вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" жовтня 2020 р. Справа№ 910/8777/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.10.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Держвуглепостач"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 24.02.2020 (повний текст складено - 04.03.2020)
про відмову у задоволенні скарги на дії відділу примусового
виконання рішень Департаменту державної служби
Міністерства юстиції України
у справі №910/8777/19 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Державного підприємства "Шахтоуправління
"Південнодонбаське №1"
до Державного підприємства "Держвуглепостач"
про стягнення 168 617 840, 88 грн
У лютому 2020 року Державне підприємство "Держвуглепостач" (надалі - відповідач, боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на рішення, дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби Міністерства юстиції України, в якій боржник просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №61093011) від 28.01.2020; визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника (ВП №61093011) від 29.01.2020; визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП №61093011) від 29.01.2020.
Скарга обґрунтована тим, що головний державний виконавець Медведєв О.В. 28.01.2020 виніс постанову ВП №61093011 про відкриття виконавчого провадження, не встановивши дійсного розміру заборгованості, при цьому надіслав зазначену постанову лише 06.02.2020. Також були надіслані з порушенням вимог приписів Закону України "Про виконавче провадження" постанови ВП №61093011 від 29.01.2020 про арешт коштів боржника та ВП №61093011 від 29.01.2020 про арешт майна боржника.
Окрім того, мають місце, на думку скаржника такі порушення з боку державного виконавця як невірна назва органу, який видав виконавчий документ, а саме названо Господарський суд м. Києва замість Господарський суд міста Києва; у п'ятому абзаці мотивувальної частини постанови про арешт коштів боржника не вказано, на статтю 56 якого саме закону посилається державний виконавець.
Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" з посиланням на приписи ст. 1, ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, проти скарги заперечувало, зазначаючи про те, що мотиви скаржника мають формальний характер, подані докази часткового виконання рішення суду неналежні в розумінні ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/8777/19 у задоволенні скарги Державного підприємства "Держвуглепостач" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби Міністерства юстиції України відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що викладені обставини щодо недотримання державним виконавцем Медведєвим О.В. вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" не знайшли свого підтвердження, вчинення ним дії були проведені відповідно до названого Закону, в межах повноважень державного виконавця, порушень прав заявника під час вчинення виконавчих дій з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/8777/19 судом не встановлено. Матеріали справи не містять належних доказів того, що станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державному виконавцю було відомо про часткове виконання рішення суду на суму 50 000, 00 грн.
Також господарський суд першої інстанції зауважив, що зазначення органу, який видав виконавчий документ як Господарський суд м. Києва замість Господарський суд міста Києва, та посилання на статтю 56 без назви закону, не впливають на правомірність рішення щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арештів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/8777/19, прийняти нове судове рішення, яким:
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №61093011) від 28.01.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В., як таку, що винесена з порушенням норм законодавства;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника (ВП №61093011) від 29.01.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В., як таку, що винесена з порушенням норм законодавства;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника (ВП №61093011) від 29.01.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В., як таку, що винесена з порушенням норм законодавства.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не надано правової оцінки діям органу виконавчої служби стосовно дотримання вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", чим порушено основні засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Місцевий господарський суд фактично визнав невідповідність назви органу, який видав виконавчий документ, однак не навів правового обґрунтування зробленого висновку.
Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з обгрунтуванням причин такого пропуску.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/8777/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків зазначеної апеляційної скарги.
21.07.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, у якому останній просить поновити строк для усунення недоліків, встановлений п. 2 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 та долучити до матеріалів справи докази сплати судового збору у розмірі 2 102, 00 грн (платіжне доручення №158 від 08.07.2020).
Подане скаржником клопотання обґрунтоване продовженням процесуальних строків на період дії карантину відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді (судді-доповідача) Зубець Л.П. з 20.07.2020 у відпустці, вирішити питання щодо руху апеляційної скарги у цій справі у визначений законодавством строк не було можливо.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено строк у відповідності до положень законодавства щодо перебігу процесуальних строків на період дії карантину на території України.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/8777/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2020.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкладено розгляд справи №910/8777/19 на 22.09.2020.
Державна виконавча служба в особі Міністерства юстиції України у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу боржника.
Зокрема, у відзиві зазначено про те, що дії головного державного виконавця вчинялися у відповідності до вимог законодавства та на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 №910/8777/19, процесуальні документи прийняті в межах та на підставі вимог Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 прийнято справу №910/8777/19 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 13.10.2020.
У судове засідання 13.10.2020 з'явилися представники відповідача, Міністерства юстиції України. Позивач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
У судовому засіданні 13.10.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця, скасувавши при цьому винесені останнім постанови: про відкриття виконавчого провадження; про арешт коштів боржника та, про арешт майна боржника.
Представник Міністерства юстиції України проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав, викладених у відзиві на зазначену скаргу, просив апеляційний господарський суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 13.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено апеляційним господарським судом, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Держвуглепостач" про стягнення 168 617 840, 88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/8777/19 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 181 793 452, 85 грн боргу, 336 175, 00 грн судового збору.
03.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8777/19 видано відповідний наказ про примусове стягнення коштів.
Позивач подав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва №910/8777/19 від 03.12.2019.
28.01.2020 головний державний виконавець Відділу виконавчої служби відкрив виконавче провадження ВП №61093011. Також у виконавчому провадженні ВП №61093011 державним виконавцем винесено постанови від 29.01.2020 про арешт коштів боржника ВП №61093011, та про арешт майна боржника ВП №61093011.
На думку скаржника, державний виконавець своїми діями порушив права боржника на вчасне оскарження рішень, дій виконавця, чим порушив право на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
З огляду на викладене, боржник звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби Міністерства юстиції України.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної скарги.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-рп(ІІ)/2019) наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист: невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).
Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною другою статті 7 Закону державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Статтею 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як зазначалось вище, Державне підприємство «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» подало до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8777/19 від 03.12.2019.
28.01.2020 головний державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП №61093011.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
При цьому слід зазначити, що з набранням законної сили цього Закону запроваджено функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження (ст. 8 Закону).
Згідно з п. 3 розділу I та пункту 2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, передбачено, що користувачами системи є, зокрема, сторони виконавчого провадження. Доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується через інструменти електронної ідентифікації відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також через ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження. Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
Відповідно до п. п. 2, 3 розділу ІV цього Положення виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що боржник, як сторона виконавчого провадження має безперешкодний доступ до отримання у будь-який час інформації про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що несвоєчасне надсилання та неотримання процесуальних документів виконавчого провадження не є підставою для задоволення скарги відповідно до правил ст. 13 Закону (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №908/2559/17).
Частиною 4 статті 19 Закону передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 8 статті 19 Закону визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Матеріали справи не містять доказів того, що станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження головному державному виконавцю було відомо про часткове виконання рішення суду на суму 50 000, 00 грн.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини третьої статті 18 Закону державний виконавець має право:
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають в касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування, бюджетних коштів (крім, коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування, податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення, стягнення, на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення, і місця, зберігання грошей.
Згідно зі статтею 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Частиною 3 статті 56 Закону передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
29.01.2020 головний державний виконавець Відділу виніс постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. В той же день до реєстраційно-облікових установ скеровано запити про надання інформації про наявність майна, зареєстрованого за державним підприємством «Держвуглепостач» та організовано інші заходи відповідно до вимог законодавства, спрямовані на виконання рішення суду шляхом списання коштів з рахунку боржника у виконавчому провадженні ВП № 61093011.
Таким чином головний державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом.
Також, правомірного дійшов висновку суд першої інстанції, що зазначення органу, що видав виконавчий документ як Господарський суд м. Києва замість Господарський суд міста Києва, та посилання на статтю 56 без назви закону, не впливають на правомірність рішення щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арештів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати незаконними дії державного виконавця у виконавчому провадженні та порушення прав чи інтересів скаржника під час здійснення виконавчих дій, а тому відсутні підстави для задоволення як скарги на дії, рішення державного виконавця, так і апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні ухвали від 24.02.2020 у справі №910/8777/19 місцевим господарським судом було дотримано норми процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Держвуглепостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/8777/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/8777/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Держвуглепостач".
4. Матеріали справи №910/8777/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 26.10.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
О.О. Євсіков