ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2020Справа №910/9468/20
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"
до1.Головного управління Національної поліції в Київській області 2. Державної казначейської служби України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на
стороні відповідача:1. ОСОБА_1 2. Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія."
простягнення 201 522,22 грн.,
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Самойленко В.І.
від відповідача-1:Кшемінська Ю.І.
від відповідача-2:не з'явився
від третьої особи-1:не з'явився
від третьої особи-2:Опанасенко Б.Ю.
У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування шкоди у розмірі 201 522,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" на підставі договору добровільного страхування власників наземного транспорту та добровільного страхування майна №23.19027.03 від 17.03.2017 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" стверджує, що водій, який керував автомобілем Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , та скоїв дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої працював водієм у Головному управлінні Національної поліції в Київській області та виконував свої посадові обов'язки, а тому, на думку позивача, обов'язок із відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 199 582,20 грн. покладається на відповідача.
Крім того, позивач вказує, що ним було понесено витрати у розмірі 1 940,02 грн. на оплату оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , відшкодування яких просить також покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9468/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; залучено до участі у справі ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; визначено учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 судове засідання по справі №910/9468/20 призначено на 01.09.2020.
21.07.2020 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи №910/9468/20 Державної казначейської служби України в якості співвідповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, що у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, у справі, предметом якої є стягнення збитків за рахунок коштів Державного бюджету України, належним відповідачем є держава Україна в особі відповідного органу та Державної казначейської служби України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" задоволено та залучено до участі у справі Державну казначейську службу України в якості відповідача-2; визначено, що відповідачем у даній справі є держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Київській області та Державної казначейської служби України; встановлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позов; повідомлено відповідача-2 про призначене на 01.09.2020 судове засідання.
27.07.2020 через відділ діловодства суду від Головного управління Національної поліції в Київській області клопотання, в якому відповідач-1 просив суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву на позов.
29.07.2020 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." надійшли пояснення з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких третя особа-2 зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альянс" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія.", як до страховика цивільно-правової відповідальності водія автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , за полісом №АК/2433059, із вимогою про виплату страхового відшкодування більш ніж через рік після настання спірної дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим третьою особо-2 на підставі п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було відмолено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Оскільки у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування за полісом №АК/2433059, то третя особа-2 вважає вимоги позивача правомірними.
14.08.2020 через відділ діловодства суду від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому відповідачем-1 процитовано деякі норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, кілька правових позицій суду касаційної інстанції та висловлено намір встановити справедливість та обставини, які підтверджують заперечення відповідача-1 проти позову.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 відкладено вирішення усного клопотання представника відповідача-1 про витребування доказів до надходження до суду його письмового примірника; запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення; відкладено судове засідання у справі на 24.09.2020.
07.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування у Головного управління Національної поліції в Київській області матеріалів службового розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.08.2017. Вказане клопотання відповідача-1 мотивовано тим, що витребування матеріалів службового розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 03.08.2017 за участю транспортних засобів Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , необхідні для встановлення всіх обставин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/9468/20 клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області задоволено та витребувано у Головного управління Національної поліції в Київській області (у відділу по роботі з особовим складом) матеріали службового розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 03.08.2017 за участю транспортних засобів Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
14.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли пояснення, в яких Головне управління Національної поліції в Київській області вказує, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" не визнає повністю з тих підстав, що Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." є відповідальним за завдану шкоду як страховик за полісом №АК/2433059 станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди та відповідно має обов'язок із здійснення страхового відшкодування. Крім того, відповідач-1 вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вартості відновлюваного ремонту автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та сплати ПДВ станції технічного обслуговування за здійснення такого ремонту.
Також 14.09.2020 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, в якому відповідач-1 вказує, що Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія." є відповідальним за завдану шкоду, завдану внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , як страховик за полісом №АК/2433059, а тому останнє є належним відповідачем у даній справі.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про заміну неналежного відповідача; задоволено заяву відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання; повторно зобов'язано відповідача-1 виконати вимоги ухвали суду від 09.09.2020; відкладено судове засідання на 08.10.2020.
28.09.2020 через відділ діловодства суду надійшов лист відповідаа-1 вих. №2728/109/12 від 22.09.2020, в якому повідомлялось, що матеріали службового розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 03.08.2017 за участю ОСОБА_1 на обліку у Головного управління Національної поліції в Київській області не перебувають.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи та призначено судове засідання на 13.10.2020.
В судове засідання, призначене на 13.10.2020, з'явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи-2, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представники Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" та Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, а представник Головного управління Національної поліції в Київській області проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач-2 та третя особа-1 в жодне судове засідання по справі №910/9468/20 явку своїх представників не забезпечували, про причини неявки суд не повідомляли, з жодними заявами/клопотаннями до суду не звертались, хоча повідомлялись про судові засідання належним чином. Зокрема, судом направлялись на адреси місцезнаходження та проживання ухвали суду про відкриття провадження у справі, про повідомлення місця, дати та часу судового засідання, а також вживались спроби для повідомлення вказаних осіб засобами телефонного зв'язку за відомими суду телефонними номерами, про що складено відповідні телефонограми.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для повідомлення Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 про розгляд справи №910/9468/20.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
З огляду на наведене, суд вважає, що незабезпечення відповідачем-2 та третьою особою-1 участі своїх представників у жодне з чотирьох судових засідань по даній справі свідчить про відсутність інтересу у Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 у розгляді справи №910/9468/20, а їх неявка не можу слугувати підставою для чергового відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача-2 та третьої особи-1 про причини неявки їх представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 13.10.2020 судом завершено розгляд справи №910/9468/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.03.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір №23.19027.03 добровільного страхування власників наземного транспорту та добровільного страхування майна (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. XVII Договору строк його дії встановлено з 07.04.2017 по 06.04.2018.
03.08.2017 близько 17 год. 30 хв. по вул. Січових Стрільців в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності своїх дій внаслідок, чого скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes GLE 250, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №3017220380399040 про дорожньо-транспортну пригоду.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2017 у справі №761/28442/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з зверненням ОСОБА_3 до страховика за Договором із заявою про виплату страхового відшкодування від 29.08.2017 (вх. №303), позивачем на підставі страхового акту №23.0170.17 від 29.08.2017, розрахунку страхового відшкодування, здійсненого з урахуванням виставленого Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" (СТО) рахунку №21172300 від 08.08.2017 на суму 221 928,41 грн. та звіту серії SL №24552 про оцінку колісного транспортного засобу Mercedes GLE 250D 4 Matic, державний номер НОМЕР_1 , від 29.08.2017, виконано свої зобов'язання за Договором та здійснено відшкодування завданої внаслідок спірної ДТП шкоди шляхом виплати коштів (на рахунок Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц") у сумі 199 582,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1371 від 30.08.2017.
Крім того, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" було понесено витрати на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" з оцінки колісного транспортного засобу Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 1 940,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1403 від 22.09.2017.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на державу Україна в особі відповідачів обов'язку з відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди (в тому числі, покладення на відповідача обов'язку в частині відповідальності страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ) у разі відмови ним у виплаті страхового відшкодування через пропуск річного строку звернення до нього).
Щодо вимоги позивача про стягнення відшкодування збитків, завданих автомобілю Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, порядок здійснення страхового відшкодування встановлено у Розділі ІІІ Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виключення встановленні Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та розрізняються на а) обставини, які виключають настання обов'язку з виплати страхового відшкодування, б) обмеження по сумі виплати (ліміт страхування, франшиза) і порядку розрахунку (види витрат, які відшкодовуються, та відшкодування відновлювального ремонту з коефіцієнтом фізичного зносу).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що правову позицію Великої Палати Верховного Суду (п. 57 постанови від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц) про те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") необхідно розуміти таким чином, що: винуватець ДТП несе відповідальність за спричинену шкоду виключно в обсязі, який не покривається відповідальністю страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тощо.
З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку - постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.08.2017 у справі №761/28442/17.
Частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається із довідки Управління патрульної поліції у м. Києві №3017220380399040 про дорожньо-транспортну транспортний засіб Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , належить автогосподарству ГУ МВС України в Київській області.
Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За твердженнями позивача на момент настання спірної ДТП автомобіль Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який працює водієм у Головному управлінні Національної поліції в Київській області та виконував свої посадові обов'язки.
Відповідач-1 щодо наведених обставин у своєму відзиві не заперечував.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Також обставини працевлаштування ОСОБА_1 у Головному управлінні Національної поліції в Київській області встановлені Шевченківським районним судом міста Києва під час розгляду справи №761/28442/17 та відображені у постанові від 25.08.2017, яка набула статусу остаточного судового рішення.
До того ж, працевлаштування ОСОБА_1 у Головному управлінні Національної поліції в Київській області підтверджується щорічною декларацією майнового стану третьої особи-1 за 2017 рік (поданою/внесеною до Реєстру 17.03.2017), а також іншими деклараціями (зокрема, за 2018 та 2019 роки), що наявні у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який міститься на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за посиланням: https://public.nazk.gov.ua/.
З огляду на п. 2.2 Правил дорожнього руху України якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Суд відзначає, що з наявних в матеріалах справи документів не вбачається будь-яких правових підстав вважати, що ОСОБА_1 заволодів автомобілем Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , неправомірно.
Як вбачається з матеріалів справи (з наданого Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія." полісу №АК/2433059) цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія." на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2433059.
Наведеним договором (полісом №АК/2433059) передбачено, що франшиза становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн.
Таким чином, відповідач-1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, в обсязі, який не покривається відповідальністю страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги до відповідача-1, як винної особи, та третьої особи-2, як страхувальника цивільно-правової відповідальності відповідача-1.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду виставлений Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" (СТО) рахунок №21172300 від 08.08.2017 на суму 221 928,41 грн. та платіжне доручення №1371 від 30.08.2017 на суму 199 582,20 грн.
Послання відповідача-1 на неврахування позивачем при розрахунку суми, яка підлягає стягненню, в якості відшкодування збитків, коефіцієнту фізичного зносу суд вважає необґрунтованими, оскільки такий коефіцієнт враховується при відшкодуванні шкоди страховиком за полісом у порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Натомість вимоги до відповідачів у даній справі ґрунтуються на положеннях Цивільного кодексу України, статтею 1192 якого передбачено обов'язок боржника відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №583/3159/18.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість (хоча в платіжному дорученні №1371 від 30.08.2017 і зазначається, що оплата коштів здійснена без ПДВ).
Такі висновки суду базуються на тому, що згідно рахунку №21172300 від 08.08.2017 у вартість деталей та виконання робіт, необхідних для відновлення (відновлювального ремонту) пошкодженого автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , було включено ПДВ у розмірі 36 988,07 грн.
Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" (індивідуальний податковий номер 200218426659) є платником податку на додану вартість з 03.07.1997, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.
У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.
Відтак, суд приходить до висновку про правомірність включення до виплаченого страхувальнику за Договором страхового відшкодування суми податку на додану вартість.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування на суму 199 582,20 грн., тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , в порядку суброгації.
В даному випадку спір існує і стосовно того чи підлягає стягненню з винуватця ДТП шкода, яка покривається договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, проте особа, яка має право на відшкодування не звернулася до страховика в річний строк за таким полісом.
Третя особа-2 посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у п. 56 постанови від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та на те, що така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування міститься саме в цитованій Великою Палатою Верховного Суду статті 37 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ст. 37 вказаного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Системний аналіз вказаних чотирьох пунктів наведеної статті дає підстави для висновку, що вони розподіляються на такі групи: а) пов'язані із діями страхувальника або водія, забезпеченого транспортного засобу (в цьому випадку взагалі не виникає обов'язок страхувальника здійснити страхове відшкодування); б) пов'язані із діями потерпілого або особи, яка має право на одержання відшкодування (в цьому випадку обов'язок страхувальника здійснити страхове відшкодування виникає, проте внаслідок визначених дій з певним строком припиняється).
Велика Палата Верховного Суду у п. 56 зазначеної постанови вказала, що підставою покладення на винуватця ДТП обов'язку з відшкодування шкоди (в тому числі, забезпеченої договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ) існує у випадку, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37). Оскільки обов'язок страховика виплати страхового відшкодування не виникає не в усіх випадках, перелічених у ст. 37, а тільки у випадках зазначених в п.п. 37.1.1 та 37.1.2, то такий правовий висновок не стосується такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.
У випадках, описаних в п.п.37.1.3, 37.1.4 Закону, - обов'язок страховика виникає, проте внаслідок прострочення кредитора або порушення ним положень закону - припиняється.
Звернення із заявою на виплату страхового відшкодування (п. 37.1.4 Закону) залежить виключно від волевиявлення особи, яка має право на страхове відшкодування, та в жодному разі не залежить від поведінки особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Можливість особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, скористатися результатами такого страхування, може залежати виключно від дій такої особи (п.п. 37.1.1 та 37.1.2), проте не від дій інших осіб (п. 37.1.4).
Таким чином, факт того, що особа, яка має право на страхове відшкодування, протягом одного року не звернулася до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ (незалежно від причин такого не звернення) не спричиняє додатковий тягар відповідальності винуватця ДТП та не може нівелювати страхування такою особою своєї цивільно-правової відповідальності, оскільки суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
У правовій ситуації, наведеній у п. 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов'язання страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відшкодувати страхове відшкодування виникає в момент спричинення делікту, а строк виконання такого зобов'язання обумовлений зверненням до нього із заявою у порядку ст. 35 цього Закону або подачею позову. Незвернення із такою заявою протягом одного року має наслідком припинення зобов'язання страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, що узгоджується із змістом ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно звіту серії SL №24552 про оцінку колісного транспортного засобу Mercedes GLE 250D 4 Matic, державний номер НОМЕР_1 , від 29.08.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes GLE 250 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,233) складає суму 162 983,53 грн.
З огляду на викладене та враховуючи визначені полісом №АК/2433059 ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." - 100 000,00 грн. та франшизу - 500,00 грн., боржником у зобов'язання, яке виникло внаслідок ДТП, на підставі діючого договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ в частині 99 500,00 грн. була третя особа-2, а судом встановлено, що ні позивач, ні потерпілий в річний строк до неї не звернувся за виплатою страхового відшкодування.
Таким чином, зі спливом цього річного строку зобов'язання, яке виникло з делікту в частині 99 500,00 грн. (боржником за яким була третя особа-2) припинилося в силу ч. 1 ст. 598 та п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак в цій частині відсутні підстави для покладення обов'язку на відповідача.
Попри наведене, виплачений Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" розмір страхового відшкодування, право вимоги до відповідачів за яким перейшло до позивача, є більшим ніж ліміт відповідальності Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." за полісом №АК/2433059, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача-1, як особи, винної у скоєнні ДТП, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" різниці між розміром заподіяної автомобілю Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, яке підлягало виплаті третьою особою-2 на виконання своїх зобов'язань за полісом.
Варто відзначити, що наведені висновки суду кореспондуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.07.2020 у справі №583/3159/18 та від 15.04.2020 у справі №201/7200/18.
Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач-1 не довів факт того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, то вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" підлягають частковому задоволенню, а з держави Україна підлягають стягненню кошти у розмірі 100 082,20 грн. (199 582,20 грн. - 99 500,00 грн.).
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, у розмірі 1 940,02 грн.
Позивач просить стягнути з відповідачів витрати на оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" з оцінки колісного транспортного засобу Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , у розмірі 1 940,02 грн.
Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вбачається із платіжного доручення №1403 від 22.09.2017, позивачем було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" кошти у розмірі 1 940,02 грн. згідно рахунку №470 від 15.09.2017.
В той же час, з наявного в матеріалах справи рахунку №470 від 15.09.2017 вбачається, що останній був виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" за послуги з оцінки транспортного засобу Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , та трактора John Deere. При цьому, у призначені платежу у платіжному дорученні №1403 від 22.09.2017 також вказано, що кошти сплачуються за послуги з оцінки автомобіля Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , та трактора John Deere.
Тобто, у відповідності до вказаного рахунку витрати Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на оцінку автомобіля Mercedes GLE 250 склали 945,02 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача по стягнення з відповідачів 945,02 грн. витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу Mercedes GLE 250, державний номер НОМЕР_1 , визнаються судом обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування йому 945,02 грн. витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу.
Попри наведене, в іншій частині вимоги позивача по стягнення з відповідачів 945,00 грн. (1 940,02 грн. - 945,02 грн.) витрат, понесених з оцінки матеріальної шкоди, завданої трактору John Deere, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність протиправної поведінки відповідачів та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів і збитками - витратами, понесеними на оцінку трактору John Deere.
За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" підлягають частковому задоволенню.
При цьому, судом враховано, що у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України).
Зокрема, у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення коштів державного бюджету необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, Господарський процесуальний кодекс України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.
Щодо розподілу судових витрат на оплату судового збору.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання позову - від 2 102,00 грн. до 735 700,00 грн.).
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" у своїй позовній заяві було заявлено майнову вимогу про стягнення коштів у загальному розмірі 201 522,22 грн., за розгляд якої підлягав оплаті судовий збір у розмірі 3 022,83 грн.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №626 від 24.06.2020 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" сплачено судовий збір за звернення до Господарського суду міста Києва із даним позовом у розмірі 3 022,84 грн.
Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із вимогою про стягнення коштів у розмірі 201 522,22 грн., покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 79, 80, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, бульвар Катеринославський, буд. 2; ідентифікаційний код 32495221) кошти у розмірі 101 027 (сто одна тисяча двадцять сім) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 41 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 23.10.2020.
Суддя Р.В. Бойко