19.10.2020 Справа № 920/579/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А, за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/579/20 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253, e-mail - mail@smr.gov.ua),
до відповідачів: 1) приватного нотаріуса Бурбики Тамари Анатолієвни (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 25/1, оф. 3),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа-Формат” (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 25, оф. 309, ідентифікаційний код 36438036),
про скасування рішення про державну реєстрацію,
за участю представників учасників справи:
позивача - Ромась І.М. (довіреність від 28.12.2019 № 2478/03.02-08),
відповідача 1 - не прибув,
відповідача 2 - адвокат Гуріна Г.В. (довіреність від 25.08.2020 б/н),
10.06.2020 позивач звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до якої просив суд скасувати запис про державну реєстрацію номер 12973513 від 20.01.2016 права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “Константа-Формат” на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 831404659101) загальною площею 6.00 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Олександра Аніщенка, 2, а також стягнути з відповідачів витрати, пов'язані із розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.06.2020 у справі № 920/579/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/579/20 за правилами загального позовного провадження.
30.07.2020 від представника другого відповідача до суду надійшло клопотання від 30.07.2020 б/н (вх. № 2403к від 30.07.2020) про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
03.09.2020 від другого відповідача надійшов відзив на позов від 02.09.2020 № б/н, відповідно до якого, проти задоволення позову заперечує та зазначає, що жодних позовних вимог до другого відповідача позивачем не висунуто, а тому даний спір не підсудний господарському суду, оскільки відносини, що виникли між першим та другим відповідачем є публічно-правовими, а не господарськими.
03.09.2020 від представника другого відповідача надійшло клопотання від 02.09.2020 № б/н про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що жодних позовних вимог до нього позивачем не висунуто, фактично заперечується правомірність дій першого відповідача як суб'єкта владних повноважень з підстав недотримання порядку вчинення реєстраційних дій, а тому даний спір не підсудний господарському суду.
19.10.2020 представником позивача до суду подано заяву про поновлення процесуального строку у зв'язку перебуванням останьої на лікарняному на подання процесуальних документів та документів по суті справи (вхід. № 3173к), зокрема, заяви про зміну предмету позову від 19.10.2020 № 750/20 юр (вхід. № 3172к); заперечень на клопотання про закриття провадження в справі від 19.10.2020 № 751/20 юр (вхід. № 9174/20) та відповіді на відзив від 19.10.2020 № 753/20 юр (вхід. № 9173/20).
У підготовчому засіданні 19.10.2020 судом встановлено наступне.
Представник позивача у судове засідання прибула. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти клопотання представника другого відповідача від 02.09.2020 № б/н про закриття провадження у справі № 920/579/20 заперечувала та просила задовольнити клопотання від 19.10.2020 про поновлення процесуального строку на подання процесуальних документів та документів по суті справи (вхід. № 3173к), зокрема, заяви про зміну предмету позову від 19.10.2020 № 750/20 юр (вхід. № 3172к); заперечень на клопотання про закриття провадження в справі від 19.10.2020 № 751/20 юр (вхід. № 9174/20) та відповіді на відзив від 19.10.2020 № 753/20 юр (вхід. № 9173/20).
Протокольними ухвалами від 19.10.2020 судом вищезазначені клопотання представника позивача відповідно до ст. 119 ГПК України задоволені: відповідь на відзив від 19.10.2020 № 753/20 юр (вхід. № 9173/20) та заперечення на клопотання про закриття провадження в справі від 19.10.2020 № 751/20 юр (вхід. № 9174/20) долучені до матеріалів справи; відповідно до вимог ст. 46 ГПК України постановлено задовольнити заяву про зміну предмету позову від 19.10.2020 № 750/20 юр (вхід. № 3172к) та подальший розгляд справи здійснювати у редакції зазначеної заяви, а саме: "скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27868540 від 20.01.2016 року приватного нотаріуса Бурбики Т.А. щодо реєстрації права власності за ТОВ "КОНСТАНТА-ФОРМАТ" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 831404659101) загальною площею 6.00 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Олександра Аніщенка, 2 (колишня адреса: вул. Антонова, 2). Стягнути з відповідачів сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2102 грн."
Перший відповідач у судове засідання не прибув. Про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник другого відповідача у судове засідання прибув, проти задоволення позову заперечував, підтримавши заявлене клопотання від 02.09.2020 № б/н про закриття провадження у справі № 920/579/20.
Розглянувши вищезазначене клопотання від 02.09.2020 № б/н (вхід. № 7708/20 від 03.09.2020) представника другого відповідача про закриття провадження в справі у з'вязку з її непідсудністю господарському суду, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом та відповідно до заперечень на клопотання про закриття провадження в справі від 19.10.2020 № 751/20 юр (вхід. № 9174/20), Сумська міська рада виходила з того, що спір у цій справі є приватноправовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, проте з таким висновком суд не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 19 КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні № 6-зп від 25 листопада 1997 року сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини).
Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина друга статті 4 КАС України).
З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Предметом позовних вимог у цій справі, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.10.2020 № 750/20 юр (вхід. № 3172к), є скасування рішення першого відповідача - приватного нотаріуса Бурбики Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 27868540 від 20.01.2016 року щодо реєстрації права власності за ТОВ "КОНСТАНТА-ФОРМАТ" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 831404659101) загальною площею 6.00 кв. м за адресою: м. Суми, вул. Олександра Аніщенка, 2 (колишня адреса: вул. Антонова, 2).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перший відповідач - приватний нотаріус Бурбика Т.А., приймаючи вказане рішення, порушила вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Жодних вимог до другого відповідача - ТОВ "КОНСТАНТА-ФОРМАТ", окрім стягнення частини судових витрат в справі, позивачем не заявлено.
Таким чином, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого першим відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та повинне прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначений законом. Тобто, дослідженню в цій справі підлягають владні, управлінські рішення першого відповідача щодо державної реєстрації речових прав, прийняті/вчинені першим відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Таким чином, державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб'єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, порядку, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.
З огляду на положення пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку господарського судочинства, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Зокрема, вимога про оскарження рішення про реєстраційну дію може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основної вимогою, наприклад, такою, як вимога про визнання правочину недійним, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, знесення чи перебудову самочинно збудованого майна тощо.
Якщо ж позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення й не заявляє жодної іншої вимоги, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, який не охоплює оцінки правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірності юридичного факту, що став підставою реєстрації.
Зі змісту позовної вимоги убачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) - першим відповідачем під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій установленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Питання правомірності чи неправомірності набуття другим відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна, як і питання, пов'язані з реалізацією цією особою права користування чи власності на земельну ділянку під ним чи дотриманням умов будь-яких цивільно-правових угод, перед судом не порушено й до другого відповідача відповідні вимоги не пред'явлено.
Згідно із частинами другою, третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Положеннями Закону № 1952-IV визначено порядок державної реєстрації прав, який включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав або прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону № 1952-IV).
Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним з його обов'язків є перевірка поданих документів. І для перевірки цієї інформації державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, вимагати за потреби подання додаткових документів тощо.
Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).
Зазначене свідчить, що реєстрація прав на нерухоме майно не є автоматичною, здійснюється не за явочним принципом. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів, зареєстрованих прав тощо та приймає відповідне рішення про здійснення реєстрації або про відмову у здійснені такої реєстрації, яке є обов'язковим для заявника. Діяльність з державної реєстрації речових прав в такому випадку має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб'єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб'єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з контролю в сфері державної реєстрації (зокрема перевіряє подані документи), приймає обов'язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб'єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб'єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.
Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням першого відповідача у зв'язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, без заявлення жодних вимог до другого відповідача спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Зазначене відповідає правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, згідно з якою такі спори не мають ознак приватноправових та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом перевірки в справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб'єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій, установленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Водночас суд не вважає за можливе покладення в основу висновків з питання визначення юрисдикції даної справи наведені представником позивача у запереченнях на клопотання про закриття провадження в справі від 19.10.2020 № 751/20 юр (вхід. № 9174/20) правові висновкі, що містяться у постановах Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, ухвалених протягом 2014-2016 років, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до компетенції якого відповідно до ст. 302 ГПК України відноситься остаточне визначення порушення судами правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, а відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (у чинній редакції) висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, а не Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд в порядку ч.2 ст. 231 ГПК України роз'яснює сторонам, що спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства Сумським окружним адміністративним судом.
Також суд звертає увагу, що у випадку закриття провадження в справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись статтями 185, пунктом 1 частини першої статті 231 та статтями 233, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Клопотання представника другого відповідача - ТОВ "КОНСТАНТА-ФОРМАТ" від 02.09.2020 б/н (вхід. № 7708/20 від 03.09.2020) про закриття провадження в справі - задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 920/579/20 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального Кодексу України.
3. Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення.
4. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 26 жовтня 2020 року.
Суддя Ю.А. Джепа