26.10.2020 Справа № 908/2720/20
м.Запоріжжя
Суддя Господарського суду Запорізької області Федорова Олена Владиславівна розглянувши
заяву концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; адреса для листування; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а)
до боржника фізичної особи-підприємця Казаряна Арама Гарніковича ( АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу
Встановив:
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Казаряна Арама Гарніковича заборгованість у розмірі 1.326,63 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті наданих послуг з теплопостачання в нежитлове приміщення за адресою вул. Шевченка, буд, 12 за період з листопада 2017 по грудень 2019 в рамках договору № 101815 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2007.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020 заяву про видачу судового наказу передано для розгляду судді Федорової О.В.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 147-149 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.
Заявник з заяві зазначає адресу боржника фізичної особи-підприємця Казаряна Арама Гарніковича - АДРЕСА_2 .
Втім, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит) Казарян Арам Гарнікович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З аналізу наданих заявником доказів в обґрунтування своєї правової позиції слідує, що послуги з теплопостачання надавалися боржнику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 12.
Пояснень або будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності зазначення заявником адреси боржника - 69001 м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд. 1 заява не містить.
Враховуючи наведені вище факти, заява Концерну «Міські теплові мережі» заявлена з порушенням вимог статті 150 ГПК України,оскільки невірно зазначена адреса боржника.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Частиною 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявник в заяві підставою для звернення зазначає неналежне виконання боржником зобов'язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання у період з листопада 2017 по грудень 2019 на об'єкт нерухомості (продовольчий магазин) за адресою м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 12, внаслідок чого заборгованість склала 1.326,63 грн.
Втім, доказів надання концерном «Міські теплові мережі» послуг з теплопостачання саме за вказаною адресою (м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 12) заявником до заяви не надано.
Крім того, в п. 6.7.2 договору встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Акти, які надані заявником не містять підпису теплопостачальної організації з позначенням про відмову у підписанні їх споживачем.
Інших доказів на підтвердження правовідносин сторін у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.
Враховуючи викладене, вимоги заявника про стягнення 1.326,63 грн. заборгованості і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до заяви документами; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу та якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає відповідний наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Казаряна А.Г. 1.326,63 грн. заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 148, 149, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Концерну «Міські теплові мережі» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Казаряна Арама Гарніковича заборгованості у розмірі 1.326,63 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті наданих послуг з теплопостачання за період з листопада 2017 по грудня 2019 в рамках договору №101815 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2007.
2. Копію даної ухвали надіслати на адресу заявника та боржника у справі.
Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
Відповідно до ст. 235, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ухвала суду набрала законної сили 26.10.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Федорова