"23" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2319/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення 6194,57 грн., -
Акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту - АТ „Українська залізниця”) звернулось до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 5363,96 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ „Українська залізниця” було наголошено, що відповідачем в порушенням умов договору №1/59 від 01.07.2012р., а також приписів чинного законодавства, не було у повному обсязі сплачено плати за користування вагонами, які подавались позивачем під навантаження у лютому 2020р.
Ухвалою суду від 17.08.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.
11.09.2020р. до господарського суду від Адміністрації Одеського морського порту надійшов відзив на позовну заяву, відповідного до якого останній заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Так, відповідачем було наголошено про неможливість виконання робіт в порту у зв'язку із ускладненими погодними умовами, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення плати за користування вагонами згідно ст. 121 Статуту залізниць України.
17.09.2020р. до господарського суду від АТ „Українська залізниця” надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, по тексту якого позивачем було наголошено про відсутність підстав для звільнення відповідача від виконання грошових зобов'язань на підставі ст. 121 Статуту залізниць України. Крім того, позивачем було наголошено про помилкове посилання відповідача на нормативно-правові акти, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
17.09.2020р. до господарського суду від АТ „Українська залізниця” надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача плату за користування вагонами у сумі 6194,57 грн.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи надане позивачеві право на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка була подана до суду до початку розгляду справи по суті, господарським судом було прийнято до розгляду заяву АТ „Українська залізниця” про збільшення розміру позовних вимог як остаточну редакцію позовних вимог.
22.09.2020р. до господарського суду від Адміністрації Одеського морського порту надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідачем було наголошено про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 121 Статуту залізниць України, у зв'язку із ускладненими погодними умовами, що виключало можливість виконання вантажних робіт.
25.09.2020р. до суду від АТ „Українська залізниця” надішли письмові пояснення, а також клопотання, відповідно до яких позивачем, зокрема, було наголошено про порушення відповідачем встановленого ст. 80 ГПК України порядку подання доказів, що, за твердженням позивача, свідчить про відсутність підстав для їх врахування під час вирішення даного спору. Розглянувши вказане клопотання, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 3 ст. 74, ч. 2 ст. 80 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України врегульовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Господарський суд зазначає, що лише неподання учасником судового процесу того або іншого доказу разом із позовною заявою або відзивом на позов не має наслідком необхідність відхилення вказаного доказу, оскільки надмірний формалізм судового процесу може мати наслідком неможливість справедливого вирішення судом спору. Господарський суд зазначає, що відповідачем було порушено вимоги процесуального законодавства в частині своєчасного подання доказів. Проте, вказані докази були прийняті судом з метою справедливого вирішення спору. За таких обставин, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття всіх поданих учасниками судового процесу доказів на підтвердження власних правових позиції
Ухвалою суду від 30.09.2020р. клопотання АТ „Українська залізниця” про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін було залишено без розгляду згідно вимог ст. 118 ГПК України.
02.10.2020р. до господарського суду від Адміністрації Одеського морського порту надішли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких відповідачем було наголошено, що відомості плати за користування вагонами були підписані відповідачем із зауваженнями, з огляду на заборону Управління державної охорони України виконувати будь-які роботи по обробці вантажу, у зв'язку із візитом Президента України до Одеського морського порту 05.07.2020р. Крім того, відповідачем було вказано про допущення позивачем арифметичної помилки у здійсненні розрахунку ціни позову, оскільки замість вірної суми 6 134,57 грн., позивачем вказано - 6194,57 грн.
06.10.2020р. до суду від Адміністрації Одеського морського порту надійшли письмові пояснення, по тексту яких відповідачем, зокрема, було наголошено про наявність правових підстав для врахування судом доданих до заперечень на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
01.07.2012р. між Одеською залізницею (далі - Залізниця) та ДП „Одеський морський торговельний порт” (далі -Порт) було укладено договір про обробку вагонів №1/59, відповідно до п. 2 якого Залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського (річкового), залізничного транспорту, а також господарські вантажі для порту або для його контрагентів. На станції від імені Залізниці виступає станція Одеса-Порт.
Відповідно до п. 3, 3.1, 3.2 договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. Залізниця і порт зобов'язуються дотримуватися технології робіт із приймання і видачі всіх вантажів, викладеної у цьому договорі, Єдиному технологічному процесі (далі - ЄТП) роботи станції і порту та інструкціях про порядок подачі та прибирання вагонів і організації робіт, з питань: планування; інформаційного забезпечення; узгодження навантаження, розвантаження вагонів; подачі/прибирання вагонів; інших питань, пов'язаних з технологією роботи. Порт зобов'язується: здійснювати місячне планування завозу і вивозу експортних, імпортних і транзитних вантажів, обсяг яких не повинен перевищувати узгодженого як в цілому, так і з окремої номенклатури вантажів, контролювати ритмічність завозу згідно з узгодженими обсягами. Залізниця зобов'язується: надавати порту попередню інформацію про підхід вагонів з вантажам із зазначенням роду вантажу, дати і часу прибуття на припортову станцію (у тому числі кількість вагонів за кодами вантажоодержувачів (експедиторів)); здійснювати подачу вагонів під вивантаження та навантаження; спільно з портом планувати роботу з навантаження і розвантаження вагонів на наступну добу і аналізувати результати роботи за минулу; вести облік часу користування вагонами, переданими порту, а також не прийнятих портом вагонів і затриманих з вини порту на станції.
Згідно з п. 7.1 договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. плата за користування вагонами Портом нараховується за час з моменту їхньої передачі Порту до моменту прийому Залізницею від Порту. Облік часу користування вагонами і контейнерами, поданими в порт, провадиться за пам'ятками про подавання/забирання вагонів і відомостями плати за користування вагонами за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами складаються станцією у трьох примірниках і підписуються представниками станції і порту. У відомості плати за користування вагонами у графі „примітки” проставляються інші відомості.
Положеннями п. 7.4 договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. передбачено, що за користування вагонами і контейнерами Порт сплачує Залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. За подачу і забирання вагонів з фронтів навантаження (вивантаження), за маневрову роботу, зберігання вантажів у вагонах, послуги і роботи, замовлені Портом, Порт сплачує збір згідно з тарифним керівництвом №1 з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтів підвищення.
Умовами п. 7.6 договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. передбачено, що Порт відповідно до ст. 121 Статуту залізниць України звільняється від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах за час затримки вагонів через аварію в порту або через стихійне лихо, штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт.
У зв'язку з реорганізацією ДП „Одеський морський торговельний порт”, а також переходом прав та обов'язків до - ДП „Адміністрація морських портів України” між останнім та Одеською залізницею було укладено відповідну додаткову угоду від 13.06.2013р. до договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. Крім того, шляхом підписання додаткових угод до договору сторонами було продовжено строк дії договору до 01.09.2020р.
Відповідно до п. 2.16 розділу 2 частини 1 Інструкції по експлуатації крану „Сокіл” робота крану дозволяється з вантажем 16 тон - при швидкості вітру не більше 15/м/с, з вантажем 32 тони - при швидкості вітру не більше 12 м/с.
Згідно з п. 2.16 розділу 2 частини 1 Інструкції по експлуатації крану „Альбатрос” робота крану дозволяється з вантажем 10 тон - при швидкості вітру не більше 15 м/с, з вантажем 20 тон - при швидкості вітру не більше 12 м/с.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2020р. та липні 2020р. АТ „Українська залізниця” було складено, зокрема, наступні відомості плати за користування вагонами: №06021364, №06021365, №06021366, №06021371, №07021386, №21021905, №22021938, №24022022, №25022023, №25022024, №25022025, № 25022035, №25022036, №25022040, №25022046, № 25022047, №25022048, № 356-10, № 05076543, №06076546, №06076557.
При цьому, АТ „Українська залізниця” було складено наступні акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника „Адміністрація Одеського морського торговельного порту” за №№398, 407, 408, 396, 410, 404, 406, 649, 651, 652, 648, 654, 652, 656, 653, 657, 1844, 1840, 1841, 1842, 1837, 1838.
Загальна сума плати за користування вагонами за вказаними вище відомостями, яка не була визнана з боку Адміністрації Одеського морського порту складає 6194,57 грн. Слід зазначити, що відомості плати за користування вагонами були підписані з боку відповідача із зауваженнями, а також із відмітками про не визнання актів загальної форми, посилаючись на складні метеорологічні умови, на підтвердження чого Адміністрацією Одеського морського порту було надано суду довідку Гідрометеорологічного центу Чорного та Азовського морів №261/13 від 02.03.2020р.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Адміністрації Одеського морського порту про стягнення 6194,57 грн., позивачем було наголошено про відсутність передбачених Статутом залізниць України та умовами договору про обробку вагонів підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами у зв'язку з недоведеністю останнім факту наявності штормових погодних умов, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт. Крім того, позивачем також було наголошено, що заборона службою безпеки Президента України виконувати будь-які вантажні роботи на території порту також не є підставою для звільнення відповідача від плати за користування вагонами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до п. п. 2, 3 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. N 113.
Відповідно до п. п. 3, 6 Правил користування вагонами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Абзацом 2 п. 64 Статуту залізниць України визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).
Відповідно до п. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Згідно з п. 18 Правил користування вагонами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.07.2012р. між сторонами по справі було укладено договір про обробку вагонів №1/59, положеннями п. 7.6 якого передбачено, що Порт відповідно до ст. 121 Статуту залізниць України звільняється від плати за користування вагонами та за зберігання вантажів у вагонах за час затримки вагонів через аварію в порту або через стихійне лихо, штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт. При цьому, господарський суд зазначає, що поняття „штормові погодні умови” ні умовами договору, ні приписами чинного законодавства не визначено. Таким чином при дослідженні питання наявності підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами суду необхідно надати оцінку положенням чинного законодавства, якими заборонено виконання вантажних робіт при певних погодних умовах.
З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини справи, а також доводи, наведені сторонами в обґрунтування власних правових позицій, господарський суд доходить висновку, що підставами для звільнення Адміністрації Одеського морського порту від плати за користування вагонами є, зокрема, стихійне лихо або штормові погодні умови, внаслідок чого чинним законодавством заборонено виконання вантажних робіт.
Згідно з п. п. 3.1, 3.4 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. № 348, вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів. Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вантажні операції портовий оператор, оператор термінала виконує за принципом оптимального розподілу ресурсів для оброблення суден та вагонів відповідно до робочої технологічної карти.
Відповідно до п. п. 2.1, 8.2 Правил надання послуг у морських портах України робоча технологічна карта (далі - РТК) - технологічна документація, що розробляється в порту на підставі карт типових технологічних процесів для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукупності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими технологічними схемами. Робоча технологічна документація розробляється з урахуванням вимог нормативних документів, що регламентують умови та забезпечення безпеки здійснення вантажних операцій і складських робіт, затверджується портовим оператором (оператором термінала) та подається адміністрації морського порту до відома. Робоча технологічна документація щодо об'єктів, які знаходяться на балансі (у користуванні) адміністрації морського порту, а також об'єктів портової інфраструктури загального користування державної форми власності, затверджується адміністрацією морського порту.
Відповідно до п. п. 1.11.1, 1.11.7 Робочої технологічної карти перевантаження металопродукції забороняється спарена робота кранів при швидкості вітру не більше 10 м/с. При цьому, спарена робота кранів використовується при перевантаженні монолітних вантажів.
Положеннями п. 7.33 Робочої технологічної карти перевантаження хімічних та мінеральних вантажів вантажно-розвантажувальні роботи на рейді мають бути припинені при висоті хвилі вище 1,25 м., при інших обставинах, які забезпечують безпеку робіт за рішенням капітана судна або особи, яка виконує роботи. Робота крану „Блейхерт” допускається при швидкості вітру до 12,4 м/с та хвилювання моря до 3-х балів.
Згідно з п. 20 розділу 13 Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 19.01.2015р. № 21, кранівник повинен припинити роботу крана у випадку: наближення грози, сильного вітру, швидкість якого перевищує допустиму при роботі даного крана, що зазначена в його паспорті, при цьому кранівник повинен виконувати вимоги інструкції заводу-виготовлювача на запобігання угону крана вітром.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи повідомлень про закінчення вантажних операцій, у вагони, які подавались відповідачеві у користування, навантажувався метал, труби, добрива тощо. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження необхідності використання Адміністрацією Одеського морського порту спареної роботи кранів з метою перевантаження монолітних вантажів, господарський судом відхиляються доводи останнього, наведені у відзиві на позовну заяву які на підставу для звільнення від плати за користування вагонами. Судом також відхиляються доводи відповідача про неможливість своєчасного виконання робіт щодо навантаження добрив, оскільки п. 7.33 Робочої технологічної карти перевантаження хімічних та мінеральних вантажів регулює порядок виконання робіт на рейді, тобто в прибережному водному просторі поблизу порту, придатному для стоянки суден на якорі.
Положеннями п. 7.33 Робочої технологічної карти перевантаження хімічних та мінеральних вантажів вантажно-розвантажувальні роботи на рейді мають бути припинені при висоті хвилі вище 1,25 м., при інших обставинах, які забезпечують безпеку робіт за рішенням капітана судна або особи, яка виконує роботи. Робота крану „Блейхерт” допускається при швидкості вітру до 12,4 м/с та хвилювання моря до 3-х балів.
Господарський суд критично оцінює доводи Адміністрації Одеського морського порту, якою під час розгляду судом даного спору було наголошено, що перевищення або досягнення максимальної переробної спроможності вантажних фронтів з урахуванням обробки суден, а також заборона Управлінням державної охорони України виконувати будь-які роботи по обробці вантажу у зв'язку із візитом Президента України до Одеського морського порту, є підставою для звільнення від плати за користування вагонами, оскільки вказані обставини в якості підстав для звільнення від плати за користування вагонами положеннями Статуту залізниць України, Правил користування вагонами та умовами договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. не передбачені. Слід зазначити, що факт наявності заборони Управління державної охорони України виконувати будь-які роботи по обробці вантажу з боку відповідача взагалі підтверджений не був. Господарський суд також зазначає, що з наданих відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити обсяг, розміри та об'єми вантажу, який навантажувався до вагонів, відомості плати за користування якими були складені позивачем. Наведене, відповідно, має наслідком неможливість перевірки судом доводів відповідача про правомірність застосування положень робочої технологічної карти щодо кожного окремого вантажу, яка згідно Правил надання послуг у морських портах України підлягає застосуванню портовим оператором, оператором термінала під час виконання вантажних операцій.
Крім того, господарським судом відхиляються доводи про встановлення у межах справ № 916/1321/17 та №916/1208/19 преюдиційних обставин, які мають враховуватись судом під час розгляду даної справи, оскільки згідно ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність Адміністрацією Одеського морського порту передбачених п. 121 Статуту залізниць України, п. 18 Правил користування вагонами, п. п. 7.6 договору про обробку вагонів №1/59 від 01.07.2012р. правових підстав для звільнення від плати за користування вагонами. Перевіривши здійснений АТ „Українська залізниця” розрахунок заборгованості плати за користування вагонами у розмірі 6194,57 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених АТ „Українська залізниця” до Адміністрації Одеського морського порту позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача плати за користування вагонами у розмірі 6194,57 грн.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності задоволення заявлених акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача плати за користування вагонами у розмірі 6194,57 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Одеського морського порту) /65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1; ідентифікаційний код 38728457/ на користь акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ плату за користування вагонами у розмірі 6194,57 грн. /шість тисяч сто дев'яносто чотири грн. 57 коп./, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна