач зазначає, що обов'язок внесення подання для припинення субсидії покладено не тільки на КП «Житло-експлуатація» РМР, а й на інші організації, що надавали житлово-комунальні послуги: ПАТ «Сумиобленерго», ДП «Аква-сервіс» ПП «Еліпс», ДП «Сток-сервіс» ПП «Еліпс», КП «Ромникомунтепло», КП «Ромнитеплосервіс», ТОВ «Сумигаз збут», КП «Чисте місто», Філію «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось», оскільки загальна суму перерахованої відповідачу субсидії для відшкодуванні витрат на оплату житлово-комунальних послуг становила лише 3217,10 грн: 345,72 грн (газопостачання), 547,50 грн (електроенергія) та 2323,88 грн (квартирна плата), тобто менше 60 гривень на одну особу в місяць по виду субсидії, тобто була незначеною, що за відсутності належним чином оформленої інформації про визначення відповідної частки плати за житлово-комунальні послуги позбавляло КП «Житло-експлуатація» РМР можливості виконати вимоги абзацу 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.1997 № 1050).
Відповідач у відзиві також зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг відшкодовувати надміру виплачену суму субсидії органу, що її призначив, внаслідок порушення абзацу 2 пункту 20 вищезазначеного Положення, тим більше коли спірну суму субсидії на відшкодування вартості отриманих послуг перераховано іншим надавачам житлово-комунальних послуг, а тому, на думку відповідача, в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, наявність якого є обов'язковою підставою для стягнення збитків.
Ухвалою суду від 07.05.2020 постановлено справу № 920/259/20 розглядати в судовому засіданні з викликом сторін; відкласти розгляд справи по суті на 16.06.2020, 10:30 з викликом сторін.
13.05.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 06.05.2020 № 1507/03 (вх. № 3727), де позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними останнім у відзиві на позов та зазначає, що відповідач не здійснював в повному обсязі подання до Управління соціального захисту населення Роменської міської ради інформації (подання) щодо громадян, яким призначено субсидію, та які не сплачують (не своєчасно сплачують) вартість фактично спожитої послуги, з урахуванням розміру призначеної субсидії. Протягом періоду з 01.06.2015 по 28.02.2018 при несплаті (не своєчасній сплаті) 20 громадянами, які отримували субсидію, вартості фактично спожитої послуги з урахуванням призначеної субсидії (по 14 громадянам інформація не подавалася, по 6 громадянам інформацію подано з запізненням). Зазначені обставини призвели до зайвого перерахування організаціям, що надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 22 582,70 грн.
25.05.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 18.05.2020 № 70, де відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог та відсутністю в діях відповідача складу цивільного правопорушення, наявність якого є обов'язковою підставою для стягнення збитків.
Ухвалою суду від 16.06.2020 у справі № 920/259/20 постановлено відкласти розгляд справи по суті на 06.08.2020, 12:00.
31.07.2020 відповідач звернувся до суду із заявою від 31.07.2020 № 122 (вх. № 6621/20 від 31.07.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/259/20, в якому просить суд надати можливість представнику відповідача приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області.
06.08.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 03.08.2020 по 14.08.2020, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Відповідно частини тринадцятої статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України суд, ухвалою від 18.08.2020 постановив задовольнити заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; призначити справу № 920/259/20 до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.09.2020, 14:30 в режимі відеоконференції; доручити Роменському міськрайонному суду Сумської області (42000, м. Ромни, вул.Соборна,12 (б-р Шевченка, 14), email: inbox@rmm.su.court.gov.ua) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/259/20, яке призначене на 08.09.2020, 14:30 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду за участі представника відповідача.
А ухвалою від 08.09.2020 у справі № 920/259/20 судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 30.09.2020, 11:30 в режимі відеоконференції; доручити Роменському міськрайонному суду Сумської області (42000, м. Ромни, вул.Соборна,12 (б-р Шевченка, 14), email: inbox@rmm.su.court.gov.ua) забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/259/20, яке призначене на 30.09.2020, 11:30 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду за участі представника відповідача.
30.09.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 09.10.2020 у цій справі суд призначив розгляд справи № 920/259/20 по суті у судове засідання на 21.10.2020, 15:00 в режимі відеоконференції.
Представники учасників справи приймали участь в судовому засіданні по суті 21.10.2020 в режимі відеоконференції в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області (42000, м. Ромни, вул.Соборна,12 (б-р Шевченка, 14), email: inbox@rmm.su.court.gov.ua) у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні по суті наголосив, що підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні по суті пояснив, що проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
У судовому засіданні 21.10.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.19995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення про порядок призначення житлових субсидій) право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (абзац 1 пункту 2 Положення про порядок призначення житлових субсидій). Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, … виконавчих органів міських рад (абзац 1 пункту 3 Положення про порядок призначення житлових субсидій).
Управління соціального захисту населення Роменської міської ради відповідно до положення про управління та згідно з Положенням про порядок призначення житлових субсидій (із змінами та доповненнями в редакції до 01.01.2018 та в редакції з 01.01.2018 по 01.05.2018) наділене повноваженнями щодо призначення житлових субсидій та контролем за їх цільовим використанням. На території м. Ромни призначенням житлових субсидій здійснює лише позивач.
Відповідач у справі відповідно до статуту є надавачем житлово-комунальних послуг, а саме: надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають населенню підприємства по обслуговуванню житлового фонду.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 15 Положення про порядок призначення житлових субсидій за ІІ та ІІІ квартал 2015 року, 2016-2017 роки та за січень - квітень 2018 року, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (до 30.04.2016 - відповідну частку житлово-комунальних послуг. Якщо громадянин якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії, тощо, яка підтверджується відповідними документами) відповідно організаціями, які надають житлово-комунальні послуги, надається подання структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини, на підставі якого надання раніше призначеної субсидії припиняється (абзац 2 пункту 20 Положення про порядок призначення житлових субсидій).
В ході зустрічної звірки, проведеної Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області встановлено, що в окремих випадках відповідачем не виконувалися вимоги абзацу 2 пункту 20 Положення про порядок призначення житлових субсидій, а саме, відповідачем не здійснювалося в повній мірі подання позивачеві інформації (подання) щодо громадян, яким призначено субсидію, та які не сплачують (не своєчасно сплачують) вартість фактично спожитої послуги, з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Відповідно до акта головного державного аудитора Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № 18.4-10/6 від 17.04.2019, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Роменської міської ради за період з 01.01.2015 по 31.01.2019 встановлено, що Комунальним підприємством «Житло-експлуатація» Роменської міської ради, в порушення вимог абзацу 3 пункту 15 та абзацу 2 пункту 20 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для і відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, протягом періоду з 01.06.2015 по 28.02.2018 інформація (подання) Управлінню соціального захисту населення Роменської міської ради щодо несплати або несвоєчасної оплати громадянами, яким призначено субсидію, вартості фактично отриманих (з урахуванням розміру призначеної субсидії) 14 громадянам не подавалася та 6 громадянам була подана з запізненням.
Таким чином, внаслідок неподання по 14 громадянам та несвоєчасного подання по 6 громадянам відповідачем позивачеві інформації (подання) щодо громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, позивачем не припинено 20 громадянам надання раніше призначеної субсидії, що в свою чергу призвело до зайвого перерахування організаціям, що надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів протягом періоду з 01.06.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 22 582,70 грн.
Позивач листом від 03.06.2019 пропонував відповідачеві повернути до бюджету зайво отримані кошти, проте відповідачем у поверненні коштів відмовлено за відсутністю в діях останнього складу цивільного правопорушення.
Вважаючи, що діями відповідача завдано збитків Державному бюджету України, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 22 582,70 грн збитків у вигляді коштів субсидії, зайво перерахованої організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (далі - Положення про порядок призначення житлових субсидій).
Зі змісту пункту 1 Положення про порядок призначення житлових субсидій вбачається, що дане положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Субсидія є безповоротною і її отримання не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Згідно частини першої пункту 2 Положення про порядок призначення житлових субсидій в редакції, чинній в спірний період, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок призначення житлових субсидій призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Відповідно до абзацу 15 пункту 13 постанови від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Постанова), для нарахування субсидії можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від ДФС, Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, фондів соціального страхування, виконавчої служби, житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, ОСББ, організацій, що надають житлово-комунальні послуги та здійснюють нарахування плати за житлово-комунальні послуги за договорами з підприємствами.
Відповідно до абзацу 11 пункту 14 Постанови, у разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, субсидія на наступний строк не призначається (згідно зі змінами, внесеними Постановою КМ України від 26.04.2017 № 300).
Відповідно до пункту 15 Положення про порядок призначення субсидій громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв'язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі. Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісяця сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії (крім випадків нарахування плати за послугу з централізованого опалення за відсутності засобів обліку теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря відповідно до пунктів 40 - 48 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Офіційний вісник України, 2005, № 30, ст. 1811), коли одержувач субсидії повинен щомісяця сплачувати за централізоване опалення обов'язкову частку платежу). Сума субсидії, яку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення було переказано на рахунки підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг для оплати їх вартості в розмірі соціальних нормативів і яка не використана домогосподарством внаслідок економії споживання послуг, зараховується підприємством - виробником/виконавцем як оплата послуг, у тому числі обов'язкової частки платежу домогосподарства, на наступні розрахункові періоди. Підприємство - виробник/виконавець послуги зобов'язане зазначати суму переплати за послугу у платіжних документах одержувачам субсидії.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно 20 громадян - отримувачів субсидій не забезпечили своєчасну оплату КП «Житло-експлуатація» Роменської міської ради вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Абзацом 2 пункту 20 Положення про порядок призначення житлових субсидій встановлено, що надання раніше призначеної субсидії припиняється за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.
Зазначені норми Положення про порядок призначення житлових субсидій свідчать про наступне:
Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язані щомісячно сплачувати вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії.
Адресна безготівкова субсидія надається для відшкодування витрат на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг.
Якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість одного з видів фактично спожитої житлово-комунальної послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, йому припиняється надання раніше призначеної субсидії на оплату всіх необхідних житлово-комунальних послуг, а не тільки несплаченого виду, що спростовує доводи судів попередніх інстанцій в цій частині.
Надання субсидії вищевказаним особам припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, що надається такими організаціями.
Застосування конструкції, що подання саме «надається», а не «може надаватися» чи «має право надати», зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення та саме в строк «до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини», свідчить, що надання такого подання є імперативно встановленим обов'язком, який має виконуватися зазначеними організаціями в обов'язковому порядку та у вказаний строк.
Своєчасне припинення надання субсидії усуває її безпідставне наступне перерахування за рахунок коштів Державного бюджету.
Посилання відповідача на Порядок повернення коштів, зайво виплачених за призначеними субсидіями регулюється Порядком повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 № 39/283/90/5, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.
По-перше, даний порядок є підзаконним нормативним актом в порівнянні з вищенаведеними Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.
По-друге, даний порядок, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України є нижчим підзаконним нормативним актом в порівнянні з вищевказаним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
По-третє, він поширюється лише на випадки:
- виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями про доходи та майновий стан усіх зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, приховання заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів;
- виявлення помилки в розрахунку розміру призначеної субсидії;
- виявлення неправильних відомостей, виданих юридичними особами (довідки про доходи, про склад зареєстрованих осіб, про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами) та фізичними особами-підприємцями (довідки про доходи);
- виявлення прихованої інформації про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована на перше число місяця, з якого призначена субсидія.
Аналогічно абзац 10 пункту 20 Положення стосується субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру саме внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення.
Вищевказані випадки не стосуються підстав позову у даній справі.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 у справі № 920/691/17.
Як вже встановлено судом, відповідно до абзацу 2 пункту 20 Положення, надання раніше призначеної субсидії припиняється саме за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, яким в даному випадку є відповідач, проте, судом не встановлено факту направлення відповідачем позивачу такого подання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Проте, позивач наголошує на тому, що відповідачем не було своєчасно подано інформацію про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, не було припинено субсидію 20 громадянам, що призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 в сумі 22 582,70 грн, що є збитками Державному бюджету України.
Як вбачається з акту головного державного аудитора Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № 18.4-10/6 від 17.04.2019, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Роменської міської ради за період з 01.01.2015 по 31.01.2019 (арк. акту 39, арк. справи 30), за результатом ревізії встановлено, що внаслідок неподання відповідачем позивачеві інформації про наявність заборгованості за комунальні послуги у 14-ти громадян та несвоєчасного подання по 6-ти громадянам, яким було призначено субсидію, що спричинило зайве перерахування позивачем підприємствам, що надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з 01.06.2015 по31.12.2017 в загальній сумі 22 582,70 грн, в тому числі: Філія «Роменський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» - 2 558,36 грн, Дочірнє підприємство «Аква-Сервіс» Приватного підприємства «Еліпс» - 822,85 грн (централізоване постачання холодної води), Дочірнє підприємство «Сток-Сервіс» Приватного підприємства «Еліпс» - 870,79 грн (централізоване водовідведення), Комунальне підприємство «Ромникомунтепло» Роменської міської ради - 8 378,94 грн, Комунальне підприємство «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради - 1 262,25 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» - 5 247,65 грн, Комунальне підприємство «Чисте місто» Роменської міської ради - 363,25 грн (вивезення твердих побутових відходів) та 155,34 грн (вивезення нечистот), Комунальне підприємство «ЖИТЛО-ЕКСПЛУАТАЦІЯ» Роменської міської ради - 345,72 грн (газопостачання), 547,50 грн (електроенергія) та 1 942,62 грн (квартирна плата), Філія «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось» - 87,38 грн.
Судом встановлено, що дійсно 20 громадян - отримувачів субсидій не забезпечили своєчасну оплату КП «ЖИТЛО-ЕКСПЛУАТАЦІЯ» Роменської міської ради вартості послуг з газопостачання, електропостачання та квартирної плати з урахуванням розміру призначеної субсидії. Також дану інформацію не заперечує і відповідач.
Позивачем заявлені до стягнення зайво перераховані організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетні кошти за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 в сумі 22 582,70 грн визначено саме збитками Державному бюджету.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої, пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення збитків як складової позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:
1. Неправомірні дії чи бездіяльність особи.
2. Завдання шкоди, в т.ч. і її розмір.
3. Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
4. Вина завдавача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 920/691/17, від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 13.03.2018 у справі № 920/984/15.
При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Водночас, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі № 06/113-38).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.
У відповідності до вимог статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
В даному випадку відповідач протягом встановленого часу не вживав належних заходів, спрямованих на подання у встановленому порядку позивачу інформації про громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, у зв'язку з чим не було припинено нарахування субсидії 20-ти громадянам, що у свою чергу призвело до зайвого перерахування організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, бюджетних коштів за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 в сумі 2 835,84 грн, що є збитками Державного бюджету України.
Таким чином, в діях відповідача вбачається умисне зволікання з подання позивачеві відповідної інформації про 20-ти громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, що свідчить про наявність його вини у неправомірному неподанні позивачу інформації про 14-ти громадян та не несвоєчасного повідомлення інформації про 6-ти громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 в сумі 2 835,84 грн, у зв'язку з чим Державному Бюджету України завдано збитків саме в сумі 2 835,84 грн, а не в сумі 22 582,70 грн, яку вимагає позивач стягнути з відповідача за вищевказане порушення, оскільки наданими позивачем матеріалами, а саме: актом перевірки № 18.4-10/6 від 17.04.2019 (арк. акту 39, арк. справи 30) підтверджується несплата відповідачем вартості фактично наданих послуг з урахуванням розміру призначеної субсидії 20-ти громадянам в сумі 2 835,84 грн за вищезазначений період, а не в сумі 22 582,70 грн, як зазначено позивачем у позовній заяві, оскільки як встановлено в акті головного державного аудитора Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області № 18.4-10/6 від 17.04.2019, за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності управління соціального захисту населення Роменської міської ради за період з 01.01.2015 по 31.01.2019, що за громадян, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, повинні були надати позивачеві інформацію Філія «Роменський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго», Дочірнє підприємство «Аква-Сервіс» Приватного підприємства «Еліпс», Дочірнє підприємство «Сток-Сервіс» Приватного підприємства «Еліпс», Комунальне підприємство «Ромникомунтепло» Роменської міської ради, Комунальне підприємство «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ», Комунальне підприємство «Чисте місто» Роменської міської ради та Філія «Роменський молочний комбінат» Приватного підприємства «Рось», а тому неподання зазначеними підприємствами позивачеві відповідної інформації щодо осіб, які не сплачували вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, сталося не з вини відповідача.
За таких обставин у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 2 835,84 грн.
Таким чином, проаналізувавши вище викладене, а також те, що відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення вищенаведеного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 835,84 грн коштів субсидії зайво перерахованих організаціям, які надавали житлово-комунальні послуги, а в іншій частині позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами та підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 263,96 грн, пропорційно розміру задоволених вимог покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житло-експлуатація» Роменської міської ради (вул. Вознесенська, буд. 14, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 34255061) на користь Управління соціального захисту населення Роменської міської ради (бул. Шевченка, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, ідентифікаційний код 03198095, розрахунковий рахунок: UA788201720343110008000026861, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 2 835,84 грн збитків від надміру сплачених коштів субсидій та 263,96 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено та підписано суддею 26 жовтня 2020 року.
Суддя Ю.А. Джепа