15 жовтня 2020 року Справа № 915/771/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986)
до відповідачів:
1) Приватне підприємство «Д.І.М.» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Михайлівка, вул. Садова, буд. 16; ідентифікаційний код 37969635)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 365682,87 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Підяш Н.О., адвокат за довіреністю,
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився,
Суть спору:
09.06.2020 Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 315/20-юр від 02.06.2020, в якій просить суд:
- стягнути солідарно з Приватного підприємства «Д.І.М.» (ідентифікаційний код 37969635) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (ідентифікаційний код 34216986) 365682,87 грн, що складається з: 244409,99 грн основного боргу, 3421,73 грн інфляційних втрат, 48881,99 грн штрафу, 68969,16 грн процентів, а також стягнути з кожного з відповідачів окремо на користь позивача судові витрати у рівних частинах;
- зазначити в резолютивній частині рішення таке: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 03.06.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 5.1, 5.2, 6.1.1 Договору поставки № МК-18 від 28.02.2019 з додатком та специфікаціями до нього; умов пунктів 3.3, 4.7 Договору поруки від 04.03.2019 з листом до нього; специфікацій №№2-20 до Договору поставки; видаткових накладних (17 шт.) у період з 28.03.2019 по 16.10.2019 на загальну суму 2931651,98 грн; банківських виписок на загальну суму оплати 2226086,02 грн; угоди від 27.12.2019 про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 461155,97 грн; акту звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2019р.; застосування норм статей 11, 509, 536, 546, 543, 549, 550, 551, 552, 553, 554, 610, 611, 612, 613, 625, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, статей 199, 232, 236, 238 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки, та тим, що відповідач-2, знаючи про невиконання відповідачем-1 грошового зобов'язання перед позивачем, не вжив жодних заходів для вирішення спору з позивачем в позасудовому порядку та для виконання зобов'язань перед відповідачем-1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2020, після перевірки відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача фізичної особи, було відкрито провадження у справі № 915/771/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28 липня 2020 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
25.06.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання № 378/20-юр від 25.06.2020 про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 26.06.2020.
Ухвалою суду від 28.07.2020 підготовче засідання було відкладено на 17 вересня 2020 року о 10:00.
17.08.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № 479/20-юр від 12.08.2020 щодо допущених помилок (описок) у Видаткових накладних та Акті звірки взаємних розрахунків по Договору поставки № МК-18 від 28.02.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2020 було закрито підготовче провадження у справі № 915/771/20, з призначенням її до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2020 року о 10:00.
Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою від 24.06.2020 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2020 у справі № 915/771/20, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-1 09.07.2020 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення «за истечением срока хранения» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140759070).
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2020 у справі № 915/771/20, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2 02.07.2020 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140759062).
Судом перевірено відомості щодо адрес місцезнаходження відповідачів за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо відповідача - юридичної особи) та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в Миколаївській області (щодо відповідача - фізичної особи) і встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеним учасникам справи в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.
За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
З урахуванням наведеного слід вважати:
- днем вручення відповідачу-1 копії ухвали Господарського суду Миколаївської від 24.06.2020 у справі № 915/771/20 є 09.07.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, мав тривати до 24.07.2020 включно.
- днем вручення відповідачу-2 копії ухвали Господарського суду Миколаївської від 24.06.2020 у справі № 915/771/20 є 02.07.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, мав тривати до 17.07.2020 включно.
При цьому, суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» було продовжено строк дії карантину до 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзиву на позовну заяву не надали. Крім того, відповідачі з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань по справі не зверталися, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляли.
15.10.2020 в судове засідання в режимі відеоконференції з'явився лише повноважний представник позивача, який доповів суду предмет та підстави позову, підтвердив актуальність позовних вимог.
Відповідачі своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, про отримання відповідачем-1 25.09.2020 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.09.2020 у справі № 915/771/20 свідчить відповідний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141515574.
Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2 28.09.2020 була повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141515590).
Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача-2 за даними Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в Миколаївській області і встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеним учасникам справи в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.
За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачі є повідомленими про час та місце розгляду справи.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідачів.
При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 15.10.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судових засіданнях представника позивача, суд -
28 лютого 2019 року між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та Приватним підприємством «Д.І.М.» був укладений Договір поставки № МК-18 (далі - Договір), відповідно до предмету якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, позивач, як постачальник, зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця такий товар: насіння для сівби (далі - насіння або товар), пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - пестициди або товар), мінеральні добрива (далі - добрива або товар), а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов'язання приймати цей товар й оплачувати його.
За умовами наведеного Договору:
- погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 2.1);
- сторонами може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації, Тобто у випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної Специфікації пріоритет мають умови такої Специфікацій (п. 2.2);
- підписання покупцем накладної або іншого документу про передачу йому товару засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, рекомендацій виробника щодо його використання, транспортування та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, що вказана в накладній (п. 4.5);
- покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк, що вказаний у Специфікації Якщо в Специфікації не вказано строк (термін) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем за 10 (десять) днів до граничної дати його поставки (передачі покупцю або перевізнику). Якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару за накладною, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника (перевізника) (п. 5.1);
- за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються (п. 7.1.3);
- в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються покупцем постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. Проценти на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються (п. 7.2.4);
- сторони домовились, що грошове зобов'язання покупця з оплати товару, що буде постачатися йому на умовах відстрочення (розстрочення) його оплати (далі - Кредитний товар), а також його обов'язок зі сплати Постачальнику суми індексації ціни товару, процентів, штрафних санкцій, втрат від інфляції і відшкодування збитків, повинно бути повністю забезпечено одним із таких способів: банківською гарантією, виданою АТ «Райффайзек Банк Аваль», ПАТ «Креді Агріколь Банк» або іншим банком, попередньо погодженим постачальником; заставою рухомого майна або іпотекою, при цьому предмет застави попередньо погоджується постачальником; договором поруки, при цьому кандидатура поручителя попередньо погоджується постачальником, а документ, підтверджуючий виникнення вищевказаного забезпечувального зобов'язання, покупцем повинен бути наданий постачальнику не менше ніж за десять днів до граничної дати поставки Кредитного товару. У разі ненадання покупцем постачальнику такого документу, то постачальник вправі в односторонньому порядку відмовишся від своїх обов'язків з поставки покупцю Кредитного товару (зобов'язання з оплати якого не було забезпечено у вищевказаному порядку), не несучи за це будь-якої відповідальності. Право визначення: який товар є передплатним, а який є Кредитним, належить постачальнику, якщо в певній Специфікації цього не визначено (п. 8.1);
- Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Усі підписані представниками сторін у період дії нього Договору Специфікації та накладні про передачу покупцю товару є невід'ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Умови поставки, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим Договором. Якщо в період дії цього Договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеними цим Договором. Застосовуючи умови Договору для таких випадків (у т.ч. ті, що регулюють порядок індексації сум платежів за товар) сторони домовились в них замість слова Специфікація застосовувати (читати) слово накладна. Якщо в наступних роках сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки товару покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступних роках аж до дати укладання ними нового договору поставки товару (п. 9.1).
Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зобов'язання за вищевказаним Договором поставки № МК-18 від 28.02.2019 забезпечено договором поруки б/н від 04.03.2019 (далі - Договір поруки), укладеним Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» з поручителем ОСОБА_1 .
За цим договором поручитель поручився за своєчасне і належне виконання боржником забезпечених зобов'язань і зобов'язався відповідати перед кредитором за порушення боржником забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у цьому договорі терміни вживаються у такому значенні:
- Боржник - це особа, яка є покупцем в Основному договорі та боржником Кредитора і за яку Поручитель поручається перед Кредитором за цим договором, а саме Боржником є: Приватне підприємство «Д.І.М.» (ідентифікаційний код 37969635);
- Основний договір - під Основним Договором розуміють Договір поставки № МК-18 від 28.02.2019, що укладений між Кредитором і Боржником, включаючи всі додаткові угоди та Специфікації до нього, у т.ч. ті, що можуть бути підписані між його сторонами у майбутньому;
- Обов'язки і зобов'язання Боржника за Основним договором, що забезпечуються Порукою за цим Договором - будь-які обов'язки і зобов'язання Боржника перед Кредитором за Основним Договором, що існують на дату укладання цього Договору, а також ті, що можуть виникнути у майбутньому, у т.ч. зобов'язання Боржника сплатити Кредитору ціну товару, суму збільшення (індексації) ціни товару; зобов'язання Боржника сплатити Кредитору проценти, неустойку, інші штрафні санкції, втрати від інфляції; зобов'язання Боржника відшкодувати Кредитору збитки і витрати, понесені Кредитором у зв'язку із захистом своїх прав за Основним договором.
За змістом п. 2.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник за Основним договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення Боржником Забезпечених зобов'язань Поручитель зобов'язується сплатити Кредитору за будь-яких обставин усі суми, належні Кредитору від Боржника за Основним договором, на тих же умовах, що і Боржник. Факт порушення Боржником Забезпечених зобов'язань є достатньою самостійною підставою для Поручителя виконати їх на користь Кредитора. Пред'явлення Кредитором вимоги до Поручителя або до Боржника або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів Поручителю, не є обов'язковим і необхідним для виконання цього Договору Поручителем. Поручитель зобов'язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання Боржником Забезпечених зобов'язань. Поручитель має право сплатити Кредитору суми, належні йому від Боржника за Основним договором до порушення Боржником Забезпечених зобов'язань, на тих же умовах, що і Боржник, якщо він розуміє, що Боржник не виконає своєчасно і належним чином Забезпечені зобов'язання.
Згідно з п. 3.3 Договору поруки Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. При цьому Кредитор має право вимагати виконання Забезпечених зобов'язань частково або в повному обсязі як від усіх Поручителів разом, так і від будь-кого з них окрема, від Поручителя разом із Боржником, так і від будь-кого з них окремо.
Договір поруки підписаний Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та ОСОБА_1 .
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо солідарного стягнення з відповідача-1, як покупця, та відповідача-2, як поручителя, заборгованості за договором поставки, а також інфляційних втрат, штрафу та процентів, у зв'язку з порушенням строку оплати за поставлений товар.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини існування між сторонами договірних правовідносин, здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару, порушення відповідачем-1 грошового зобов'язання в частині повноти та своєчасності оплати поставленого товару, а також обставини укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поруки та наявності підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного відповідача, заборгованості за договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір поставки № МК-18 від 28.02.2019 з додатком та специфікаціями до нього;
- видаткові накладні (17 шт.) за період з 28.03.2019 по 16.10.2019 на загальну суму 2931651,98 грн;
- банківські виписки на загальну суму оплати 2226086,02 грн;
- договір поруки від 04.03.2019 з листом до нього;
- угода про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.12.2019;
- акт звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2019р.
Відповідачі, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надали.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки між сторонами оформлювались та підписувалися Специфікації (на умовах відстрочення платежів) на загальну суму 3050514,52 грн:
- Специфікація № 2 від 28.02.2019 на суму 508446,18 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 01.03.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 101689,24 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 5 від 04.04.2019 на суму 417709,14 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 05.04.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 83541,83 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 6 від 10.04.2019 на суму 43575,84 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 12.04.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 8715,17 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 7 від 15.05.2019 на суму 294309,84 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 23.05.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 14715,49 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 8 від 23.05.2019 на суму 131237,42 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 27.05.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 6561,87 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 9 від 13.06.2019 на суму 159531,20 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 21.06.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 7976,56 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 10 від 19.06.2019 на суму 161506,80 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 28.06.2019 покупець переказує постачальнику авансовий платіж у сумі 8075,34 грн; не пізніше 31.08.2019 покупець здійснює остаточний розрахунок за товар;
- Специфікація № 11 від 27.06.2019 на суму 1050000,00 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 27.06.2019;
- Специфікація № 12 від 23.08.2019 на суму 76949,40 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 30.08.2019;
- Специфікація № 13 від 23.08.2019 на суму 27807,00 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 30.08.2019;
- Специфікація № 14 від 16.09.2019 на суму 9925,80 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 30.08.2019;
- Специфікація № 15 від 20.09.2019 на суму 34903,20 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 04.10.2019;
- Специфікація № 16 від 20.09.2019 на суму 27187,80 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 04.10.2019;
- Специфікація № 17 від 30.09.2019 на суму 16800,00 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 09.10.2019;
- Специфікація № 18 від 30.09.2019 на суму 51578,10 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 09.10.2019;
- Специфікація № 19 від 15.10.2019 на суму 28135,20 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 31.10.2019;
- Специфікація № 20 від 15.10.2019 на суму 10911,60 грн, якою передбачено такий строк оплати товару: не пізніше 31.10.2019.
За твердженням позивача Специфікації № 1, № 3 та № 4 між сторонами Договору взагалі не укладалися.
Згідно з погодженими Специфікаціями постачальником було передано товар покупцю на загальну суму 2931651,98 грн, що підтверджується наданими до позову копіями видаткових накладних, скріплених підписами та печатками обох сторін (позивача, як постачальника, та відповідача-1, як покупця) без будь-яких зауважень та заперечень:
- № 7121 від 28.03.2019 на суму 508446,18 грн;
- № 9787 від 04.04.2019 на суму 417709,14 грн;
- № 14637 від 16.04.2019 на суму 43575,84 грн;
- № 24679 від 15.05.2019 на суму 294309,84 грн;
- № 27932 від 27.05.2019 на суму 48391,92 грн;
- № 33015 від 13.06.2019 на суму 159531,20 грн;
- № 34358 від 20.06.2019 на суму 155489,76 грн;
- № 37997 від 26.07.2019 на суму 1020000,00 грн;
- № 40920 від 23.08.2019 на суму 76949,40 грн;
- № 40930 від 23.08.2019 на суму 27807,00 грн;
- № 44161 від 16.09.2019 на суму 9925,80 грн;
- № 45135 від 23.09.2019 на суму 34903,20 грн;
- № 45129 від 23.09.2019 на суму 27187,80 грн;
- № 46250 від 01.10.2019 на суму 16800,00 грн;
- № 46274 від 01.10.2019 на суму 51578,10 грн;
- № 47583 від 16.10.2019 на суму 28135,20 грн;
- № 47584 від 16.10.2019 на суму 10911,60 грн.
Таким чином, за умовами підписаних між позивачем та відповідачем-1 Специфікацій, сторони за Договором поставки погодили постачання товару на загальну суму 3050514,52 грн. При цьому з наданих до позову доказів вбачається здійснення поставки на загальну суму 2931651,98 грн.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем-1, товар на суму 118862,54 грн (3050514,52 - 2931651,98) не був поставлений відповідачу-1, внаслідок того, що він сам не вивіз цей товар зі складу позивача, як і не заявляв будь-яких вимог щодо поставки цього товару.
Суд звертає увагу, що в наданих до позову, вищенаведених видаткових накладних, міститься посилання на Договір поставки № МК-18 від 21.12.2018, в той час як позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Договір поставки № МК-18 від 28.02.2019.
При цьому, в письмових поясненнях № 479/20-юр від 12.08.2020 Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» зазначає, зокрема, що зазначення у даному випадку дати « 21.12.2018» є лише технічною опискою, яка не впливає на дійсність видаткової накладної, як первинного документу. Крім того, позивач повідомляє суд, що між позивачем та відповідачем не укладалися будь-які інші договори, та не було інших взаємовідносин та інших поставок, окрім тих, що відбулися в межах виконання умов Договору поставки № МК-18 від 28.02.2019.
Вказані пояснення позивача суд вважає обґрунтованими та достатніми для прийняття вищезазначених видаткових накладних, в якості доказів поставки товару за Договором поставки № МК-18 від 28.02.2019.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач у період з 28.03.2019 по 16.10.2019 поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 2931651,98 грн.
Відповідач-1, у свою чергу, здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 2226086,02 грн, що вбачається з наданих до позовної заяви банківських виписок за сукупний період здійснення платежів з 05.03.2019 по 07.02.2020, у тому числі платежі:
- від 05.03.2019 на суму 101689,24 грн;
- від 25.04.2019 на суму 12000,00 грн;
- від 25.04.2019 на суму 8715,17 грн;
- від 16.05.2019 на суму 1715,49 грн;
- від 16.05.2019 на суму 13000,00 грн;
- від 23.05.2019 на суму 6561,87 грн;
- від 14.06.2019 на суму 71541,83 грн;
- від 27.06.2019 на суму 1050000,00 грн;
- від 11.09.2019 на суму 34860,67 грн;
- від 11.09.2019 на суму 41830,05 грн;
- від 11.09.2019 на суму 76949,40 грн;
- від 12.09.2019 на суму 151554,64 грн;
- від 16.09.2019 на суму 9925,80 грн;
- від 16.09.2019 на суму 27807,00 грн;
- від 16.09.2019 на суму 133466,32 грн;
- від 18.09.2019 на суму 406756,94 грн;
- від 08.10.2019 на суму 50000,00 грн;
- від 07.02.2020 на суму 16800,00 грн;
- від 07.02.2020 на суму 10911,60 грн.
Крім того, 27.12.2019 між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та Приватним підприємством «Д.І.М.» було підписано угоду про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог, зі змісту якої вбачається, зокрема, таке:
- грошове зобов'язання ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» перед ПП «Д.І.М.» з оплати товару за Договором поставки № КН/96/12/19 від П .12.2019 року, строк виконання якого визначається моментом пред'явлення вимоги, станом на дату складання цієї Угоди, становить 461155,97 грн (п. 1 Угоди);
- грошове зобов'язання ПП «Д.І.М.» перед ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» з оплати основного боргу за Договором поставки № МК-18 від 28.02.2019 року, строк виконання якого настав, станом на дату укладання цієї Угоди, становить 733277,56 грн (п. 2 Угоди);
- сторони цієї Угоди мають один до одного вимоги з виконання зобов'язань, вказаних у п. 1 і 2 цієї Угоди, а враховуючи те, що вимоги є зустрічними та однорідними (грошовими, в одній і тій самій валюті), Сторони, керуючись статтею 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України, з метою припинення взаємних вимог і зобов'язань, цією Угодою зараховують їх на суму 461155,97 грн (п. 3 Угоди);
- у результаті зарахування грошове зобов'язання ПП «Д.І.М.» перед ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006», з оплати основного боргу, вказане в п. 2 цієї Угоди, є припиненим частково в сумі 461155,97 грн в день укладення цієї Угоди (п. 4.1 Угоди);
- після зарахування вимог за цією Угодою грошове зобов'язання ПП «Д.І.М.» перед ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» з оплати основного боргу за Договором поставки №МК-18 від 28.02.2019 року становить 272121,59 грн (п. 5.1 Угоди).
Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем-1, останній не виконав свого обов'язку по оплаті товару в сумі 244409,99 грн (поставлено товару на суму 2931651,98 грн; частково сплачено вартість товару на суму 2226086,02 грн; зараховано зустрічних вимог на суму 461155,97 грн), що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Відповідачі доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів у повному обсязі за поставлений товар не представили, не надали суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, відповідно доводи позивача не спростували.
За висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем-1 дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором поставки № МК-18 від 28.02.2019. а відповідачем-2 умови Договору поруки від 04.03.2019 в частині сплати забезпечених зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, у зв'язку з чим останній цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 244409,99 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачам (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні втрати на суму 3421,73 грн за період прострочення з листопада 2019 року по квітень 2020 року, з урахуванням суми простроченої заборгованості 244409,99 грн;
2. 48 процентів річних на суму 68969,16 грн за період прострочення з 01.11.2019 по 02.06.2020, з урахуванням суми простроченої заборгованості 244409,99 грн;
3. Штраф на суму 48881,99 грн, з урахуванням прострочення сплати основного боргу в розмірі 244409,99 грн понад 40 днів.
Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 3421,73 грн та процентів у розмірі 68969,16 грн суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за умовами п. 7.2.4 Договору поставки сторони погодили, що в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язується сплатити постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 48 процентів річних.
За перевірко суду, позивач нарахування інфляційних втрат в розмірі 3421,73 грн та процентів у розмірі 68969,16 грн виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми штрафу в розмірі 48881,99 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Як уже вище було наведено, за умовами п.п. 7.1.3 Договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 20 (двадцять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 20 (двадцять) календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 (сорок) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 (сорок) календарних днів. Покупець сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів виходячи із загального строку прострочення певної суми грошового зобов'язання. Штрафи на суму простроченої попередньої оплати, авансового платежу, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 48881,99 грн та встановлено, що заявником відповідні суми визначено правильно.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Додатково суд зауважує, що відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та солідарне стягнення з відповідачів заборгованості на користь позивача.
Крім того, позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення таке:
«Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 03.06.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частина 10 ст. 238 ГПК України введена в дію з 01.01.2019. Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає покладенню на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Д.І.М.» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Михайлівка, вул. Садова, буд. 16; ідентифікаційний код 37969635) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986) 365682,87 грн, що складається з: 244409,99 грн основного боргу, 3421,73 грн інфляційних втрат, 48881,99 грн штрафу, 68969,16 грн процентів.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 03.06.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму пені із боржника, вказаного в наказі, виданому на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (ідентифікаційний код 34216986).
Стягнути з Приватного підприємства «Д.І.М.» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Михайлівка, вул. Садова, буд. 16; ідентифікаційний код 37969635) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986) 2742,62 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986) 2742,62 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986);
Відповідач-1: Приватне підприємство «Д.І.М.» (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Михайлівка, вул. Садова, буд. 16; ідентифікаційний код 37969635)
Відповідач-2: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Повне рішення складено та підписано судом 26.10.2020.
Суддя О.Г. Смородінова