ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2020Справа № 910/11114/20
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/11114/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АЛЬБАТРОС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"
про стягнення 591 509,46 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АЛЬБАТРОС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 591 509,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 121218-19/1г від 12.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 580 107,26 грн, за построчення сплати якої нараховані 7971,39 грн пені, 1902,74 грн - 3% річних, 1528,07 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
31.08.2020 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 613 316,72 грн, за построчення сплати якої нараховані 8 147,70 рн пені, 1 946,81 грн - 3% річних, 1 528,07 грн - інфляційних втрат.
28.09.2020 від позивача до суду про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 707 766,68 грн, за построчення сплати якої додатково 8 675,58 грн пені, 2 078,77 грн - 3% річних, 1 528,07 грн - інфляційних втрат.
Вказані заяви позивача про збільшення позовних вимог прийняті судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 720 049,10 грн, визначеної позивачем.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була двічі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, б. 19/3, корпус 2, каб. 33, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 17.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.12.2018 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір поставки № 121218-29/1г (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату на умовах даного договору.
Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).
12.12.2018 сторони підписали протокол розбіжностей, договори про внесення до договору поставки № 121218-20/1б від 12.12.2018р.
Відповідно до п. 5.4. договору, оплата за поставлений товар сум у розмірах понад ліміт, встановлений п. 5.5. даного договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 82 календарних дні з моменту поставки товару.
У п. 5.5. договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язання по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 50 000 грн. у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості має бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії договору після підписання сторонами акту звірки.
Згідно п. 8.2.1. договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 9.1. договору).
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 836 620,92 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними: №Урл000000593 від 12.02.2020 на суму 134 072,28 грн, №Урл000000593 від 12.02.2020 на суму 134 072,28 грн, №Усф000000231 від 12.02.2020 на суму 4 128,24 грн, №Усф000000327 від 26.02.2020 на суму 17 968,32 грн, №Урл000000828 від 26.02.2020 на суму 30 350,10 грн, №Урл000001019 від 11.03.2020 на суму 105 948,12 грн, №Усф000000440 від 11.03.2020 на суму 3 499,20 грн, №Урл000001144 від 17.03.2020 на суму 104 717,40 грн, №Усф000000479 від 18.03.2020 на суму 4 393,68 грн, №Урл000001501 від 01.04.2020 на суму 194 886,72 грн, №Усф000000553 від 02.04.2020 на суму 14 096,16 грн, №Урл000001631 від 15.04.2020 на суму 78 195,60 грн, №Усф000000592 від 15.04.2020 на суму 4 407,12 грн, №Усф000000624 від 28.04.2020 на суму 3 891,84 грн, №Урл000001729 від 28.04.2020 на суму 8 406,72 грн, №сф-000000671 від 13.05.2020 на сум 4 461,36 грн, №рл-0000001841 від 13.05.2020 на суму 6 134,40 грн, №сф-000000727 від 26.05.2020 на суму 2 058,24 грн, №рл-000001972 від 26.05.2020 на суму 20 555,46 грн. №сф-000000865 від 17.06.2020 на суму 3 677,04 грн, №рл-000002236 від 17.07.2020 на суму 90 772,92 грн.
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 128 854,24 грн за видатковою накладною №Урл000000593 від 12.02.2020.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 121218-29/1г від 12.12.2018 щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 707 766,68 грн, за построчення сплати якої нараховані 8 675,58 грн пені, 2 078,77 грн - 3% річних, 1 528,07 грн - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором поставки здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на загальну суму 836 620,92 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними: №Урл000000593 від 12.02.2020 на суму 134 072,28 грн, №Урл000000593 від 12.02.2020 на суму 134 072,28 грн, №Усф000000231 від 12.02.2020 на суму 4 128,24 грн, №Усф000000327 від 26.02.2020 на суму 17 968,32 грн, №Урл000000828 від 26.02.2020 на суму 30 350,10 грн, №Урл000001019 від 11.03.2020 на суму 105 948,12 грн, №Усф000000440 від 11.03.2020 на суму 3 499,20 грн, №Урл000001144 від 17.03.2020 на суму 104 717,40 грн, №Усф000000479 від 18.03.2020 на суму 4 393,68 грн, №Урл000001501 від 01.04.2020 на суму 194 886,72 грн, №Усф000000553 від 02.04.2020 на суму 14 096,16 грн, №Урл000001631 від 15.04.2020 на суму 78 195,60 грн, №Усф000000592 від 15.04.2020 на суму 4 407,12 грн, №Усф000000624 від 28.04.2020 на суму 3 891,84 грн, №Урл000001729 від 28.04.2020 на суму 8 406,72 грн, №сф-000000671 від 13.05.2020 на сум 4 461,36 грн, №рл-0000001841 від 13.05.2020 на суму 6 134,40 грн, №сф-000000727 від 26.05.2020 на суму 2 058,24 грн, №рл-000001972 від 26.05.2020 на суму 20 555,46 грн. №сф-000000865 від 17.06.2020 на суму 3 677,04 грн, №рл-000002236 від 17.07.2020 на суму 90 772,92 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене та умови договору поставки, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, а доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в розмірі 707 766,68 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є вірним, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 121218-19/1г від 12.12.2018 документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (юридична адреса: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "АЛЬБАТРОС" (49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 8а, кв. 48; ідентифікаційний код 41224477) заборгованість в сумі 707 766,68 грн, пеню в сумі 8 675,58 грн, 3% річних в сумі 12 078,77 грн, інфляційні втрати в сумі 1 528,07 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 800,74 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.10.2020.
Суддя А.І. Привалов