ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2020Справа № 910/10890/19
За позовом заступника Генерального прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Києва
про стягнення неустойки, ціна позову 1506487342,30 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від прокуратури: Кузнецова Ю.В.,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Перепелиця А.В.
у серпні 2019 року заступник Генерального прокурора звернувся в суд з позовом в інтересах Кабінету Міністрів України з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Указана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва.
Відповідач ПАТ "Укрнафта"є господарським товариством, більше 50% акцій якого передано у статутний фонд господарського товариства, що належить державі (ПАТ "Національна АК "Нафтогаз України"). Це підтверджується поясненнями сторін та ними не оспорюється, тому ці обставини не підлягають доведенню.
Предметом заявленого прокурором позову є вимоги про сплату неустойки (пені) за несвоєчасну сплачену суму дивідендів за період 2011-2013 років.
Тобто, прокурором фактично заявлено позов про захист корпоративних прав держави у статутному фонді відповідача.
Відносини щодо участі у господарських товариствах, у т.ч. у статутному капіталі який є часткою держави, врегульовані положеннями § 1 гл. 8 ЦК України, Законами України "Про акціонерні товариства", "Про управління об'єктами державної власності".
Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах. Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
Абзацом 7 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Мінекономрозвитку № 725 від 2 липня 2013 р., установлено механізм нарахування Мінекономрозвитку пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків.
За змістом вимог п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, серед іншого, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Таким чином, право вимоги сплати дивідендів належить такому учаснику (акціонеру). Останній як учасник корпоративних відносин набуває суб'єктивного права вимагати відновлення своїх прав у разі їх порушення, а також притягнення до відповідальності порушника, у т.ч. шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов'язання.
Та обставина, що в силу вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" сплату дивідендів та неустойки, передбачено здійснювати господарським товариством безпосередньо до Державного бюджету України, не змінює характеру правовідносин як корпоративних та відповідного обсягу прав учасників такого товариства.
Це ж саме стосується і неустойки, нарахування якої хоч і передбачено здійснювати державним органом, проте права вимагати її сплати учасник господарського товариства не позбавляється.
Зазначене узгоджується також з положеннями п. 8.9. Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 12 травня 2007 р., згідно з яким саме на суб'єкта управління покладено обов'язок забезпечувати контроль за сплатою господарським товариством нарахованої пені.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З вещенаведених доказів слідує, що Кабінету Міністрів України, якого прокурором визначено позивачем за даним позовом, такі суб'єктивні права не належать. Тому правом самостійного звернення в суд, як про це стверджує прокурор, такий орган держави не наділений.
Така владна функція в установленому порядку передана Приватному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як акціонеру відповідача.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Оскільки у відносинах, що виникли, заступник Генерального прокурора невірно визначив державний орган, підстави для такого представництвом прокурором інтересів держави відсутній, то поданий позов стосовно до вимог п. 1 ст. 226 ГПК України слід залишити без розгляду.
Керуючись п. 1 ст. 226, ст. 232-235 ГПК України, суд
1. Позов заступника Генерального прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2020 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар