79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.2020 справа № 914/1333/20
м.Львів
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства "Інтер-Галич-Фасад", м.Львів
про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141 та стягнення заборгованості у розмірі 126740,18 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Кравець В.П.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: Приватного підприємства "Інтер-Галич-Фасад" про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141 та стягнення заборгованості у розмірі 126740,18 грн.
Ухвалою суду від 12.06.2020 залишено позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях без руху. 22.06.2020, за вх.№20182/20, до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відтак, ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.08.2020.
Ухвалою суду від 17.08.2020 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 09.09.2020. В підготовчому засіданні 09.09.2020 оголошувалась перерва до 30.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 12.10.2020.
09.10.2020, за вх.№29398/20, від позивача поступило клопотання від 09.10.2020 №14-11-05842, яким позивач повідомив суд про те, що відповідачем сплачено 20000,00 грн. заборгованості з орендної плати, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі в цій частині. Окрім того, позивач просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, оскільки працівники регіонального відділення перебувають на самоізоляції, у зв'язку із виявленими випадками COVID-19.
За наведених у клопотанні обставин, Позивач явки представника в судове засідання 12.10.2020 не забезпечив.
Відповідач явки представника в судове засідання 12.10.2020 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлені про час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті (під розписку). Відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань до суду не подав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення вимог підписаного сторонами договору оренди нерухомого державного майна № 141, в орендаря (відповідача) наявна заборгованість по орендній платі, у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати в сумі 99094,15 грн., пеню в сумі 17736,61 грн. та штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, що становить 9909,42 грн. В частині вимог про стягнення 20000,00 грн. орендної плати позивач просить суд закрити провадження у справі, оскільки така заборгованість погашена відповідачем. Зазначені порушення, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди нерухомого державного майна № 141 від 06.11.2017 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством "Інтер-Галич-Фасад".
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не спростував.
Фактичні обставини справи.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Приватним підприємством "Інтер-Галич-Фасад" (Орендар) 06.11.2017 року укладено договір оренди нерухомого державного майна № 141, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 547,26 кв.м., що знаходяться на першому та другому поверхах складального відділення цеху металоконструкцій за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,222 та перебувають на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».
Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017р. і становить за незалежною оцінкою 1 631 300,00 грн. (п. 1.1.Договору).
Майно передається в оренду з метою виробництва будівельних виробів (інше використання) (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору, договір було укладено строком на 2 роки 364 дні та визначено що він діє з 06.11.2017 року по 05.11.2020 року включно.
Відповідно до п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі Майна.
На виконання умов Договору Орендодавцем передано Орендарю в строкове платне користування нерухоме державне майно відповідно до Акту приймання передачі.
Згідно з п. 3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 20 778,28 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2017 р. на індекси інфляції за жовтень та листопад 2017 року.
Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у наступному співвідношенні: - 70% орендної плати до Державного бюджету на рахунок, визначений Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області; - 30% на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до п. 5.3 договору, відповідач, як орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір було укладено строком на 2 роки 364 дні та визначено що він діє з 06.11.2017 року по 05.11.2020 року включно.
Згідно п.10.4 Договору Договір продовжується за наявності письмової згоди орендаря за один місяць до закінчення терміну його дії. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, та за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.
Відповідно до пункту 10.9 Договору у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
Згідно пункту 10.10 Договору Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передачі, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 06.11.2017 №141 Позивач передав, а Відповідач прийняв Майно за Договором. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати у встановлені Договором порядку та строки не виконав, внаслідок чого утворився борг зі сплати орендної плати за Договором в розмірі 99094,15грн.
З метою досудового врегулювання спору Позивач 12.02.2020 звертався до Відповідача Претензією із вимогою про сплату заборгованості та повідомляв відповідача, що у випадку несплати даної заборгованості позивач буде змушений звернутися до суду про стягнення заборгованості та розірвання договору. Претензія залишена відповідачем без реагування та без виконання.
В процесі розгляду справи позивач підтвердив часткове погашення відповідачем суми орендної плати у розмірі 20000,00 грн., у зв'язку з чим просив суд закрити провадження у цій частині. В решті вимог про стягнення суми основного боргу зі сплати орендної плати за період з вересня 2019 по квітень 2020 включно, про стягнення 17736,61 грн. пені та 9909,42 грн. штрафу позов підтримав. Також, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати більше трьох місяців поспіль, позивач просив розірвати, укладений між сторонами договір оренди нерухомого державного майна № 141 від 06.11.2017 року.
Оцінка суду.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату державне нерухоме майно.
Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 286 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прийняв у користування майно, проте у порушення умов пунктів 5.3 та 3.6 Договору оренди не проводив оплати за користування ним, вимога позивача про стягнення з відповідача 79094,15грн. заборгованості по орендній платі є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Оскільки, в процесі розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість з орендної плати (основного боргу) у розмірі 20000,00 грн, то в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Щодо стягнення пені та штрафу.
Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 17736,61грн. пені та 9909,42грн. штрафу.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
В пункті 3.8. Договору Сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам приписами ч.4 ст.231 ГК України. При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст.231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. у справі №42/252, від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012р. у справі №20/246-08.
Здійснивши перевірку розрахунків сум пені та штрафу, які належить стягнути з Відповідача за порушення порядку та строку сплати орендної плати, беручи до уваги те, що Відповідач не скористався своїм правом на заперечення позовних вимог чи сум нарахованих пені та штрафу, суд приходить до висновку, що вказані суми нараховані Позивачем вірно, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 17736,61 грн. пені та 9909,42 грн. штрафу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.
Суд зазначає, що перерахунок сум пені та штрафу здійснювався із застосуванням інструменту «Калькулятор штрафів» програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2020».
Позивач також просить суд розірвати договір оренди нерухомого державного майна № 141 від 06.11.2017.
Згідно ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.
Розділом 3 договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря.
Відповідач не виконав умови договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв'язку з чим допустив істотне порушення договору. У постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011, зазначено, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
Отже, на підставі вказаних обставин та правових положень укладений між сторонами договір оренди на вимогу орендодавця підлягає розірванню, а позовна вимога задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №499 від 21.05.2020 на суму 4'204,00 грн..
Законом України «Про судовий збір» вказана сума судового збору визначена мінімальною ставкою при зверненні з позовною заявою до суду. Відтак вказаний розмір судового збору застосовується судом при розподілі судових витрат за вимогою майнового характеру.
Під час розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем умов договору щодо виконання грошового зобов'язання (заборгованість з орендної плати погашена після пред'явлення позову) та невиконання орендарем обов'язку щодо надіслання акта про повернення майна орендодавцю. Отже, саме неправомірні дії відповідача призвели до виникнення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст.236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтер-Галич-Фасад" (79071, м. Львів, вулиця Кульпарківська,141, кв. 196, код ЄДРПОУ 40145066) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 42899921) - 79 094,15 грн. боргу, 17736,61 грн. - пені, 9909,42 грн. штрафу, а також судовий збір в розмірі 4204,00 грн.
3. Розірвати укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідентифікаційний код 20823070) та Приватного підприємства "Інтер-Галич-Фасад" (79071, м. Львів, вулиця Кульпарківська,141, кв. 196, код ЄДРПОУ 40145066) Договір оренди нерухомого державного майна від 06.11.2017 №141.
4. В частині вимог про стягнення 20000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
5. Наказ видати в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення, у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, складено 23.10.2020.
Суддя С.Б. Кітаєва