36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.10.2020 Справа № 917/1951/19
за позовною заявою Акціонерного товариства «Укртрансгаз», вул. Кловський узвіз, 9/1 , м. Київ ,01021
до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз», вул.Будька, 26, а, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (м. Київ, вул. Смоленська, 19, 03057)
про стягнення 20 012 794,22 грн.
Суддя: Мацко О.С.
Секретар судового засідання: Дяченко Д.Б.
Представники:
від позивача: Жирний О.С.
від відповідача: Савченко Б.А.
від третьої особи: відсутні.
Суть справи: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз» (далі - ПАТ "Гадячгаз") про стягнення 20 012 794,22 грн. , з яких 16 458 130,75 заборгованості за послуги балансування природного газу за договором транспортуванн природного газу №1702000583 від 03.01.2017р., 2 441 389,23 грн. пені, 339 570,40 грн. три проценти річних, 773 703,84 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог АТ "Укртрансгаз" посилається на порушення відповідачем умов договору транспортування природного газу в частині здійснення своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу за період січень-лютий, квітень, червень-серпень, жовтень-грудень 2018р., січень-лютий 2019р.
Ухвалою від 11.11.2019р. відкрито провадження у справі, яка підлягає розгляду у загальному позовному провадженні, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і т.д. Протокольною ухвалою від 03.12.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 21.01.2020р. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково (визнає факт укладення договору, виконання своїх зобов"язань позивачем за договором, часткове здійснення оплат за послуги за рахунок субвенцій, заперечує проти застосування коефіціенту компенсації 1,2 та наполягає на застосуванні коефіціенту компенсації 1 з посиланям на практику Верховного Суду), просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені (арк.справи 150-164, том 1).
27.12.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив (арк.справи 72-76, том 2); 08.01.2020р. від відповідача від відповідача надійшли заперечення (арк.справи 83-92, том 2). Ухвалою від 21.01.2020р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Третя особа надала суду письмові пояснення по суті спору (арк.справи 133-135, том 2).
Ухвалою від 18.02.2020р. відмовлено у задовленні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Група компаній «Содружество», закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою від 25.06.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення до підготовчого провадження, клопотання про зупинення провадження у справі залишено без розгляду.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався через задоволення клопотань учасників справи. У судовому засіданні 13.10.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомлено дату складання повного рішення.
При розгляді справи суд встановив наступне:
Між сторонами по справі укладено договір транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017р. (копія - а.с.16-26, том 1), за умовами якого оператор (позивач) надає замовнику (відповідачу) послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1.);
-пунктом 2.2. договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. У п. 2.3 договору сторонами погоджено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї;
-пунктами 2.5.-2.7. договору визначено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу; замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі; оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів;
-в пункті 4.1 договору сторони погодили, що замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси;
-відповідно до пунктів 7.1.-7.3. договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом; оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www/utg/ua; тарифи, передбачені пунктом 7.1., є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору;
-умовами пунктів 9.1.- 9.4 договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу; вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця у строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті. Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів;
-відповідно до пункту 11.4. договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору;
-пунктом 17.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2017р. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. Як вбачається з матеріалів справи, договір був пролонгований.
Передумовою надання послуг балансування є наявність у відповідача негативного місячного небалансу, що не був врегульований до 12-го числа наступного місяця. Небалансом є різиця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем як Оператором ГТС було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у Відповідача негативних місячних небалансів природного газу в січні в обсязі 167,585 тис. куб. м., в лютому в обсязі 204,118 тис. куб. м., в квітні обсязі 102,315 тис. куб. м., в червні в обсязі 32,206 тис. куб. м., в липні в обсязі 20,304 тис. куб. м., в серпні в обсязі 22,842 тис. куб. м., в жовтні в обсязі 40,741 тис. куб. м., у листопаді в обсязі 204,705 тис. куб. м., в грудні в обсязі 286,881 тис. куб. м. (2018 рік), у січні 2019р. в обсязі 298,442 тис. куб. м. та у лютому 2019р. - 215,667 тис. куб. метрів.
Такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли у Відповідача внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
У зв'язку з нездійсненням Відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, Позивач надав Відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на
загальну суму 20 222 850,51 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг № 01-18-1702000583- БАЛАНС від ЗІ.01.2018, № 02-18-1702000583- БАЛАНС від 28.02.2018р., № 04-18-1702000583- БАЛАНС від 30.04.2018, № 06-18-1702000583- БАЛАНС від 30.06.2018р., № 07-18-1702000583- БАЛАНС від 31.07.2018, № 08-18-1702000583- БАЛАНС від 30.08.2018р., №09-18-1702000583- БАЛАНС від 30.09.2018, № 10-18-1702000583- БАЛАНС від 31.10.2018р., № 11-18-1702000583- БАЛАНС від 30.11.2018, № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018р., № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018, № 12-18-1702000583- БАЛАНС від 31.12.2018р. , № 01-19-1702000583- БАЛАНС від 31.01.2019, № 02-19-1702000583- БАЛАНС від 28.02.2019, що були надіслані Відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами Позивача від 14.02.2018, від 14.03.2018, від 14.05.2018, від 13.07.2018, від 14.08.2018, від 13.09.2018, від 14.11.2018р., від 14.12.2018, від 14.01.2019, від 14.02.2019, від 14.03.2019 (арк.справи 33-104, том 1).
Як вказує позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив вартість послуг балансування у повному обсязі - погашено тільки заборгованість у сумі 3 764 719,76 грн, залишок заборгованості - 16 458 130,75 грн. позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом.
Згідно з п. 13.5 Договору в разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених цим Договором, Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На цій підставі Позивач нарахував Відповідачу пеню за прострочення зобов'язань у розмірі 2 441 389,23 грн.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч. 2 ст. 625 цього Кодексу ГТС боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч. З ст. 198 ГК України.
З посиланням на дані норми, позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми в розмірі 339 570,40 грн та інфляційні втрати в розмірі 773 703,84 грн (розрахунки в матер.справи).
Заперечення відповідача проти позову зводяться до наступного:
У відзиві на позов відповідач визнає факт укладення договору, належне виконання зобов'язань за договором позивачем та існування частково заборгованості. В той же час, звертає увагу суду на те, що позивачем за весь спірний період складено акти балансування з коефіцієнтом компенсації, що дорівнює 1,2, в той час як правильним у даному випадку є застосування коефіцієнту компенсації 1. Відповідач повідомляє, що, розглянувши листи позивача, дослідивши механізм розрахунку вартості послуг балансування та встановивши застосування позивачем коефіціенту 1,2, він звернувся до позивача з листами, у яких вказував, що дії позивача суперечать умовам укладеного договору, ст.35 Закону України «Про ринок природного газу», розд.14 Кодексу газотранспортної системи, оскільки розмір негативних місячних небалансів відповідача у спірний період не перевищував 5% від обсягу природного газу, відібраного з ГТС, адже для визначення коефіціенту компенсації при розрахунку вартості послуг балансування для оператора ГРМ необхідно враховувати весь обсяг природного газу, отриманий ним у фізичних точках виходу з ГТС для подальшого розподілу приєднаним споживачем.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що сума основної заборгованості за договором має становити не 16 458 130,75 грн., а 12 687 169,35 грн. (контрозрахунок - а.с. 128, том 2). Відповідач також надає докази часткової сплати заборгованості у сумі 4 165 206,09 грн. (а не 3 764 719,76 грн, як на тому наполягає позивач) за рахунок субвенції у порядку, передбаченому Постановою КМУ №256 від 04.03.2002р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (а.с.14-22, том 2, знайшло відображення і у контрозрахунку, а.с.128, том 2).
Крім того, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за заборгованістю січня 2018р., лютого , квітня, червня, липня, серпня 2018 року.
Також у відзиві відповідач пояснює, що був змушений використати з ресурсу АТ «Укртрансгаз» газ за відсутності своєї вини, оскільки тариф на розподіл природного газу не переглядався для відповідача з 01.01.2017р., не здійснювалася компенсація різниці в цінах на ВТВ для нього за вказаний період, що спричинило дефіцит коштів для придбання ВТВ (відзив на позов - арк.справи 150-161, том 1).
У відповіді на відзив (арк.справи 72-76, том 2) позивач спростовує доводи відповідача в частині необхідності застосування коефіцієнту компенсації 1, оскільки відповідач як замовник послуг транспортування у спірні місяці через точку входу до ГТС не подав жодних обсягів природного газу, однак при цьому здійснив відбір природного газу з точки виходу; таким чином, обсяг природного газу, відібраного відповідачем склав 100% розміру його небалансу, внаслідок чого позивачем при розрахунках було застосовано коефіціент 1,2. При цьому позивач зазначає, що посилання відповідача на скрутний фінансовий стан та вимушене використання з ресурсу оператора природного газу для потреб фізичного балансування не звільняють його від відповідальності.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно акцентує увагу на тому, що при визначенні коефіціенту компенсації необхідно виходити з співвідношення небалансу до загального бсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття ВТВ, як вважає позивач, та посилається при цьому на практику Верховного Суду з цього питання. Крім того, посилається на неправомірне нарахування пені, річних та інфляційних з посиланняи на Постанову КМУ №256 від 04.03.2002р.
При розгляді справи по суті відповідач заявив про повне невизнання позовних вимог, оскільки договір транспортування природного газу, на який посилається позивач, є неукладеним, оскільки між сторнами не укладалися додатки 1 (розподіл потужності) та/або додаток 2 (транспортування ) до договору, укладення яких передбачено п.2.4 договору; вартість газу не обгрунтована позивачем належними та допустимими доказами. Крім того, повідомляє про часткове припинення зобов"язання перед позивачем шляхом зарахування грошових вимог на суму 37120,63 грн. заявою від 13.03.2020р. (а.с.227, том2).
Позивач акцентує увагу суду на тому, що у відзиві на позов такі заперечення не заявлялися, натомість відповідач визнавав факти укладення та виконання договору, надавав докази часткової сплати заборгованості і т.д.; підписання чи непідписання додатків на юридичну силу договору не впливають, тим паче що у відповідача відсутні фізичні точки передачі газу; базова ціна газу визначалася у порядку, встановленому законодавством та договором (п.9.3), вказувалася в Актах, які щомісяця направлялися відповідачу. Факт припинення зобов"язання на суму 37 120,63 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог позивач визнає.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
По-переше, суд погоджується з доводами відповідача, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати виходячи із співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише з того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач.
Здійснивши аналіз наданих сторонами розрахунків, суд встановив, що небаланс у спірних періодах, віднесений позивачем на відповідача, складав менше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Таким чином, під час здійснення розрахунку вартості послуг з балансування слід застосовувати коефіцієнт 1.
Позивачем проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на відповідача додаткових витрат щодо оплати послуг балансування газу . З урахуванням викладеного, судом встановлено, що сума заборгованості за надані послуги балансування за вказані позивачем періоди, обрахована з застосуванням коефіцієнту компенсації 1 склала 12 687 169,35 грн.
По-друге, судом встановлено, що відповідачем за послуги балансування за даним договором було здійснено оплату в сумі 4 165 206,09 грн. за рахунок субвенції порядку, передбаченому постановою КМУ №256 від 04.03.2002р. , що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться у матеріалах справи (том 2, а.с.14-22). Позивач вважає, що за спірний період оплачено 3 764 719 грн., оскільки ним було здійснено списання частини коштів на погашення заборгованості за 2017 рік, з урахуванням коригуючих актів за січень та квітень 2017 року. Суд відхиляє доводи позивача у цій частині, скільки надіслання коригуючих актів надання послуг балансування обсягів природного газу, додатків до них у вигляді розрахунку вартості послуг балансування після проведення коригування, рахунків-фактур зі скоригованими даними не ґрунтується на законодавстві та суперечить умовам договору (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №924/447/18 і ін..). Не зазначення у платіжних дорученнях від 02.05.2018р. та 30.05.2018р. призначення платежу - за який місяць здійснена оплата - не змінює вищенаведеного висновку суду, оскільки не свідчить про можливість здійснювати коригування вже наданих послуг балансування.
У поданих після початку розгляду справи по суті поясненнях від 18.03.2020р. відповідач також стверджує, що внаслідок надіслання позивачу письмової вимоги №312/250/06 від 05.03.2020р. та №342/274/06 від 13.03.2020р. про зарахування сплачених коштів у розмірі 37 120,63 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017р. на підставі та в порядку ст..601 ЦК України відбулося припинення зобов'язання у цій частині, відтак основний борг відповідача перед позивачем зменшився ще на 37 120,63 грн. Відповідач пояснює, що дані кошти були сплачені на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2019р. по справі №917/691/19 як частковий платіж поряд з поданням заяви про розстрочення виконання вищезазначеного рішення. Однак, вказане судове рішення було виконано у примусовому порядку, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №61393220 від 02.03.2020р. та платіжним дорученням №61393220/1 від 02.03.2020р., відтак вказані грошові кошти у сумі 37 120,63 грн. кваліфіковані відповідачем як майно, що без належної правової підстави збережено позивачем. Заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 13.03.2020р. №342/274/06 відповідач в порядку ст..601 ЦК України повідомив позивача про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 37 120,63 грн. грошових зобов'язань ПРАТ «Гадячгаз» перед АТ «Укртрансгаз» за договором транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017р. та грошових зобов'язань за повернення надміру сплачених оштів в розмірі 37 120,63 грн. АТ «Укртрансгаз» перед ПРАТ «Гадячгаз», після чого грошові зобов'язання у цій сумі вважаються припиненими (заява - а.с.227, том 2, докази направлення позивачу - а.с.228). При цьому відповідач вказує на те, що оскільки строк виконання зустрічного зобов'язання позивачем настав 13.03.2020р., то відповідні докази не могли бути подані під час підготовчого провадження у справі, оскільки їх фактично не існувало на той момент.
Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Встановивши подання заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідачем, отримання якої не заперечує позивач, суд погоджується з твердженнями відповідача про припинення грошового зобов'язаня у вказаній сумі.
При розгляді справи по суті відповідач усно також наголошував на тому, що договір транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017р. взагалі є неукладеним, оскільки сторонами не було погоджено предмет договору (не підписані додатки 1 та 2, передбачені п.2.4 договору). Позивач заперечує, оскільки договір виконувався сторонами, позивачем надавалися послуги, які відповідачем оплачувалися частково. Суд звертає увагу на положення ч.4 ст.165 ГПК України, згідно якої якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Натомість у жодній заяві по суті спору (перелік яких визначений у ст.161 ГПК України) відповідач не заперечував проти позовних вимог з підстав неукладеності договору та не довів, що не робив цього з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 8 521 962,91 грн.
Стосовно стягнення пені, річних та інфляційних:
Згідно п.9.4 договору, оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абз.2 цього пункту, зобов"язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів, починаючи від дати отримання замовником рахунку-фактури. Оплата послуг балансування опертором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що розрахунки з оплати послуг по балансуванню обсягів природного газу за період січень 2018р. - квітень проводилися за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету, відповідно до постанови КМУ №256 від 04.03.2002р.
Згідно з положеннями частин першої третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (яка втратила чинність з 01.01.2018р. з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затв.Постановою КМУ від 04.03.2002р. №256).
Виходячи з абзацу 4 пункту 5 Порядку №256 (введений в дію з 01 січня 2018 року), підприємства, установи, організації, що надають послуги, в тому числі транспортування природного газу (позивач по справі), готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг (замість довідки згідно Порядку №20) і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрації, виконавчих органів міських рад (міст республіканського АРК та обласного значення), об'єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів, які узагальнюють реєстри та надають їх Головним управлінням Казначейства. Згідно абз. 13 вказаного пункту (введеного в дію у новій редакції з 01 січня 2018 року) Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема послуг з транспортування природного газу.
Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Так наказом Мінфіну від 04.01.2018 за №1, зареєстрованого в МЮУ 16.01.2018 за №64/31516 було затверджено Порядок проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктом 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, та взаємодії учасників таких розрахунків.
Для проведення розрахунків відповідно до пункту 8-1 Порядку №256 всі учасники так само відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійсню їх виконання.
Таким чином, з огляду на те, що з 01 січня 2018 року витратив чинність Порядок № 20, який встановлював механізм перерахування субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій, компенсацій, в тому числі щодо послуг з постачання природного газу, на підставі якого учасниками розрахунків складались акти звіряння по обсягу наданих послуг та спільні протокольні рішення щодо порядку їх оплати, - був введений новий механізм проведення відповідних розрахунків, учасниками якого з огляду на зміст Порядку №256 є АТ "Укртрансгаз" (оператор газотранспортної системи) та ПрАТ "Гадячгаз" (оператор газорозподільної системи).
Тобто, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 18.04.2018 у справі №906/790/16 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.
Оплата за послуги балансування у даній справі проводилася відповідачем, в тому числі, за рахунок коштів, виділених у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком № 256 (з урахуванням внесених до нього змін).
Зазначені обставини не заперечуються та не спростовуються позивачем у справі.
На переконання суду, висновки позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №918/553/18, від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 03.04.2019 у справі №906/278/18 згідно яких зазначено, що механізм перерахування сум субвенцій в Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, фактично визначає інший порядок розрахунків, ніж передбачений сторонами в договорі. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу Держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.
З огляду на зазначене, позивачем не доведено порушення відповідачем установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до нього наслідків неналежного виконання зобов'язання, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних за періоди, вказані позивачем у позові; іншого розрахунку позивач суду не надав. Оскільки суд відмовляє у стягненні пені з наведених підстав, позовна давність до вимог у цій частині не застосовується.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул.Будька,26 А, код ЄДРПОУ 05524660) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз,9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 8 484 842,28 грн. основного боргу, 127 272,63 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 26.10.2020р.
Суддя О.С.Мацко