79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.10.2020 справа № 914/1408/20
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», м.Львів
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна», м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову 306673,87 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Кравець В.П.
Представники сторін:
від позивача: Гелемей Ю.М. - адвокат
від відповідача: не з'явився
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна» про стягнення 306673,87грн., з яких 289300,00грн. основного боргу, 2402,00грн. 3% річних, 1497,87грн. пені.
Ухвалою суду від 17.06.2020 позовну заяву залишено без руху. 26.06.2020, за вх.№20640/20, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відтак ухвалою суду від 01.07.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 18.08.2020р.
17.08.2020, за вх.№24509/20, в документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення судового засіданні на іншу дату з врахуванням тривалості карантину, запровадженого на території України.
Ухвалою суду від 18.08.2020 підготовче засідання відкладено на 01.09.2020.
01.09.2020, за вх.№25545/20, на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Жидачівської Т.М. про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник 30.08.2020 повернувся з-за кордону з країни «червоної зони» і станом на тепер, перебуває на самоізоляції на 14 календарних днів.
Представник позивача в підготовчому засіданні 01.09.2020 просив суд долучити до матеріалів справи довідку про те, що сума заборгованості відповідача станом на 01.09.2020 не змінилася та становить 289300,00грн, про що подав відповідне клопотання, яке в подальшому було зареєстровано в канцелярії суду за вх.№25612/20 від 01.09.2020.
Ухвалою суду від 01.09.2020 з ініціативи суду строк підготовчого провадження продовжено до 16.09.2020 та підготовче засідання відкладено на 15.09.2020.
З підстав, наведених в ухвалі суду від 15.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача від 14.09.2020 (вх.№26741/20 від 15.09.2020) про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження у справі №914/1408/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020.
07.10.2020, за вх.№29100/20, в документообігу господарського суду зареєстровано клопотання, підписане представником відповідача, адвокатом Т.М.Жидачівською, з підстав наведених у якому представник просить :
« 1. Повернутися до розгляду справи №914/1408/20 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання.
2.Після повернення до розгляду справи №914/1408/20 у підготовчому провадженні та винесення ухвали про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» про визнання недійсним Договору №П2812-2 про надання послуг від 28.12.2018 зупинити провадження у справі №914/1408/20.
3.Розгляд даного клопотання здійснити в судовому засіданні 07.10.2020 о 14:05 год. без участі відповідача та його представника, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку останніх згідно діючих карантинних обмежень в Україні».
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 07.10.2020 не забезпечив.
В судове засідання 07.10.2020 позивач явку представника забезпечив, позовні вимоги підтримав. Ознайомившись в судовому засіданні з клопотанням відповідача, позивач заперечив проти його задоволення.
Клопотання представника відповідача обґрунтовано тим, що 25.09.2020 ознайомившись з матеріалами судової справи, в тому числі, позовної заяви та додатків до неї, відповідачу стало відомо, що позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про стягнення з відповідача 306673,87 грн. за договором №П2812-2 про надання послуг від 28.12.2018 року (надалі - Договір). З долучених позивачем до позовної заяви копій Договору та видаткових накладних вбачається, що Договір підписаний невідомою особою від імені директора позивача ОСОБА_1 .
Відповідач заперечує факт укладення (підписання) Договору та видаткових накладних, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, у зв'язку з чим через канцелярію Господарського суду Львівської області подав позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” про визнання недійсним Договору П2812-2 про надання послуг від 28.12.2018. Крім цього, разом з позовною заявою відповідачем подано також клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи. Відповідач вважає, що якщо в межах іншого судового провадження відповідачем оспорюється договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі № 914/1408/20, то вказана обставина створює об'єктивну неможливість розгляду цієї справи.
Крім того, у поданому клопотанні представник відповідача посилається на те, що з огляду на виявлену обставину об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), що буде розглядатися Господарським судом Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Інвест Інтернешнл Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” про визнання недійсним Договору П2812-2 про надання послуг від 28.12.2018, що потребує також спеціальних знань щодо з'ясування обставини виконання підпису на Договорі невідомою особою від імені директора позивача ОСОБА_1 , забезпечуючи сторонам можливість належного підтвердження та доказування обставин, на які вони посилаються, та водночас дотримуючись принципів змагальності та пропорційності у господарському судочинстві, у зв'язку з необхідністю дослідження обставин та доказів, що мають першочергове значення для вирішення цього спору, представник відповідача просить суд повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні та в подальшому зупинити провадження у справі №914/1408/20.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача за вх.№ 29100/20 від 07.10.2020 р. про повернення до розгляду справи № 914/1408/20 у підготовчому провадженні та зупинення провадження у даній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Учасники справи, згідно ст. 42 ГПК України, мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, та зобов'язанні, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно правил ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 р. судом відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1408/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.10.2020 р.
Більше того, ч. 3-5, 8 ст. 80 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідач навіть не намагався подати докази та обґрунтувати поважність причин пропуску строку на їх подання; відзиву на позовну заяву не подав.
Приписи та положення ГПК України не передбачають підстав та можливості повернення на стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, за виключенням випадку зміни складу суду (ч. 14 ст. 32 ГПК України). Більш того, нормами ГПК України чітко регламентовано порядок та строки проведення підготовчого засідання, а також строки розгляду справи по суті.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Відтак, у суду відсутні підстави для повернення до підготовчого провадження у справі № 914/1410/20.
Щодо зупинення провадження у справі № 914/1408/20, суд зазначає наступне.
Як вбачається з поданого клопотання представника відповідача за вх. № 2621/20 від 12.10.2020, відповідач заперечує факт укладення (підписання) договору та видаткових накладних, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, у зв'язку з чим через канцелярію Господарського суду Львівської області ТзОВ “Бізнес Інвест Інтернешнл Україна” подано позовну заяву до ТзОВ “Бетонікс” про визнання недійсним договору поставки продукції Договору П2812-2 про надання послуг від 28.12.2018. Крім цього, разом з позовною заявою відповідачем подано також клопотання про призначення судово- почеркознавчої експертизи. Зазначаючи, що в межах іншого судового провадження відповідачем оспорюється договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі № 914/1410/20, відповідач стверджує, що вказана обставина створює об'єктивну неможливість розгляду цієї справи. Відтак, відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 914/1410/20 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. До вказаного клопотання вх. № 29100/20 від 07.10.2020 р. представником відповідача долучено копію позовної заяви ТзОВ “Бізнес Інвест Інтернешнл Україна” до відповідача - ТзОВ “Бетонікс” про визнання договору недійсним з відміткою канцелярії Господарського суду Львівської області (вх. № - від 07.10.2020 р.) із клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи у тій справі.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Статтею 227 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи, в процесуальних кодексах не визначені. Водночас, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Крім того, суд звертає увагу, що станом на 07.10.2020 року лише зареєстровано позовну заяву ТзОВ “Бізнес Інвест Інтернешнл Україна” до відповідача - ТзОВ “Бетонікс” про визнання договору недійсним, що не свідчить про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Одне лише зазначення про подання позовної заяви в іншій справі, не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також зазначає, що ч.3 ст. 195 ГПК України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частин першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Тобто, така підстава як розгляд іншої справи не віднесена законом до тих випадків, що є підставою для зупинення провадження на стадії розгляду справи по суті. Наведене додатково підтверджує безпідставність заявленого клопотання представника відповідача за вх.№ 29100/20 від 07.10.2020 р.
З огляду на викладене, суд не встановив підстав як для зупинення провадження у справі так і для повернення до підготовчого провадження, а, отже, відсутні підстави для задоволення поданого відповідачем клопотання за вх.№ 29100/20 від 07.10.2020 р.
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З урахуванням того, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, беручи до уваги строки розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне ухвалити рішення у справі.
В судовому засіданні 07.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 914/1408/20.
Позиція позивача.
28.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна» укладено Договір №П2812-2 про надання послуг. Згідно з п. 1.1 «предмет договору» виконавець зобов'язуються надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов”язується прийняти та оплатити послуг виконавця.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов Договору №П2812-2 про надання послуг по роботі автобетононасосу не здійснив своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 289300,00 грн за надані послуги по роботі автобетононасосу на підставі актів надання послуг. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач здійснив нарахування відповідачеві 2402,00 грн 3% річних та 14971,87 грн пені.
Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00грн.
Позиція відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву, у визначені судом строки не подав. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
28.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Інвест Інтернешнл Україна» укладено Договір №П2812-2 про надання послуг.
Відповідно до п.п. 1.1 Договору виконавець зобов'язуються надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов”язується прийняти та оплатити послуг виконавця.
Сторони домовились, що кінцевий розрахунок з Виконавцем за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту надання послуг (п.3.2).
Відповідно до п.3.1 Договору, вартість послуг вказується в акті (актах) про надання послуг. Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Акт про надання послуг надається Виконавцем Замовнику протягом двох календарних днів після виконання замовлення або за поточний місяць. Замовник зобов'язаний у 1-денний термін з моменту надання Акту розглянути та підписати його. Якщо протягом вказаного строку Замовник не підписує Акт та не надає обгрунтованої відмови від підписання Акт вважається прийнятим Замовником та підлягає оплаті, згідно умов Договору.
Відповідно до матеріалів справи позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з претензією вих.№ 21/05-2 від 21.05.2020 року (докази направлення даної претензії додано до позовної заяви), однак відповідачем оплату не проведено.
Сторонами підписано Акти надання послуг: №4/04-018 від 04.04.2020 року на суму 18400,00 грн, №3/04-034 від 03.04.2020 року на суму 9200,00 грн, №2/04-045 від 02.04.2020 року на суму 9200,00 грн, №1/04-050 від 01.04.2020 року на суму 8050,00 грн, №1/04-049 від 01.04.2020 року на суму 10350,00 грн, №30/03-022 від 30.03.2020 року на суму 8050,00 грн, №28/03-010 від 28.03.2020 року на суму 9200,00 грн, №26/03-036 від 26.03.2020 року на суму 9200,00 грн, №24/03-019 від 24.03.2020 року на суму 16100,00 грн, №21/03-035 від 21.03.2020 року на суму 11500,00 грн, №20/03-047 від 20.03.2020 року на суму 16100,00 грн, №18/03-037 від 18.03.2020 року на суму 6900,00 грн, №14/03-045 від 14.03.2020 року на суму 9200,00 грн, №14/03-041 від 14.03.2020 року на суму 6900,00 грн, №29/02-040 від 29.02.2020 року на суму 6900,00 грн, №28/02-081 від 28.02.2020 року на суму 13800,00 грн, №11/02-032 від 11.02.2020 року на суму 6900,00 грн, №10/02-029 від 10.02.2020 року на суму 16100,00 грн, №8/02-005 від 08.02.2020 року на суму 11000,00 грн, №6/02-024 від 06.02.2020 року на суму 4600,00 грн, №5/02-033 від 05.02.2020 року на суму 9200,00 грн, №1/02-062 від 01.02.2020 року на суму 14950,00 грн, №30/01-032 від 30.01.2020 року на суму 9200,00 грн, №28/01-025 від 28.01.2020 року на суму 4600,00 грн, №25/01-044 від 25.01.2020 року на суму 13800,00 грн, №25/01-043 від 25.01.2020 року на суму 11500,00 грн, №24/01-048 від 24.01.2020 року на суму 4600,00 грн, №18/12-048 від 18.12.2019 року на суму 5750,00 грн, №12/12-051 від 12.12.2019 року на суму 14950,00 грн, №3/12-033 від 03.12.2019 року на суму 4600,00 грн та скріплено Акти печатками замовника та виконавця. Всього надано послуг на суму 300800,00 грн.
Договір про надання послуг № П2812-2 від 28.12.2018 підписаний Сторонами та скріплений їх печатками.
Позивач зазначає, що неоплаченими є надані послуги, на підставі зазначених Актів надання послуг, по роботі автобетононасосу на суму 289300,00 грн.
Жодних належних та допустимих доказів щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідачем не надано.
В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг з наданих позивачем послуг та їх вартості по роботі автобетононасосу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача 2402,00 грн 3% річних та 14971,87 грн пені.
Оцінка суду.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору про надання послуг по роботі автобетононасосу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За правовою природою Договір №2812-2 від 28.12.2018 є договором надання послуг.
Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).
Відтак, договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язок виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Враховуючи відсутність зауважень до Актів надання послуг зі сторони відповідача, суд доходить висновку про їх надання, а відтак про виконання Договору позивачем №П2812-2 про надання послуг по роботі автобетононасосу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Актів надання послуг: №4/04-018 від 04.04.2020 року, №3/04-034 від 03.04.2020 року, №2/04-045 від 02.04.2020 року, №1/04-050 від 01.04.2020 року, №1/04-049 від 01.04.2020 року, №30/03-022 від 30.03.2020 року, №28/03-010 від 28.03.2020 року, №26/03-036 від 26.03.2020 року, №24/03-019 від 24.03.2020 року, №21/03-035 від 21.03.2020 року, №20/03-047 від 20.03.2020 року, №18/03-037 від 18.03.2020 року, №14/03-045 від 14.03.2020 року, №14/03-041 від 14.03.2020 року, №29/02-040 від 29.02.2020 року, №28/02-081 від 28.02.2020 року, №11/02-032 від 11.02.2020 року, №10/02-029 від 10.02.2020 року, №8/02-005 від 08.02.2020 року, №6/02-024 від 06.02.2020 року, №5/02-033 від 05.02.2020 року, №1/02-062 від 01.02.2020 року, №30/01-032 від 30.01.2020 року, №28/01-025 від 28.01.2020 року, №25/01-044 від 25.01.2020 року, №25/01-043 від 25.01.2020 року, №24/01-048 від 24.01.2020 року, №18/12-048 від 18.12.2019 року, №12/12-051 від 12.12.2019 року, №3/12-033 від 03.12.2019 року позивачем відповідачу було надано послуги на загальну суму 300800,00 грн. Акти підписані обома сторонами без будь-яких претензій та скріплені печатками обох сторін.
Договір та Акти надання послуг в оригіналах оглянуто судом, розбіжностей між копіями документів та оригіналами не виявлено.
Як підтверджують матеріали справи відповідачем надані позивачем послуги не оплачені, однак позивач при зверненні з позовом до суду у прохальній частині позовної заяви визначив суму основного боргу у розмірі 289300,00 грн, і оскільки із заявами в порядку ст.46 ГПК України до суду не звертався, то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 289300,00 грн основного боргу підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.
З приводу вимог позивача про стягнення пені і 3% річних суд зазначає наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 4.3 Договору визначено, що за недотримання строку оплати за надані послуги, визначеного п. 3.2. Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період такого протермінування.
Окрім того, сторони у п.4.4. Договору погодили, що строк нарахування пені, визначеної п.4.3 Договору, є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 ГК України, і становить 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Термін позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить три роки.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд, здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, встановив, що пеня позивачем розрахована вірно, а тому вимога про стягнення 14971,87 грн. пені підставна та підлягає до задоволення.
У матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які б унеможливлювали чи ускладнювали для відповідача виконання його обов'язку за Договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов Договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також строк для нарахування пені, як і строк позовної давності, погоджені сторонами при укладенні Договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України («презумпція правомірності правочину») правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА, ТОВ ЛІГА: ЗАКОН, 2020, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає сума 2401,67 грн. 3% річних, а не заявлена позивачем сума 2402,00 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково у розмірі 2401,67 грн.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 289300,00 грн. основного боргу, 14971,87 грн. пені та 2401,67 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 4600,11 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Інвест Інтернешнл Україна” (79040, м.Львів, вул.Сигнівка, буд.9 кв.1, ідентифікаційний код 39422982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” (79045, м.Львів, вул.Коломийська, буд.5 кв.29, ідентифікаційний код 37800875) 289300,00 грн. основного боргу, 14971,87 грн. пені, 2401,67 грн 3% річних, 4600,11 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці, підписано 23.10.2020
Суддя С.Б. Кітаєва