ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2020Справа № 910/4224/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/4224/20
За позовом Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по
виготовленню цінних паперів"
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін:
від позивача: Змієвець О.П., Чебан Н.М.
від відповідача: Кривошея Д.А.
Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/19/163 від 14.05.2019 в частині безпідставної відмови від приймання виготовленого позивачем на замовлення відповідача товару за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2020 позовну заяву Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з заявою про уточнення предмету позовних вимог.
Оскільки заява про уточнення предмету позовних вимог була подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, суд прийняв її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.06.2020.
27.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 28.05.2020 - докази направлення відзиву на адресу позивача.
01.06.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Присутні в судовому засіданні 04.06.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги та зазначили, що не будуть надавати відповідь на відзив, у зв'язку з чим просили призначити справу до розгляду по суті.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін, суд ухвалою від 04.06.2020 закрив підготовче провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.07.2020.
08.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву разом з додатковими доказами.
Присутні в судовому засіданні 09.07.2020 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив.
В судовому засіданні 09.07.2020 на підставі ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 16.07.2020.
13.07.2020 на електронну пошту суду від представника позивача надійшли пояснення по справі та додаткові докази в обґрунтування заперечень проти відзиву відповідача.
В судовому засіданні 16.07.2020, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши документи, які надійшли через канцелярію суду, судом було встановлено, що призначення справи до судового розгляду було передчасним, оскільки судом не повністю встановлено остаточний характер спірних правовідносин та докази, які ці вимоги підтверджуються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі та призначив підготовче засідання у справі на 20.08.2020. При цьому, суд зобов'язав сторони подати оригінали певних документів, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також пояснення по суті заявлених вимог.
18.08.2020 та 19.08.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
19.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2020.
В підготовчому засіданні 20.08.2020 судом були досліджені оригінали документів, витребуваних у сторін ухвалою від 16.07.2020.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, в підготовчому засіданні була оголошена перерва до 03.09.2020 за клопотанням представника відповідача, який просив надати час ознайомитись з поданими позивачем поясненнями.
01.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
В судовому засіданні 03.09.2020 сторони, на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України, подали спільну заяву про розгляд справи по суті у той же самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження у справі та початку розгляду справи по суті.
Присутні в судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві і додаткових поясненнях, поданих під час підготовчого провадження.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, поданих по справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 03.09.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.05.2019 року між Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (надалі - позивач, постачальник) та Міністерством оборони України (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № 286/3/19/163 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) (надалі - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов'язався до 30.11.2019 року поставити замовнику друковану продукцію з елементами захисту, а саме: військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу в кількості 336 000 штук вартістю 11 928 000,00 грн. та військовий квиток офіцера запасу в кількості 9600 штук вартістю 552 000,00 грн. (далі разом - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка контрольного зразка; приймального контролю товару.
За умовами п. 2.2. договору отримані від постачальника контрольні зразки товару перевіряються комісією з перевірки контрольних зразків предметів речового майна (далі - комісія), яка здійснює перевірку зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації. У разі відповідності контрольних зразків комісії затверджує їх шляхом підписання ярлика та опломбовує. У разі, якщо за результатами перевірки виявлено невідповідність контрольних зразків зразку-еталону та вимогам нормативної та технічної документації, комісія не затверджує їх та складає акт з переліком зауважень.
Відповідно до п. 2.3. договору, постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за договором разом з оголошенням письмово повідомити представника замовника про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю.
Згідно з умовами п. 2.3.1. договору, результати приймального контролю товару оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.
В п. 2.4. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього договору, здійснюється одержувачем замовника відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних сил України" (далі - наказ № 375), Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6).
Листом від 28.11.2019 за № 57/4730 позивач повідомив відповідача про готовність товару до приймання, надіслав відповідачу оголошення № 1, № 2 та запросив відповідача здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
Листом від 29.11.2019 за № 57/4732 позивач виготовив та направив відповідачу контрольні зразки товару для проведення відповідної перевірки та затвердження контрольних зразків товару.
За результатами перевірки контрольних зразків товару комісією підтверджено відповідність зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації і умовам договору, про що свідчить підписання комісією ярликів до контрольних зразків товару та які 28.11.2019 року затверджені т.в.о. Начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних сил Збройних Сил України полковником В. Старощуком та погоджені представниками замовника.
Відповідність товару технічному опису та технічній специфікації підтверджується сертифікатами відповідності, які зареєстровані в Реєстрі органу з оцінки відповідності за № UА.РS.002410-19 та № UА.РS.002411-19.
29.11.2019 року представники замовника прибули до позивача, проте не провели приймальний контроль товару у відповідності до вимог договору та безпідставно відмовилися приймати партії готового товару, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1, № 2, в яких у рядку "Детальна інформація про брак (дефекти)" зазначено "в договорі не вказано назву технічної документації, відповідно якої проводиться приймання".
Листом від 21.12.2019 № № 57/5295 позивач повторно повідомив відповідача про готовність товару до приймання та запросив здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
23.12.2019 року представники замовника прибули до позивача, проте не провели приймальний контроль товару у відповідності до вимог договору та безпідставно відмовилися приймати партії готового товару, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1/1, № 2/1.
Так, в акті № 1/1 приймального контролю товару за якістю від 23.12.2019 підставою для відмови в прийманні друкованої продукції «Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу» представниками відповідача було зазначено: «В маркуванні ярлику не зазначено нормативний документ, за яким виготовлено продукцію п. 3.2.6. Лінійні розміри не відповідають (виявлено відхилення) Додатку № 1 «Зовнішній вигляд військового квитка та його розміри. Партія не прийнята.».
В акті № 2/1 приймального контролю товару за якістю від 23.12.2019 підставою для відмови в прийманні друкованої продукції «Військовий квиток офіцера запасу» представниками відповідача було зазначено: «Лінійні розміри не відповідають (виявлено відхилення) Додатку № 2 до п. 5.1.2. Відповідно до п. 5.1.7. відсутні позначення на ярлику ТС МО України. Партія не прийнята.».
З метою підтвердження якості товару та його відповідності затвердженим відповідачем контрольним зразкам товару позивачем було організовано проведення експертного дослідження товару, за результатами якого судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.про. М.С. Бокаріуса складено висновки експертного технічного дослідження документів № 111 та № 112 від 28.02.2020, якими підтверджено відповідність виготовленого позивачем за договором товару затвердженим відповідачем контрольним зразкам товару.
Посилаючись на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо приймання товару та положення статей 655, 689, 690 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови від приймання товару за договором під час приймального контролю якості товару 23.12.2019 та зобов'язати відповідача отримати виготовлений за Договором поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/19/163 від 14.05.2019 товар.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/19/163 від 14.05.2019 та норми чинного законодавства, що підлягають до спірних правовідносин, судом встановлено, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх правових підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі - продажу.
Відповідно до умов договору та рознарядки на 2019 рік (додаток № 1 до договору), позивач зобов'язався у строк до 30.11.2019 року (включно) поставити товар - 336 000 штук (військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу) та 9600 штук (військовий квиток офіцера запасу).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже було встановлено судом вище, 28.11.2019 позивач листом № 57/4730 повідомив відповідача про готовність товару до приймання, надіслав відповідачу оголошення № 1, № 2 та запросив відповідача здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
29.11.2019 листом № 57/4732 позивач виготовив та направив відповідачу контрольні зразки товару для проведення відповідної перевірки та затвердження контрольних зразків товару.
Судом встановлено, що за результатами перевірки контрольних зразків товару комісією підтверджено відповідність зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування та відповідність вимогам нормативної та технічної документації і умовам договору, про що свідчить підписання комісією ярликів до контрольних зразків товару.
28.11.2019 контрольні зразки товару були затверджені т.в.о. Начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних сил Збройних Сил України полковником В. Старощуком та погоджені представниками замовника.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.11.2019 року представники замовника відмовилися приймати товар, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1, № 2, в яких у рядку "Детальна інформація про брак (дефекти)" зазначено "в договорі не вказано назву технічної документації, відповідно якої проводиться приймання".
Листом від 21.12.2019 № № 57/5295 позивач повторно повідомив відповідача про готовність товару до приймання та запросив здійснити приймальний контроль товару за якістю відповідно до умов договору.
23.12.2019 року представники замовника прибули до позивача, проте не провели приймальний контроль товару у відповідності до вимог договору та безпідставно відмовилися приймати партії готового товару, про що складено акти приймального контролю товару за якістю № 1/1, № 2/1.
Під час розгляду справи та в своїх поясненнях відповідач не заперечував факт не прийняття виготовленого позивачем товару, посилаючись на невідповідність товару нормативній та технічній документації.
За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що зразок Акту приймального контролю товару за якістю визначено в Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 року № 375.
Так, в Акті приймального контролю товару за якістю зазначається: назва товару та нормативної та/або технічної документації; основні параметри та розміри; кількість товару (прийнятого/забракованого/повернутого для усунення дефектів); детальної інформації про брак (дефекти); інформації про відбір зразків товару; найменування протоколу випробувальної лабораторії, яка перевіряла товар на відповідність вимогам нормативної та/або технічної документації; дані протоколу випробувань; тощо.
Як встановлено судом, Акти приймального контролю товару за якістю №1/1 та №2/1 від 23.12.2019, складені відповідачем з порушенням положень Договору та вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних сил України» (далі - наказ № 375). Зокрема, не вказано основні параметри та розміри товару, що перевіряється, не зазначено кількість забракованого товару та кількість Товару, який повернуто для усунення дефектів. До того ж, як зазначалося вище, форма Акту приймального контролю товару за якістю передбачає обов'язкове занесення до нього відомостей щодо виду контролю товару та детальної інформації про брак (дефекти ) товару. Проте, всупереч умовам Договору та вимогам наказу №375 зазначені відомості до Актів приймального контролю товару за якістю №1/1 та №2/1 від 23.12.2019 не внесені. В Актах приймального контролю товару за якістю №1/1 та №2/1 від 23.12.2019 не заповнена графа «детальна інформація про брак (дефекти), відтак є незрозумілим, які саме дефекти (брак) товару були виявлені відповідачем під час приймання товару.
Крім того, в Акті приймального контролю товару за якістю №1/1 від 23.12.2019 (на військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу) зазначено «в маркувальному ярлику не зазначено нормативний документ, за яким виготовлено продукції». Таке твердження не відповідає фактичним даним, оскільки на маркувальному ярлику пакування Товару зазначено навіть два нормативних документи, а саме: ДСТУ 4010-2015 та Технічний опис, затверджений від 14.08.2017 (копія пакувального ярлика містяться в матеріалах справи).
Також, аналогічні невідповідності містяться і в Акті приймального контролю товару за якістю від 23.12.2019 №2/1 (на військовий квиток офіцера запасу), в якому зазначено «відповідно п.5.1.7 відсутні позначення на ярлику ТС МО України». Проте, як слідує із даних, розміщених на маркувальному ярлику пакування Товару, вони містять не лише посилання на ТС МО України (ТС A01XJ.07154-029:2018(01), а й посилання на ДСТУ 4010-2015.
Вказані обставини були перевірені судом під час дослідження в підготовчому провадженні наданих учасниками справи оригіналів контрольних зразків товару, які були затверджені відповідачем 28.11.2019; оригіналів примірників бланків документів, які входять до спірних партій товару та не були прийняті відповідачем 23.12.2019, у кількості 8 шт. (по 4 шт. кожного виду бланку); оригіналів примірників бланків документів, які були запаковані та містили ярлик маркування.
Отже, судом було встановлено відповідність маркування товару вимогам нормативної та технічної документації.
Положеннями статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Згідно ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що документ про відповідність - це декларація, звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
З метою підтвердження відповідності товару нормативним документам, в яких ставляться вимоги до такого виду товару, позивачем було організовано проведення випробування бланків «Військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу» та бланків «Військовий квиток офіцера запасу» у випробувальній лабораторії ТОВ «Укрпромлаб» НВСЦ».
За результатами проведеного випробування відповідність товару (Військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу) вимогам п.2.1, Додатку 1 Технічного опису «Військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу» № 173 від 14.08.2017 підтверджено Сертифікатом відповідності, який зареєстровано в Реєстрі органу з оцінки відповідності за UA.PS.002410-19. Відповідність Товару (Військовий квиток офіцера запасу) вимогам п.5.1.2., Додатку 2 Технічної специфікації ТС А01 XJ.07154-029:2018(01) підтверджено Сертифікатом відповідності, який зареєстровано в Реєстрі органу з оцінки відповідності за UA.PS.002411-19 (копії сертифікатів залучено до матеріалів справи).
Копії вищезазначених Сертифікатів відповідності були передані представнику відповідача - начальнику Територіального центру якості речового майна Центрального регіону підполковнику Мельнику Ю. з супровідним листом від 27.11.2019 № 57/4732.
Таким чином, випробувальною лабораторією підтверджено відповідність товару вимогам нормативної документації на такий товар.
Окрім цього, з метою підтвердження відповідності виготовленого товару контрольним зразкам на товар, ярлики до яких підписані уповноваженими представниками відповідача без зауважень, погоджені представником відповідача та затверджені т.в.о. начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріальних сил Збройних Сил України полковником В. Старощуком (копії ярликів до контрольних зразків знаходяться в матеріалах справи), а також відповідності маркування товару, позивачем було замовлено проведення експертного дослідження виготовленого товару.
За результатами такого дослідження судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.про. М.С. Бокаріуса складено висновок експертного технічного дослідження документів від 28.02.2020 №112, в якому зазначено, що : «Лінійні розміри примірників бланків «Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу» відповідають лінійним розмірам контрольного зразку №8677 бланку документу «Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу». Аналогічного висновку судовий експерт зробив і у висновку експертного технічного дослідження документів від 28.02.2020 №111, в якому зазначено «Лінійні розміри примірників бланків «Військовий квиток офіцера запасу в цілому відповідають лінійним розмірам контрольного зразку №8678 бланку документу «Військовий квиток офіцера запасу» (копії висновків містяться в матеріалах справи).
Таким чином, якість товару підтверджена сертифікатом відповідності та висновком судового експерта, що є належним і допустимим доказом по справі.
Водночас, відповідач у відзиві та додаткових поясненнях по справі не зазначив які саме відхилення від лінійних розмірів мають бланки, виготовлених позивачем військових квитків.
Крім того, не вказано відповідачем і причин, з яких виготовлений позивачем за договором товар не може бути використаний в діяльності Міністерства оборони України, у разі наявності відхилень від лінійних розмірів, визначених у технічній документації, проте відповідності товару затвердженим контрольним зразкам товару.
Суд також звертає увагу на наявність в матеріалах справи листа Міністерства оборони України під назвою «Інформація щодо здійснення заходів приймального товару за якістю та оформлення листів-запрошення», який підписано Тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління контролю якості Міністерства оборони України, підполковником Жигадло Ю. та в якому зазначається про те, що у разі затвердження контрольних зразків з відхиленнями від нормативно-технічної документації та зразку-еталону, приймання товару здійснюється згідно з контрольними зразками на такий товар.
Серед іншого суд наголошує і на положення пп. 2.3.1. договору, укладеного між сторонами, згідно з яким під час приймального контролю товару представник замовника (відповідача у справі) за участю представника постачальника перевіряє пакування, маркування та лінійні виміри товару згідно з нормативною та технічною документацією та здійснює відбір зразків товару із партії товару для перевірки відповідності вимогам нормативної і технічної документації та затвердженому контрольному зразку.
Водночас, матеріали справи не містять доказів відбору представниками відповідача зразків товару із партії виготовленого товару для перевірки його відповідності вимогам нормативної і технічної документації та затвердженому контрольному зразку, оскільки візуально та без спеціального обладнання здійснити перевірку такого товару, що є предметом договору, неможливо.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини констатував, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів). Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (Станкевич проти Польщі). Завданням Суду відповідно до Конвенції є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів (Ельсгольц проти Німеччини). Таким чином, Суд має визначити чи були докази представлені таким чином, що не суперечить гарантії справедливого судового слухання (Блюхер проти Чеської Республіки).
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, які були підставами для відмови представників відповідача приймати товар. В той же час, позивачем з дотриманням вимог ст. 13 ГПК України надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують якість виготовленого товару та відповідність затвердженим відповідачем контрольним зразкам товару.
При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено лист Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України від 05.05.2020 за № 406/600, в якому зазначено, що постачання товару було заблоковано через неузгодженість дій посадових осіб Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України та Управління контролю якості та через неналежне виконання вимог наказів та інших керівних документів.
Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, відмова від прийняття товару з боку відповідача за встановлених вище обставин, на переконання суду в аспекті надання характеристики його поведінки, суперечить принципу доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Згідно ч. 3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з умов п. 4.1. договору, позивач може отримати кошти за виготовлений товар належної якості тільки після фактичної поставки товару.
Відтак, своїми діями щодо не підписання актів приймального контролю (якості) товару з надуманих причин відповідач фактично завдає шкоди позивачу у вигляді неможливості останнім отримати кошти за виготовлений товар та покладаючи на позивача додаткові витрати по зберіганню виготовленого товару.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, зокрема ч. 4 ст. 690 ЦК України, та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними і допустимими доказами, а також направленими на захист майнових прав позивача, а тому підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору та по оплаті експертного дослідження, проведеного для підтвердження відповідності виготовленого товару умовам договору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022) щодо відмови від приймання товару, а саме: військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу в кількості 336 000 штук та військовий квиток офіцера запасу в кількості 9 600 штук за Договором про поставку для державних потреб матеріально- технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/19/163 від 14.05.2019 під час приймального контролю якості Товару (бланків військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу в кількості 336 000 штук та бланків військового квитка офіцера запасу в кількості 9 600 штук), яке відбулося 23.12.2019.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022; 03186, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6) отримати виготовлений Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (ідентифікаційний код 16286441; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44) за Договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/19/163 від 14.05.2019 Товар а саме: військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу в кількості 336 000 штук та військовий квиток офіцера запасу в кількості 9 600 штук.
4. Стягнути з Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022; 03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) на користь Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (ідентифікаційний код 16286441; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 202 грн 89 коп. та витрати на проведення експертизи в сумі 40 317 грн 60 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.10.2020.
Суддя А.І. Привалов